«Шанс» коштував уп'ятеро дешевше «Фабрики зірок»: Ігор Кондратюк – про Кузьму, Могилевську і «Що? Де? Коли?»

Телеведучий та шоумен Ігор Кондратюк – справжня легенда вітчизняного ТБ. Це він одним із небагатьох українців увійшов до клубу знавців центрального радянського телебачення. Потім успішно розвивав інтелектуальні вікторини на українському телеекрані, після чого знайшов себе в розважальному жанрі. Науковець із вченим ступенем кандидата фізичних наук заснував і вів культові музичні талант-шоу «Караоке на майдані» та «Шанс».

Проте зараз Ігор практично не буває на телебаченні. Продюсер під час війни займається волонтерством, але виділив нам час для відвертої розмови. 

Редактор сайту BLIK.ua Андрій Піскун поспілкувався з Ігорем Кондратюком про таке:

• Чим зараз займається продюсер та чому його немає на ТБ.
• Хто найкращий і найгірший президент України.
• Які враження справила перебудова та чи здивувався незалежності України.
• Як потрапив у «Що? Де? Коли?».
• Якою людиною. Був Ворошилов та яку позицію б зайняв під час війни.
• Чому Поташов виступає перед російськими солдатами.
• Як створювався проект «Шанс» та скільки він коштував.
• Чому Кузьма та Янукович підтримували Януковича.
• Смерть Кузьми – підозріла чи трагічна випадковість.
• Чи спілкувався із Козловим після повномасштабного вторгнення.
• Про порушення авторських прав Козловським.
• Хто є найкращим випускником «Караоке на майдані» і «Шансу».
• Чи задушить Путіна голими руками, опинившись з ним в одній кімнаті.
• А також думки про Ломаченка, Усика, Динамо, Потапа, Сосєдова та багато іншого

«На ТБ я завжди працював у розважальному форматі, а зараз для розваг немає місця у моїй голові»

– Ігоре Васильовичу, де ви зараз та чим займаєтеся?

– Я знаходжуся вдома, під Києвом. Займаюся волонтерською роботою і роблю щось по дому. Іноді виходжу в прямі ефіри на прохання журналістів дати коментар. Суспільне, ТРК Київ, Radio UA Chicago. Також більше року видавали на YouTube-каналі Сергія Неретіна «Пекельні хроніки», але наразі вони на паузі. Мені сподобався цей проект, там ми обговорювали та аналізували актуальні події в Україні та світі, пробували розвивати критичне мислення у наших глядачів. 

Ще я виступаю інтерв’юером в документальному серіалі «46.Шлях честі». Цей серіал створюється підрозділом з комунікацій 46-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ з моменту її створення у квітні 2022 року та бойовий шлях цієї бригади до наших днів. 

– Чому вас не видно зараз на телебаченні, вам вже не цікаво чи немає запрошень?

– На ТБ я завжди працював у розважальному форматі, а зараз для розваг немає місця у моїй голові. Сьогодні це неактуальна для мене тема. А інформаційне телебачення мною до кінця так і не пройдене. Спроби були, але ні. Тому зараз так.

Ігор Кондратюк із військовими. Фото: Facebook Ігоря Кондратюка

«Пік моєї зарплати в університеті був 400 доларів з різних джерел, пов’язаних з наукою»

– Давайте поговоримо про часи вашої молодості. Як у 80-х роках ви сприйняли перебудову Горбачова?

– Я це сприйняв, як рух вперед. Перебудова дала мені змогу дізнатися справжню історію України, яка мене вразила. Перебудова вивільнила приватну ініціативу в бізнесі. 

– Незалежність України стала для вас несподіванкою?

– Після того, як я прочитав справжню історію України – зовсім ні. Українці були найбільшою за чисельністю нацією в Європі, яка не мала своєї державності. Це неприродньо. Тоді я задав питання: що нас утримує в одній державі з тувинцями, бурятами, пермяками і Москвою, які зараз по суті є татарською ордою? Як показав досвід, ми дійсно різні. Путін не міг не напасти, тому що закінчувався період нашого критичного розходження. І ще б декілька років, і він би назавжди упустив нашу країну із поля впливу. 

