«Олі весь час було мало грошей»: експродюсерка Полякової Розалія Романова про кокошник, Гордона та Камалію

Український шоу-бізнес дає небагато приводів для скандалів, але якщо вони вже розгоряються, то палають веселим вогнем. І в цих скандалах, про щоб не йшла мова, всім добре, бо на хайпі кількість підписників в Інстаграм з обох боків росте. Найгучніший скандал цього року розгорівся після інтерв’ю чоловіка Олі Полякової Дмитру Гордону, де Вадим Буряковський наговорив чимало неприємного про першу продюсерку дружини - Ірину Ковальську.

Тож BLIK.ua вирішив напряму поспілкуватися з Іриною, яка змінила імʼя й нині в паспорті значиться Розалією Романовою.  

Розмова у нас пішла жваво, бо як журналіст я прекрасно памʼятаю той момент, коли Оля Полякова заходила в шоу-бізнес із Ковальською. Пані Розалія дуже зраділа, що є люди, які були свідками її співпраці в з Олею і була досить відверта. Вона розповіла нам і про минуле, і про свої будні як екстрасенса, і про те, що прощати образи не збирається. 

“Чого насправді хоче Розалія Романова?”

— Пані Ліля, на початку цього тижня ви звернулися до швейцарської поліції з позовом, який став результатом резонансних заяв чоловіка Олі Полякової — бізнесмена Вадима Буряковського. В чому суть цього позова?

— Це два окремих позова на Вадима Буряківського і на Ольгу Полякову. В чому саме заключаються ці позови і як там все сформульовано, я поки що не буду розкривати. Мені це не радять робити мої юристи, щоб інша сторона не мала інформації проти мене, щоб підготуватися заздалегідь. 

— Чому ви це зробили, чого очікуєте і як, на вашу думку, ця історія буде розвиватися далі?

— Є моменти, коли історія перестає бути просто скандалом і переходить у площину рішень. Зараз саме такий момент. Я звернулася до правоохоронних органів у Швейцарії, тому що після публічних висловлювань на мою адресу ця ситуація вже не може залишатися лише в площині емоцій, коментарів і сторіс. Коли людину публічно називають “аферисткою”, “брехухою”, “шантажеркою”, коли її фактично виносять на публічний осуд, це вже питання репутації, професійного імені і відповідальності за слова.

У поліції мені пояснили, що через міжнародний характер ситуації і серйозність заяв, які пролунали, логічним наступним кроком може бути звернення вже до прокуратури. Також мені порадили спробувати досудове врегулювання. Тобто спочатку офіційно звернутися до Олі Полякової з вимогами: вибачення, пояснення, припинення публічної дискредитації. 

І я хочу це зробити. Не тому, що я наївна і думаю, що Оля раптом скаже: “Ой, Ірина Ігорівна, вибачте, я погарячкувала”. Ні. Я знаю Олю достатньо добре. Але якщо я йду в правове поле, я хочу пройти всі кроки коректно.

— То чого ви хочете досягти цим кроком?

— Чого я хочу? Я хочу дуже простих речей. Щоб моє ім’я не використовували як мішень. Щоб мій внесок не стирали з історії. Щоб мою професійну репутацію не руйнували словами, кинутими на емоціях або з розрахунком. І щоб люди, які мають велику публічну силу, розуміли: слово теж має наслідки. Бо якщо сьогодні це можна зробити зі мною, завтра це можна зробити з будь-ким.

Розалія Романова, фото з особистого архіву

“Чоловік Полякової на мене напав. І це очевидно всім”

— Пані Ліля, коли почався цей скандал з Вадимом Буряковським, який досить негарно про вас дозволив собі говорити, ви не розкладали ситуацію на картах Таро для себе?

— Якщо чесно, спочатку я свідомо не робила розклад. Тому що я ще не розуміла, чого саме я хочу. Таро - це дуже потужний інструмент. Йому не можна ставити питання просто з паніки або цікавості: “А що там буде?” Бо коли ти розкладаєш Таро, ти фокусуєшся на певному майбутньому, починаєш його бачити, відчувати і приймати рішення вже з цієї точки. А для мене було важливо спочатку зрозуміти не “що буде”, а “чого я хочу”. Бо це різні речі. Можна бігти від страху, а можна йти до цілі. Зараз я вже розумію, чого хочу, і тому зробила розклад. Він показує, що це буде довга історія, буде важко, але справедливість буде відновлена і перемога буде на моєму боці.

