Традиція гробків і проводів – із випивкою та їжею. Навіщо українці їдять на могилах?

Проводи, гробки, поминальні дні, радуниця, діди – так в різних областях України називають другий тиждень після Великодня, коли прийнято зустрічатися з рідними та друзями на могилах предків і випивати чарку та їсти за душу померлих 🕊️

Але як цей звичай поєднується з християнською традицією та звідки прийшли ці ритуальні церемонії? Сайт BLIK.ua пояснює, вдаючись до позиції 

🕯️ Що таке гробки і чому українці їдять на кладовищах?

Гробки або проводи — це українська поминальна традиція, коли люди йдуть на цвинтар у післявеликодній період, щоб вшанувати пам’ять померлих. Окрім молитви, священнодій, очищення могил і поминання, звичним стало влаштовувати скромну трапезу прямо на місці поховання. Цей звичай, як пояснюють релігієзнавці, глибоко вкорінений у дохристиянських обрядах та набув християнської інтерпретації.

📜 Походження традиції поминальних днів: дохристиянське і християнське переплетення

За словами професора Дмитра Степовика, гробки мають “синкретичну природу”: це симбіоз язичницьких весняних поминальних обрядів і християнських звичаїв поминання померлих. Ще в дохристиянські часи на території України вважалося, що душі предків повертаються на землю в певні дні весни — їм приносили частування, клали на могили хліб, яйця, кашу.

Сестри Лановик у своїх дослідженнях народної культури зауважують, що з приходом християнства традицію не скасували, а трансформували. Християнська церква намагалася перевести акцент із тілесного — їжі — на духовне: молитву, участь у службі, добрі справи.

🍞 Що їдять на гробках і чому?

Типові страви для гробків — це крашанки, паска, кутя, пиріжки та узвар. Їжу несуть "для душ померлих", а також — щоб поділитися з ближніми. Часто залишають частину страв на могилі, іноді дають милостиню.

Однак фахівці застерігають: “Трапеза має бути стриманою, не перетворюватися на пікнік”, — наголошує Дмитро Степовик. Їсти треба не для розваги, а з глибоким сенсом і вдячністю тим, хто відійшов.

Проводи. Фото: Тарас Ковальчук / ukrainer.net

❗ Що говорить церква?

Православна церква України визнає гробки як частину народного благочестя, однак закликає не порушувати священність місця. Тобто припустиме скромне вживання їжі після молитви, без алкоголю, сміху та гучних розваг.

Українські священники нагадують: краще пожертвувати їжу на потреби нужденних або запросити священника для поминальної молитви.

«Щодо поминання померлих у Пасхальний період, так званої Радониці – в Українській Православній Церкві існує благочестива традиція поминати померлих після свята Пасхи. Згідно місцевих традицій у різних регіонах України найчастіше це поминання починається від Світлого понеділка і до понеділка Фоминого тижня. У деяких регіонах таке поминання відбувається у другий і третій тижні після Пасхи, або в певні визначені дати у післяпасхальний період. Традиція Радониці саме у вівторок Фоминого тижня перейшла до нас з російського календаря. В Україні це був зазвичай весь другий тиждень після Пасхи, який називався Провідним, а саме поминання – проводи, поминки або гробки», – зазначав Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

🔟 Основні факти про гробки

📆 Відбуваються на Радоницю — зазвичай впродовж другого тижня після Пасхи.

✝️ Мають як дохристиянське, так і християнське коріння.

🍽️ Традиція їсти — символ духовної єдності з померлими.

🤲 Поминальна їжа — це форма подяки та турботи про душі.

🧹 Перед гробками — прибирання могил, оздоблення квітами.

🙏 Основне — молитва, а не форма застілля.

🛐 ПЦУ дозволяє помірне частування, але без застілля.

📚 Науковці вказують на язичницькі елементи, які церква інтегрувала.

🍎 Їжу іноді залишають на могилі — як обрядове жертвоприношення.

❤️ Головне — пам’ять, любов і духовне єднання.

Проводи. Фото: ukr.radio

📚 Джерела для глибшого вивчення теми радуниці

• Дмитро Степовик. Храм і духовність (1990)
• Зоряна та Мар'яна Лановик. Українська усна народна творчість (2005)
• Православна церква України: pomisna.info
• Інститут народознавства НАН України