Україна була іншою ще до Майдану. Навіть до Кучми дійшло, що Україна – не Росія. Тому перебудова була прекрасною штукою. 

– Кого ви вважаєте найкращим і найгіршим президентом України часів незалежності?

– Найпродуктивнішим президентом України був Порошенко. Слово «найкращий» до Президента я не вживаю, це ж не авто! Безумовно цьому сприяв Майдан, але станом на сьогодні – Порошенко.

Найгіршим був Янукович. Він є державним зрадником і йому не буде прощення ніколи. 

– Ви багато працювали науковцем в Інституті молекулярної біології та генетики НАН України. Розкажіть про той період?

– Науковий стаж у мене 18 років. Я почав працювати одразу після університету в 1984 році, а закінчив формально науку у 2002 році згідно трудової книжки. Будучи відвертим, з 1999 року, коли почалося «Караоке на майдані», я був вже сильно залучений до телебачення. А наука і ТБ потребують занурення майже 24 години на добу, тому довелося обирати.

Я кандидат біологічних наук, у мене більше 100 наукових праць на тему молекулярної біофізики, але це було давно і майже неправда. Наука не пробачає зради. Якщо ти зрадив науку навіть на рік, то вже відстав від сучасних тенденцій. Наука не може бути хобі, хіба що – орнітологія, коли люди записують спів птахів (орнітологи, звичайно ж, так не вважають)😊

– Скільки платять науковцям? Чи можна в Україні вижити на таку зарплату?

– Після перебудови і з настанням державної незалежності, особливо з розвитком молекулярної біології і генетики в Україні і світі, зарплати науковців на якийсь період стали досить пристойними (не плутати з доходами бізнесменів!). Десь з кінця минулого століття провідні держави світу почали витрачати на молекулярну біологію та генетику набагато більше коштів, ніж на фундаментальні науки, ту ж фізику. Генна інженерія стала дуже актуальною і є лишається актуальною і сьогодні. 

Дуже багато українських вчених отримали контракти і гранти від західних країн. Вони працювали в Україні, але їх спонсорували США, Німеччина, Японія та інші. Багато вчених виїхало за кордон на стажування і не повернулися. 

Пік моєї зарплати в університеті був 400 доларів з різних джерел, пов’язаних з наукою. На той час це були пристойні гроші. Можна було подорожувати😊

Ігор Кондратюк на "Караоке на майдані". Фото: Facebook Ігоря Кондратюка

«Поташов продав свою душу імперській Росії або хворий на імперську бацилу»

– Як ви потрапили у «Що? Де? Коли?».

– Мене запросили і я пройшов відбір. Це для мене було великим шоком і радістю. Я зіграв свою першу повну гру у Клубі 14 березня 1986 року на свій день народження і з тих пір виступав регулярно. Велика перерва була, коли в Україні я працював на «Україна має талант», бо перші сезони шоу виходили по суботах. А повністю у «Що? Де? Коли?» я закінчив грати, коли почав виходити «Х-Фактор», і в мене вже не було часу їздити у Москву.

Останню гру я провів у 2010 році. Тоді сталося виверження вулкану в Ісландії – Ейяфьядлайекюдль – авіасполучення призупинилося і я не полетів на зйомки «Що? Де? Коли?», грав онлайн по Skype, сидячи вдома. Це була перша і остання гра в клубі, коли людина грала онлайн в офіційному ефірі.

– Які згадки у вас залишив час, проведений у «Що? Де? Коли?».

– Це був прекрасний час і чудова школа. Можна сказати, «Що? Де? Коли?» став моїм телевізійним університетом, як у Зеленського – КВН, але в нашому клубі було набагато більше інтелекту😊

– Розкажіть, якою людиною був засновник і ведучий «Що? Де? Коли?» Володимир Ворошилов?