І знаєте, у мене є внутрішня чуйка, що мене в цій історії реально несе на руках ангел-охоронець. Я відчуваю допомогу свого роду, навіть підтримку свого покійного чоловіка… Я впевнена, що для мене ця історія закінчиться знаково.

Але зізнаюся, в цій історії я боюся не стільки розкладу Таро, скільки самих людей. Бо коли ми розходилися з Олею Поляковою, Буряковський до цього приклав руки і ноги буквально, про що сам і розповів... І після цього ми з моєю родиною дуже боялися за своє життя.

— Ви вважаєте, була загроза? 

— Якщо говорити обережно, те, що тоді відбувалося між мною, моїм чоловіком та чоловіком Олі Полякової, я пережила як силовий сценарій. Це виглядало для мене як те, що сьогодні можна було б назвати “рейдерською логікою” — коли тебе витісняють з процесу, в який ти вкладала свої гроші, свою роботу, свою студію, свої ресурси, а потім ще й намагаються пояснити, що тебе там нібито взагалі не було.

Так, потім це все ніби забулося, але нині цей страх повернувся. Я зараз у Швейцарії, що мене трохи заспокоює. Зі мною моя мама і один із синів. Але все ж таки мені не спокійно. Не потрібно було Вадіку ворушити всю цю історію.

Ольга Полякова, режисер УТ-1 Олександр Косяченко, Сергій Перман та Ірина Ковальска, фото з особистого архіву Розалії Романової

“Гордон навіть співав мою пісню разом з Олею Сумською”

— Ви в інтерв’ю раніше говорили, що Оля Полякова завжди хотіла викреслити вас зі своєї карʼєри. Але її чоловік зробив дивний хід і нагадав людям про вас. У чому його стратегія?

— Коли вийшло інтерв’ю з Буряковським, мені почали всі писати, щоб я подивилася. А я не розуміла, навіщо це мені, бо була впевнена, що він ні слова про мене не скаже.

Ну бо Оля 20 років витирала цю нашу з нею спільну сторінку зі свого життя. Але він згадав. Та ще й як. Насправді мені здається, що Вадік мене витягнув ненавмисно. Бо він дуже продуманий, але цього разу, схоже, недооцінив, що саме запускає.

— Він перш за все недооцінив вас.

— Це так. По-перше, він не думав, що я увімкнуся. А по-друге, гадки не мав, що мій голос буде таким сильним.

Хоча боротьба нерівна, бо вона йде між особою, яка має майже 3 мільйони підписників, та особою, яка мала 25 тисяч. Мої підписники кажуть, що “це як дуже нерівна війна”. І я саме так відчуваю: чоловік Полякової на мене напав. Не фізично зараз, а публічно, словами, репутаційно. І це очевидно всім, хто дивився не тільки на меми, а на суть.

А знаєте, що дійсно страшно? Те, що люди Вадіка підтримали. Почали йому писати, що він молодець, бо “чеше щиру правду”. Ну, тут, звісно, респект Гордону - як він Буряковського розвів на всю цю відвертість.

— А, до речі, ви Гордона особисто знаєте?

— Дмитро навіть співав мою пісню разом з Ольгою Сумською. Вона називалася “Наголо побрит”. Ця пісня народилася, коли я працювала зі співаком В’ячеславом Суботою - він був моїм останнім проєктом у шоу-бізнесі. І от був у нас тоді цікавий поет Олександр Гураков, у співавторстві з яким я багато пісень написала. Одного разу він приніс філософський вірш “Зачем я наголо побрит”, з якого я зробила іронічну пісню.

Я планувала, щоб В’ячеслав Субота її в дуеті з Олею Сумською записав, але Олечка запропонувала заспівати її разом з Гордоном на його ювілейному концерті у 2006 році. І Дмитро невиключні права на цю пісню купив у мене  за 2000 доларів. Вони її з Олею яскраво заспівали, а вже пізніше Субота цю композицію чудово виконав у дуеті з Катею Бужинською. От, до речі, Катя - дуже порядна артистка, яка може підтвердити слідом за Камалією і багатьма іншими, що я була відомим продюсером у шоу-бізнесі.

— Пані Ліля, навіщо вам ці підтвердження від артистів, що ви існували?