– Він був революційною людиною на радянському телебаченні. У 1975 році він придумав програму, яка до сих пір існує на російському ТБ. Це феномен! Ворошилов був легендою. Максимальний професіоналізм, максимальна увага до деталей, максимальна диктаторська рука. Хоча вважав, що під час підготовки до зйомок потрібно прислухався до всіх, навіть до прибиральниці, якщо вона озвучувала слушну думку. 

За всі прийняті рішення особисто відповідав Ворошилов, а співробітники їх виконували. Як професіонал, він був глиба, а як особистість – дуже складний. Як з людиною, я з ним майже не перетинався.

– Ворошилов родом із Криму, ви з ним спілкувалися. Як думаєте, яку позицію він зайняв би під час війни України з Росією?

– Він би себе поводив так, як сьогодні весь клуб «Що? Де? Коли?». Вони взагалі не говорять про війну, наче її нема. Всі, хто хотів звідти піти через їхню мовчазну позицію, – пішли. Ворошилов би за чаєм казав, що це маразм і він проти війни, але публічно цього ніколи не озвучив би, бо передача одразу вилетіла б з ефіру. 

Ігор Кондратюк з учасниками Клубу. Фото: «Що? Де? Коли?»

– До речі, що собою являє магістр клубу Максим Поташов, який зараз їздить і виступає перед російськими військовими?

– Він продав свою душу імперській Росії або захворів на імперську бацилу, яка вразила 99% росіян. Чого Макс це зробив – не знаю. Може, має якісь гріхи, які відмолює таким чином, або є свідомим ідіотом. Хоча він був дуже інтелектуально розвиненою людиною, начитаною і з гарною пам’яттю. Поташов був класним і титулованим гравцем, який міг відповісти на критичні питання. 

Напевно, зараз він вважає, що української нації не існує і ми всі фашисти, а він великий «русскій». Поташов перетворився із магістра інтелектуальної гри в пропагандистське імперське лайно.

– Як до вас ставилися російські гравці на «Що? Де? Коли?» – чи не було зверхності?

– Не знаю, що говорили поза очі, але я ніколи не допускав до себе зверхнього ставлення. Мене не можна було називати «хохлом» і про це всі знали. Також я дружив із Козловим і на зйомках «Брейн-рингу» був його правою рукою. Тому і за положенням до мене не можна було зневажливо ставитися, бо я товаришував з начальником. 

Також я був першою людиною у Радянському союзі, яка працювала з людьми за кадром у програмі «Кохання з першого погляду». На Останкіно до мене підходили всі метри і дивилися, як це робиться, адже я все придумав з нуля, тому що не бачив, як працюють у Великобританії. Мене було за що поважати. 

– Чи телефонував вам Андрій Козлов хоч раз після початку повномасштабної війни?

– Після повномасштабного вторгнення мені ніхто із «Що? Де? Коли?» не дзвонив. В останній раз ми були з дружиною у Росії у кінці 2013 – на початку 2014 років. Зустрічали новий рік у Підмосков’ї у будинку мого кума Козлова. З тих пір я у Росії не був і, вже ніколи – я в цьому впевнений – не буду, хіба що мене викраде ФСБ, правда, не знаю, за що😊 Після цього Козлов декілька разів вітав мене з днем народження по СМС, от і все. 

Після березня 2014-го ми з дружиною подумали, що спілкування з нами може нашкодити Козлову, бо напевно його прослуховують, і ми перестали з ним переписуватися. Тепер ми так не думаємо, а розуміємо, що спілкування зі мною принесло би Козлову шкоду чисто бізнесову, бо його могли визнати іноагентом. Козлов став мовчазним прихильником війни Росії проти України.

– Тобто, Козлов не ідейний «ватник», а боїться втратити бізнес і гроші в Росії?

– Я не знаю і мене це не переймає. Влітку 2014 року я припинив пошук гарних «русскіх». Є прекрасна фраза барда Олександра Галича: «Промовчи – потрапиш в палачі». Всі ті росіяни, хто промовчав, піднесли патрони російським вбивцям, які прийшли в Україну, наприклад, на мою Херсонщину. Крапка! 