— Бо це важливо після того, як Оля Полякова на весь світ назвала мене “брехухою”, а ще “шантажеркою” - з цього слова я довго сміялася. Але це дуже серйозно, бо Оля цією своєю заявою знищує репутацію Ірини Ковальської та Розалії Романової. Тому я вимушена захищати свою репутацію, бо виходить, що Оля в моїй особі образила 25 тисяч моїх підписників. Вона фактично сказала цим людям: “Ви довіряєте аферистці”.

І знову ж таки, зараз дуже показовий момент: йдеться про легітимність подібних “вадіків” та “оль”. Якщо я сьогодні змовчу, здамся, то виходить, що можна людей ображати, знищувати їхню репутацію, звинувачувати їх у брехні. Так?

Але це не повинно сходити з рук. Бо, виходячи з цієї ситуації, з кожним із нас це може зробити сусід, родич чи начальник якийсь. І суспільство це проковтне: “Ну типу, все нормально”.

В поїздці з Олею Поляковою, фото з особистого архіву Розалії Романової

“Оля мене лишила з мінусами”

— Щодо звинувачення вас у тому, що ви “аферистка зі зміненим ім’ям та паспортом”: ви ж офіційно змінили ім’я? Як це сталося?

— Ну, це довга історія і це мій шлях. Але розкажу: після розставання з Поляковою у мене ресурсів майже ніяких не лишилося, тому що Оля мене лишила з мінусами, а фінансової “подушки” безпеки у мене ніякої не було. Але я ще якийсь час працювала з іншими артистами, а далі, так вийшло, мене запросили в езотеричний проєкт, де до того вже був мій син Аркадій Ковальський. І так там все швидко розвивалося, що вже через місяць у мене було по 40 людей на прийомі щоденно. Мене почали показувати по телевізору, і люди мене знаходили й просили допомоги.

— А якої саме допомоги вони потребували?

— Найчастіше це питання стосунків,  трикутнику,  бізнесу,  багато родинних справ таких як спадок, відносини між дітьми та батьками, тобто всі життєві запитання, які нас дійсно турбують…  А зараз багато є питань, які стосуються саме військових їх життя, безвісті зниклих тощо. І як тільки до мене пішли люди, я майже одразу вступила у два інститути: до медичного на стаціонар і в Інститут глибинної психології на психолога-психоаналітика - вечірнє навчання.

Чотири роки я жила в жорсткому режимі: вдень ходила на навчання, а у вечори, які у мене були вільні і у вихідні дні, вела прийоми. Але зараз я собі дякую за це, бо це і знання і статус професіонала.

— А навіщо вам знадобився медичний інститут?

— Люди, коли приходять до мене на прийом, дуже часто питають про здоров’я. І я вирішила, що повинна знати все те, що знає лікар-терапевт, тому і отримала цю освіту.

В моїй сфері все дуже серйозно, тому звинувачення в шарлатанстві від різних артисток я не приймаю.

“Офіційно міняти в паспорті ім’я - це законно, а от маніпулювати біографічними даними як дехто, ні”

— Так все ж таки чому ви Розалія Романова?

— Ну бо на теренах езотерики вже була майстер Ірина, тому мені довелося шукати собі інше ім’я. Я, як нумеролог, все порахувала і вирішила, що буду Лілія Романова, бо це дівоче прізвище моєї бабусі. Але коли пізніше я поїхала практикувати в Європу, виявилося, що у проєкті, куди мене запросили, є майстер Лілія, і мені вдруге довелося змінити ім’я. Я почала гратися з “квітковими” іменами: Лілія … Роза, і з цього народилася Розалія. І вже з цим іменем я пішла в паспортний стіл і офіційно стала в паспорті Розалія Романова. Диплом у мене також на це ім’я. І знаєте, що я вам скажу: офіційно міняти в паспорті ім’я - це законно, а от маніпулювати біографічними даними  в публічному просторі —  змінювати рік народження, як дехто — це вже зовсім інша історія.

Розалія Романова, фото з особистого архіву

— До війни у вас, як у Розалії Романової, була власна рубрика “Астропрогноз” на каналі “1+1”.

— Так! Двічі на тиждень, у прямому ефірі. Що може бути крутіше, ніж власна авторська рубрика на “1+1”? І я цього досягла без інтервʼю Вадіка і історій з Поляковою абсолютно. І далі я розвинула свій Instagram тим, що на початку повномасштабної війни щодня робила годинні ефіри, під час яких я людей налаштовувала на рівновагу та “заряджала” позитивом, наскільки було можливо. “Лілечка, ми під вас добре засинаємо” — це найкраще, що я чула тоді. Тоді, на початку війни, ми на кожному ефірі дивилися: чи прилетить - не прилетить, чи буде наступ з Білорусі, чи буде “ядерка”. І сотні людей мені писали, що якби не ви, якби не ваші ефіри, то ми б не вижили. І це вже схоже на місію, тож який тут вже шоу-бізнес.

— Ви нині живете в Швейцарії, чи практикуєте в цій країні як психолог та астролог?

— У Швейцарії я була першою з українців, хто тут вийшов на самозайнятість саме як коуч. Тобто психологом тут не можна називатися, якщо не здобудеш швейцарську освіту. Як коуч я допомагаю людям за допомогою психоаналізу та астрології.

А що таке психоаналіз? Це робота із символами. У мене вдома десь 50 колод карт. З них приблизно десять - це Таро, а решта - різні метафоричні колоди. Останні - дуже цікава річ, бо вони працюють на стику між психологією та езотерикою.

І ще у мене є власна школа, яка вчить усіх охочих, як займатися енергетичним очищенням, кармічною корекцією та просвітленням свідомості.

Під час роботи на телебаченні, фото з особистого архіву Розалії Романової

“Я з самого початку нашої співпраці відчувала, що з Поляковою буде дупа”

— Зараз вийшла пісня “Вадік”, яку Оля Полякова присвятила своєму чоловікові. І треба відмітити, що вона дуже високо в чартах. Тобто людям ця історія продовжує бути цікавою. Тож давайте згадаємо перший кліп Олі Полякової, який ви їй зняли.

— Це було у 1999 році - господи, ще три рочки і можемо відмічати 30-річний ювілей.

Олю до нас привів її рідний дядько Сергій - ми з ним співпрацювали щонайменше рік до появи Олі. Він мав свою будівельну фірму та ще бізнес з виробництва дверей.

Сергій замовив для племінниці кліп на вже куплену у Олександра Тищенка пісню “Так не бывает”. Але мова про продюсування тоді не йшла.

— Тобто за перший кліп Полякової заплатив її родич?

— Ну як заплатив: ми домовилися, що він розрахується ремонтом нашого офісу, тобто по бартеру, але більшу частину грошей я йому платила. А Буряківський перекрутив ці факти, навпаки.

Коли кліп зняли, Оля почала на дядька тиснути: давай, неси його на ТВ і розміщай. І він знову прийшов до нас і почав лестити, типу: у вас же гарно виходить кліпи знімати, то, може, почніть продюсувати? І я на своє горе подумала: “А чому б і ні?” Ну, бо я заможна пані, у мене гарно запакована технікою потужна фірма - “КМ Студія”, сам бог велів спробувати продюсувати артиста. 

Після тих розмов у мене народилася пісня “Приходи ко мне”, Олі вона сподобалася, і далі ми підписали контракт. Зізнаюся, я з самого початку нашої співпраці відчувала, що з Поляковою “буде дупа”, але була надто самовпевненою і думала, що впораюсь.

Це з роками я набралася досвіду і якщо “бачу дупу”, то туди не йду, а раніше ризикувала.

Ну і далі у 2000 році ми робимо новий кліп, записуємо ще кілька пісень і влаштовуємо перший Олін концерт. Тоді в одній газеті написали, що “на 21-річчя співачка Оля Полякова подарувала собі сольник”. Той журналіст, правда, відмітив, що сольником це було важко назвати, бо співачка лише пару місяців як на сцені почала працювати.

Оля Полякова в 2002 році, фото з архіву Розалії Романової

— А концерт де відбувався?

— У легендарному нічному клубі “Метрополь” - це на Прорізній у Києві.

Оля заспівала на концерті чотири власні пісні і ще кілька каверів. Пам’ятаю, вона щось з Орбакайте співала. Але у 2001 році у Полякової вже вийшов дебютний альбом, в який увійшло 11 пісень і декілька кліпів.

— Ну тобто починали ви з розмахом?

— У “КМ Студії” були ресурси для виробництва контенту для Олі. До речі, в тих актах, які Полякова підписувала кожен місяць, враховувалися лише затрати на третіх осіб. Тобто наша робота, оренда техніки та студії - це все майже не враховувалося, чисто по амортизаційних розцінках, бо вважалося нашим внеском у спільну роботу.