– Чи були такі гравці у «Що? Де? Коли?», які вас приємно вразили після 24 лютого 2022 року?

– Аскеров – це найяскравіший приклад підтримки України з клубу «Що? Де? Коли?». А ще відзначу адвоката Іллю Новікова, який захищав Надію Савченко. Його просто попросили піти з клубу. Іллі інкримінували, буцімто він робить там свою політичну кар’єру. Не виключаю, що така вказівка надійшла Козлову від керівництва Першого каналу.

– Які гроші платили в «Що? Де? Коли?».

– За ігри в Клубі знавцям гроші нікому не платили і не платять. Я заробляв на інших проектах телекомпанії «Ігра». На «Брейн ринзі» та «Коханні з першого погляду». Приблизно 600 доларів за одну сесію, зйомки якої відбувалися два-три тижні. 

«Фабрика зірок» коштувала щонайменше мільйон доларів. «Шанс» – разів в п’ять дешевше»

– Переходимо до теми шоу-бізнесу. Розкажіть, як ви створили телепроект «Шанс»?

– В кінці 2002 року телеканал «Інтер» задумав зробити музично-праймове талант-шоу. Якраз восени 2002 року дуже гарно себе проявила російська «Фабрика зірок», яка була, до того ж, хорошим бізнес-проектом. Окрім дуже популярних і рейтингових програм, ФЗ збирала зали по різних містах росії, і перший російський канал заробив на цьому купу грошей. Це сподобалося багатьом українським телевізійним менеджерам, особливо – Владу Ряшину на Інтері, який до того, як очолити канал, став знаменитим як ведучий музичної програми «Мелорама» на тому ж Інтері.

Ряшин звернувся до мене як виробника «Караоке на майдані»: чи є у мене ідея для музичного шоу? У підсумку наша творча команда програми «Караоке на майдані» придумала телевізійний проект «Шанс». Керівникам «Інтера» цей проект сподобався і вони дали нам зелене світло на його розробку. 

– Можете порівняти кошторис російської «Фабрики зірок» і «Шансу»?

– Ряшин мені казав, що виробництво «Фабрики зірок» коштувало би не менше мільйона доларів. Для «Інтера» на той час така сума була непідйомною. «Шанс» коштував разів в п’ять дешевше. 

– Розкажіть, як доля вас звела з Наталею Могилевською та Кузьмою Скрябіним?

– У пілотному випуску «Шансу» ведучими були я і Оля Горбачова. Мені і керівництву «Інтера» ця пара ведучих не сподобалася і ми вирішили зробити другий пілот з іншими ведучими. Зібралися на планерці у Ряшина та стали накидувати різні варіанти. У результаті зупинилися на Могилевській і Кузьмі. 

Кузьма у той час якраз почав вести «Гутен Морген» на «М1» – дружньому каналі «Інтера». А Могилевську ми взяли за принципом, що повинні бути двомовні ведучі. Тим більше, Наталя вже багато чого вміла в шоу-бізнесі. Ось так у нас склався цей дует. Щоправда, в другому пілоті партнером Могилевської в програмі був… знову я: Кузьму не відпустив М1. Але Ряшин ще раз поговорив з Баграєвим, і Андрія таки відпустили в «Шанс».

Кондратюк, Могилевська, Кузьма. Фото: Facebook Ігора Кондратюка

– Коли зрозуміли, що це успіх? 

– З першого сезону ми зрозуміли, що це те, що треба. Могилевська і Кузьма на ура сприймалися публікою. «Шанс» почав бити всіх конкурентів у праймовому слоті.

Проект був продовженням ранкового «Караоке на майдані», переможець якого сідав у лімузин і потрапляв до рук двох продюсерів. Спочатку учасник був один, а потім – два, щоб кожен з продюсерів міг займатися своїм протеже. Це було унікальне змагання і праймове талант-шоу власного виробництва. Ми першими показали залаштунки шоу-бізнесу – як творять топові хореографи, візажисти, перукарі, дизайнери одягу, аранжувальники. 