Оля ж така, що зайвої копійки не прогавить. Ми вкладалися, платили за все - за музику, за текст, за аранжування, костюми, хореографію, репетиційну базу… і передбачалося, що це повинно окупитися.

Ну і от ми випустили альбом і вже маємо половину пісень для наступного альбому, а ще купу кліпів і іменний веб-сайт Полякової - на той час це була велика розкіш для артиста.

А далі все трохи починає підгальмовувати, знову ж таки, тому що Олі весь час  мало грошей і у неї росте невдоволення. Та хоч нам і важко, ми працюємо. І в цей самий момент паралельно з Олею у мене починає злітати проєкт у стилі шансон - співак Олег Шулявський. Але це окрема історія, і саме Вадим і Оля зробили так, щоб цей проєкт загинув, ще й дуже болісно для мене - через суди.

Оля Полякова та Ірина Ковальська, фото з особистого архіву

“Камалія завжди була щирою та теплою, вона найпорядніша з усіх”

— Хотіла запитати, звідки у вас всі ці вміння робити кліпи? Яка у вас взагалі освіта?

— Я закінчила КПІ за спеціальністю інженер звуко-відеотехнік. А розподіл після навчання у мене був на телебачення.

Моя програма “Сиди и смотри” виходила на УТ-2 три роки поспіль у прайм-тайм.

До речі, це я першою вигадала ілюструвати якісь серйозні речі на телебаченні мультиками. А далі ми при підтримці “Квазар-Мікро” - єдиної компанії у Східній Європі, яка збирала свої власні комп’ютери, створили свою «КМ Студію» і у 1996 році отримали “Золоте перо” на Всеукраїнському конкурсі ЗМІ як краща студія-продакшн.

Десь в той же час ми зняли досить знаковий кліп Камалії, який називався “В стилі техно”. До речі, коли почався цей скандал з Буряковським, Камалія написала мені та нагадала, що саме я зняла їй перший кліп. Камалія завжди була щирою та теплою, вона найпорядніша людина з усіх.

— Господи, так це ви зняли кліп “У стилі техно”? Я його нещодавно передивилася - для свого часу він був цікавим проривом.

— А ви оцінили ідею співу артистки в метро? А чи ви знаєте, що домовитися знімати в метро - це ще той квест. А ми тоді знімали на декількох станціях: на “Золотих воротах” та на “Харківській”, яку тоді тільки побудували.

— Олександру Пономарьову в кінці 90-х ви теж зняли технологічно дуже складний кліп “Серденько”.

— Це був 1997 рік. І ми з Сашком тоді дуже круто попрацювали. У кліпі була складна комп’ютерна графіка, всі ці блискавки, вибухи, динамічне небо. І ми тоді придумали поєднати зйомки на натурі з кадрами з кінофільму “Горець”. І це був перший український кліп з таким рішенням. Тобто я знайшла дистриб’юторів, які володіли правами на показ фільму “Горець” в Україні, і підписала з ними договір, що вони мені дають права на використання цього матеріалу на території України та СНД. Тобто все законно.

І я віддивилася покадрово всі серії “Горця” і взяла звідти яскраві моменти, які вставила в кліп. І тому “Серденько” дійсно як цінна історія виглядає.

“Оля записала дует з Людмилою Гурченко, але та померла”

— Повернемося до Полякової. Ви сказали, що відчували, що з цим проєктом буде щось не так. Це чому?

— Ну, по-перше, у мене завжди з перших секунд розгортається бачення, як складуться стосунки з певною людиною. Насправді це у всіх відбувається. Як каже мій син Аркадій Ковальський - учасник першої “Битви екстрасенсів” в Україні: “Всі бачать усе, але не всі розуміють, що вони бачать”. Просто треба розпізнавати цю підказку.

Тобто від самого початку було передчуття, що це продюсування закінчиться погано.

Але на старті у нас з Олею був хороший етап, був справжній кураж і бажання щось створити й досягти. Цим я сама себе спокусила. Ми підписали контракт на 5 років - і понеслося.

І ось після всього, що ми всі знаємо, скажіть мені: у Олі дебютний альбом вийшов при мені у 2001 році - це в неї у Вікіпедії в дискографії написано. А другий альбом вийшов аж у 2017 році.

То, хто ж винен в тому, що кар’єра у Полякової не йшла так довго? Тобто я вже її не продюсувала з 2004 року, а вона все одно не злітала. Можливо, все-таки в іншому місці, як то кажуть, “собака порився”, а не в продюсуванні Ковальської.

З Владом Ямою та Русланою Писанкою, фото з особистого архіву Розалії Романової

— Коли Полякова пішла від вас і її чоловік почав розкручувати дружину самостійно, вона ж щось співала?

— Ось влучно сказано: “щось співала”. Ну тому що пісня “Приходи ко мне”, з якою ми з Поляковою стартували, - це був хіт. А наступний хіт у неї вже був “Шльопки” у 2017 році. Розумієте?

Коли вони заговорили зі мною про розірвання контракту, то запевняли, що з шоу-бізнесом покінчено. Вадік говорив мені, що його дружина не буде співати, а сидітиме вдома і, умовно, варитиме борщі.

— Тобто Буряковський бачив Олю надалі тільки як дружину і все?

— Ні, вони мене просто дурили. І от буквально взимку ми завершили наші стосунки, а навесні вони записали пісню і поїхали до Америки знімати кліп. Вадік розповідає про це в інтерв’ю і навіть зізнається, що це була одна з найкрутіших його витрат.

Оля колись вихвалялася, що в той кліп вони вклали мільйон доларів. Причому кліп був дуже схожий на знятий нами “Приходи ко мне”: все ті ж пальми, море, пляж. А продюсером у неї на той момент був Євген Ступка, але цю пісню, і кліп, і Євгена Полякова теж викреслили з життя. Я намагалася знайти цей “американський” кліп, але його немає, бо все це, схоже, було зроблено вкрай невдало.

— Шоу-бізнес - це стратегії, тому люди, яким це не дано, не можуть займатися такими речами. Доки Полякова не зустріла Михайла Ясинського і той не запропонував їй стратегію, у неї мало що виходило. Але до зустрічі з ним Полякова ще спробувала підкорити Росію.

— Ну бо самостійно у них нічого не виходило, тож вирішили спробувати за рахунок чужої популярності, ну, як кажуть, “впасти комусь на хвіст”. Вони в Росії записали альбом із Любашею, але оскільки навіть назви альбому ніхто не знає, то спроба була невдалою. Ще записала пісню з гуртом “Чай вдвоем”, але вона теж не пішла. І тоді Оля записала дует із Людмилою Гурченко, але та померла ще до того, як вони цей кліп почали в ротацію давати. Одразу після смерті випускати кліп було б блюзнірством, тому через якийсь час вони представили дует Олі з Гурченко вже як архівну історію. Отже, Росія Полякову відмовилася приймати.

На прес-конференції з Олею Поляковою, фото з особистого архіву Розалії Романової

— Ну, тому що в Росії своїх блондинок повно.

— Як ми вже заговорили про блондинок, то прорив у Олі Полякової стався саме тоді, коли вона пішла брати участь у шоу “Хто проти блондинок” у 2009 році та закріпила там за собою образ “Суперблондинки”. У цьому Оля якраз потрапила у формат і почала транслювати себе. І це те, що я їй казала з самого початку: не потрібні всі ці вродливості та секс-символи - люди це й так побачать. Потрібно брати “ржачністю”.

Але вона мене не слухала, а на тому шоу про блондинок у неї все вийшло природним чином: вона там весь час епатувала та штучно тупила. І після цього Полякову почали запрошувати на інші шоу, але знову ж таки не як співачку, а як шоуменшу, такий собі комічний персонаж. Ну, а далі вона надягла кокошник, але не він її врятував, а пісня “Шльопки” та акцент на комічність в образі. І вже до “Шльопок” підтягнулися всі її кліпи 3-5-річної давнини.

— Гаразд, коли у Полякової почався кар’єрний підйом з продюсером Михайлом Ясинським, як ви відреагували на нову Олю?

— Та жодної в мене не було реакції. У 2017 році мене шоу-бізнес вже зовсім не цікавив, бо я жила своє життя і відпустила минуле. Ну навіщо мені було думати про людину, яка мене буквально кинула? Але я для себе відзначила, що “Шльопки” - це нарешті те, що людям запам’ятається.

— Може ви про Полякову і кинули думати, але образа все одно залишилася?

— Чи ображаюся я на Олю? Життя мене навчило не ображатись ні на кого.