– Які цікаві випадки згадуються з історії проекту «Шанс»?

– О, та їх дуже багато. Якось ми по ходу знімального дня ремонтували зуби в стоматологічній клініці Анатолію – таксисту з Хмельницька, який в молодості співав по клубах країни. Це так вразило глядачів, що він зрештою став переможцем четвертого сезону «Шансу». Це було вау, погодьтесь!

Учасникам гурту «Антитіла», який виступав в одній з прогам «Шансу» разом зі своїм фронтменом Тарасом Тополею – переможцем «Караоке на майдані», – з ініціативи Наталії Могилевської зробили пірсинг, за що «Інтер» та наш проект отримали догану від Нацради за дуже натуральний показ процесу. До проекту телеканалу СТБ «Я соромлюсь свого тіла» було ще років 10😊. 

– «Шанс» подорожував багатьма містами України. 

– Це «Караоке на майдані подорожувало! 83 населених пункти не лише в Україні. А й у Барселоні та Льорет-дель-Марі (Іспанія) та на острові Реюньйон (Франція) в Індійському океані. І лише один випуск «Шансу» ми навіть знімали на виїзді – у Каховці, на «Таврійських іграх». Переможцем «Караоке» там же, у Каховці, на Пісенному полі, тоді став Володя Ткаченко, зараз відомий, як Девід Аксельрод. Ми весь день знімали його як переможця на кораблі, а увечері він виступив на великій сцені «Таврійських ігор» перед грандіозним виступом гурту «Скрябін». Пам’ятаєте, Кузьма з групою виступали в ірокезах на голові? То було саме там, в нині окуповані рашистами Каховці.

Ми зробили революційну програму з точки зору шоу-бізнесу. Лише «Фабрика зірок» показувала трохи закулісся шоу-бізу, але це було не на такому рівні, як в «Шансі». П’ять років, десять сезонів – унікальний проект! У фіналі кожного сезону ми влаштовували великий гала-концерт, в який виходили шестеро переможців глядацького голосування та переможці попередніх сезонів. 

– А росіяни на «Шансі» були?

– Російською представницею вважалася лише Анастасія Стоцька, яка приїхала з Москви. Хоча вона є уродженкою Києва, і на момент виступу (осінь 2003 року) на фінальному гала-концерті першого сезону «Шансу» мала дійсний паспорт України! Росіян я принципово не хотів бачити в програмі. Український шоу-бізнес для мене завжди був і є самодостатнім. 

Думаю, на довгі роки «Шанс» був єдиною праймовою шоу-програмою, де не було росіян. До слова, там же, у фінальному гала-концерті першого сезону, виступали і «Океан Ельзи» у якості хедлайнерів концерту. А далі, з фінального концерту другого сезону, наш проект був таким самостійним, що в ньому виступали лише учасники плюс Могилевська і Кузьма. 

– Чому «Шанс» закрився?

– Треба було робити апгрейд по грошах і переформатування. Це якраз співпало з перебудовою «1+1» (з Інтера на «плюси» ми перейшли у 2007 році). Звідти вже пішли Роднянський, останні місяці допрацьовував і Фуксман. Канал купила Central European Media Enterprises. 

– Нова компанія не захотіла виділяти на проект гроші?

– На 11-й сезон канал пропонував мені ті ж самі кошти, які виділялися і на десятий сезон «Шансу». Але я попросив канал, щоб вони збільшили кошторис. Сказав: «Подивіться, в української «Фабрики зірок» сцена краща, ніж у нас. Ми не можемо цим нехтувати». Глядач обирає яскравість. Якщо він бачить, що у нас темніше, ніж у конкурентів, то він піде дивитися «Фабрику зірок». 

– На яку суму ви попросили підняти кошторис?

– Десятий сезон проекту «Шанс» коштував приблизно півмільйона доларів, а фінальний гала-концерт – 115 тисяч. Туди входило: оренда залу, світло, написання пісень, костюми тощо. 

Я попросив підняти кошторис кожного епізоду хоча б на 20%. Це була обґрунтована сума. Найголовніше – нам треба було зробити яскравішою сцену. 