Вистачало у мене в житті моментів у власній сім’ї, коли можна було б образитися на весь світ. На власну матір. А скільки разів мене зраджували в роботі. Буряковський авторитарно сказав Олі, що продюсерка їй більше не потрібна. І отих “ти нам більше не потрібна” я пережила у житті з півсотні разів. Тому якби я на всіх ображалася, то не вижила б.

Розалія Романова на телебаченні, фото з особистого архіву 

“Оля платила Поплавському бартером”

— Якщо повернутися до самого початку ваших відносин з Поляковою, ви казали, що в неї достатньо важкий характер. Наскільки вона підкорялася вам як продюсеру?

— Оля і підкорялася? Це абсолютно несумісні поняття. Оля ніколи нікому не підкорялася — і Вадіку у тому числі. Але ми з нею домовлялися. Вона ж насправді не дурна і розуміла, що їй вигідно, а що ні. Вона нині апелює до 15 доларів, які отримувала від мене з концерту. Але давайте логічно на це подивимося. Ми щомісяця їй записували пісню, а це за найнижчими розцінками 1000 доларів. А концертів поки що майже катма. І за концерти платять по 100 баксів. Чому? Бо це навіть не концерти, це невеликі виступи, бо у співачки лише чотири пісні в репертуарі.

Тобто покупка пісень та концертних костюмів, зйомка кліпів, ще треба заплатити балету та на автомобілі зірку возити.

І при цьому у нас 3-4 виступи на місяць по 100 доларів кожен, що витрати ніяк не покриває. Але ж ми працюємо на результат всі разом. Тому співачка отримує гонорар з концерту 15 доларів. Мені здається, це чесно.

— У починаючої співачки був власний балет?

— Балет з’явився, коли гонорар підтягнувся до відмітки в 300 доларів за виступ. І, до речі, про 15 доларів: за ці гроші тоді багато чого можна було купити. Це були часи, коли мій оператор любив повторювати: “Чого не зробиш за 5 баксів”. Тобто оператор за зміну отримував 5 доларів. І ще нюанс: Оля свої 15 доларів отримувала і за концерти без гонорарів - така у нас була домовленість. А їх же була половина — для тої ж “Території А” чи у Поплавського.

Полякова ж навчалася у Поплавського в інституті на платному відділенні, але платила бартером - Ольга брала участь у його концертах, а я з нею всюди їздила.

Але насправді концертів за 100 доларів у нас було не так і багато, бо ми швидко підняли розцінки до 200, далі на 300 доларів, а потім довго-довго тупцювали на 500.

І кожного разу відповідно вона отримувала 15% - не 15 доларів! І тому оці перекручування Олі про 15 доларів - це просто ще одна неправда.

Обкладинка дебютного альбому Ольги Полякової

— А сім’я взагалі Олю підтримувала? Вона з якої сім’ї? Бо вона сама розповідала, що батько дипломат. При цьому гроші на кар’єру артистки їй чомусь дядько давав.

— Дивіться, зараз вони вже говорять, що то вітчим дипломат. Він з’явився, коли мама Олі вийшла заміж, і це вже інша історія абсолютно. Оля вже сама була заміжня в цей час. Я не знаю, що там із її рідним батьком. Знаю лише, що мати народила її будучи дуже молодою і за класикою віддала доньку своїй мамі в село. І Оля до 7 років особливо не бачила маму - росла з бабусею в селі. Ну а в школу вона пішла вже у Вінниці. І мама її тоді працювала лікарем у школі. А це, як ви розумієте, робота за дуже невеликі гроші.

Але був Сергій - молодший брат матері. Він сам себе зробив і добре розкрутився у Києві. І навіть те, що він племінницю взявся розкручувати за свої гроші, добре про нього говорить.

“Мама їй завжди говорила, що у неї не виходить, що сцена - то не її ”

— Але ж мати Полякової була проти її співочої кар’єри - Оля сама про це в інтерв’ю говорила.

— Ну, по-перше, мама їй завжди говорила, що у неї не виходить, що сцена - то не її і це взагалі несерйозно. А по-друге, мама іноді дзвонила мені і питала, як там донька. Я їй відчитувалася про зроблене і Олю хвалила. А вона мені у відповідь: “Ви думаєте, це комусь потрібно, хто це буде слухати?”. Дійсно, Оля в інтерв’ю неодноразово розповідала про те, що мама її абсолютно не підтримувала і навпаки знецінювала.

І я вам скажу відверто, ось цей момент мами нас зблизив. Ми з Олею насправді дуже схожі, і нам було легко домовлятися, бо ми були на одній хвилі.

Тобто я - впертий Козеріг і вона впертий Козеріг. У мене проблеми з мамою і у неї проблеми з мамою. Я у стосунках зі своїми чоловіками завжди була сильнішою за них, і Оля так само. Нам було про що поплакати одна одній.

Оля Полякова, Марина Орлова, Ліна Скачко, дует Алібі та Лері Він, фото з Facebook Лері Віна

— Ну, тобто її характер залізної леді - це, насправді, результат дитячих травм?

— Ну, це ви кажете, не я. Оля - не мій пацієнт, і в даному випадку я не можу нічого сказати.

— Тоді питання з приводу образу Олі на сцені. Ви казали їй, що потрібно витягувати комічне і іронічне, що в ній закладено, а вона відмовлялася. На який образ ви взагалі робили ставку в продюсуванні кінця 90-х?

— Я не вчилась на продюсера - все робилося на свій страх та ризик.

Михайлу Ясинському зараз легко говорити про це, бо у нього геть інший бекграунд.

А ми в кінці 90-х були як першокласники, яким дали завдання вивести інтеграл.

І наш з Олею робочий тандем був для того часу унікальним. Бо тоді в основному продюсерами були батьки, по більшості мами - як у Камалії, Євгенії Власовоі, чи Аліни Гросу, наприклад. Або чоловіки, у яких, умовно, були відносини зі своїми підопічними.

А я для Олі була абсолютно чужою людиною.

Такі відносини були у Кондратюка з Козловським, але це вже було  наприкінці 2000-х, і це вже був дійсно шоу-бізнес. Тобто я визнаю, що не знала, куди ми йдемо. Ми торили цей шлях навпомацки. Я в цьому була одна з перших, і всі інші молоді продюсери вже йшли за нами.

Розалія Романова, фото з особистого архіву

“Кліп “Вадік” нагадав мені “Слово пацана”

— Пані Ліля, чи ви подивилися кліп на пісню “Вадік”? Як ваші враження?

— Подивилася. І знаєте, що мене в ньому зачепило? Не сама пісня. Пісня як пісня, хайп як хайп, мем як мем. Мене зачепило відчуття, яке цей кліп створює.

Він мені нагадав не буквально, а за внутрішньою логікою серіал “Слово пацана”. Той самий серіал, навколо якого було стільки дискусій: що саме він пробуджує в суспільстві? Ностальгію за “пацанським кодексом”? Романтизацію грубої сили? Відчуття, що той, хто голосніше і жорсткіше говорить, автоматично правий?

І от у мене питання: а що пробуджує кліп “Вадік” у серцях українців? Любов до чоловіка? Іронію? Чи нормалізацію тієї самої логіки, де “сильний” чоловік може принижувати, знецінювати, говорити зверхньо, а публіка має плескати, бо “ну він же чесний”? Для когось “Вадік” - це просто веселий кліп. Для мене Вадік - це людина, після публічних слів якої я була змушена піти в правове поле і захищати своє ім’я.

І тому для мене це вже не просто кліп. Це питання про те, які образи сили ми сьогодні романтизуємо. Бо ми ж не просто слухаємо пісні. Ми звикаємо до моделей поведінки.

І якщо сьогодні суспільство сміється з того, як сильний публічно проходиться по слабшому, то завтра це може стати нормою.

А я не хочу, щоб це ставало нормою. І це особливо небезпечно під час війни.

— Чого ви хочете в результаті?

— Я хочу, щоб мою історію більше не переписували без мене. Я хочу, щоб мій внесок був названий. Щоб моя репутація була захищена. Щоб люди, які назвали мене “аферисткою”, “брехухою” і “шантажисткою”, зрозуміли: так не можна. І я це роблю не тілько для себе, а для всіх тих, для кого гідність і правда мають значення

Читайте також:

• «Мій перший гонорар був 30 доларів»: Мирослав Кувалдін про The ВЙО, «Братів Гадюкіних» та фронтовий шансон.
• «Бабуся всім казала, що то не я»: Астрая про першу еротичну обкладинку в Україні та «життя в холодильнику».
• «Два дні на вулиці співали в 20 км від реактору». Алла Кудлай – про концерт у Чорнобилі та дует з Пивоваровим.