Але канал вирішив, що це не на часі, адже тоді у них з під ніг йшла земля – прийшли нові керівники, почалося бродіння. У підсумку я закрив проект «Шанс». Вдумайтесь, зараз це звучить дико: я сам закрив наш легендарний проект!!! Нелегке, але на той час для мене це було логічне і єдино можливе рішення. 

Це вже потім, коли пішов СМЕ і з’явилися нові власники, «1+1» почав виробляти дороговартісні шоу. На кшталт «Танці з зірками» та «Голосу». Але у 2009 році канал СТБ запросив мене бути членом журі «Україна має талант», і за півроку я перейшов туди, прихопивши своє «Караоке на майдані». 

«Смерть Кузьми – це прикра випадковість. Він був зморений вечірнім концертом і посиденьками»

– Давайте поговоримо більш детально про Кузьму і Могилевську. Яке вони враження справили на вас у той час?

– Це люди, які реально творили історію українського шоу-бізнесу. В той момент Могилевська і Кузьма затьмарили своїми постатями всіх в українському шоу-бізі. Публіка дізналась про них все – як вони жартують, що думають, у що одягаються. До того їх бачили лише на сцені, а в «Шансі» вони показали душевний стриптиз. Наприклад, у «Голосі» та «Х-Фактор» більше розкриваються члени журі, а не ведучі. 

– Ви, як патріот, підколювали Могилевську і Кузьму за підтримку Януковича?

– Давайте розберемося, чому вони підтримували Януковича. У той час телеканал «Інтер» підписав договір про рекламну кампанію на підтримку «Партії регіонів». В цьому пулі був проект «Шанс». Учасники проекту їздили з концертами на підтримку Януковича, а Могилевська і Кузьма були ведучими. Вони це робили виключно за гроші. Їм потрібно було створити якусь легенду, тому інтернетом гуляє безліч відео, де вони кажуть, який Янукович хороший. Хоча… На той момент вони могли так і думати, бо не було зрозуміло, як Янукович вчинить. 

Щоб ви розуміли, «Шанс» навіть постраждав через підтримку Януковича. 

– Та ви що! І як прийшов праведний народний гнів?

– Приїхав наш водій із автосервісу і каже: «Мені відмовилися монтувати шини, заявивши: «Ви підтримуєте Януковича, тож ідіть нафіг». І таких епізодів було декілька. 

– А які ще?

– Могилевська якось під час тієї передвиборчої лихоманки дала інтерв’ю «5 каналу», де сказала на всю країну, що проект «Шанс» підтримує Януковича. Вона це зробила зранку, що для неї нехарактерно, адже Наталка завжди запізнювалася на ранкові зйомки «Шансу», які стартували о 9:00. Могилевська лягала спати далеко за опівніч і їй завжди важко прокидатися. 

Після інтерв’ю «5 каналу» вона приїхала до нас в студію і їй зробили обструкцію. Оператори, звукорежисери, та всі, почали її критикувати: «Ми тільки що подивилися твоє інтерв’ю і знаєш – іди ти нафіг! Ми не підтримуємо Януковича, то чому ж ти сказала, що його підтримує весь проект «Шанс»?» Треба було сказати, що це особисто твій кандидат, а не всього проекту».

Не повірите – після цього Могилевська зі сльозами пішла зі студії. Через деякий час ми її повернули, бо треба було знімати. Але на неї сильно образилися співробітники «Шансу». У той же день Могилевська вибачилася за свій вчинок перед знімальною групою і визнала, що була неправа. Після цього всі заспокоїлися. 

– І все ж таки, Могилевська зі своєю позицією «Я не сука і не криса» на підтримку Януковича, чесна чи ні?

– Це питання вам краще задати Могилевській. Я припускаю, що в той момент вона було абсолютно щирою. Їм платили не «регіонали», а канал «Інтер», який взяв рекламний бюджет «Партії регіонів». Думаю, в першу чергу Кузьма і Могилевська розцінювали цей момент, як можливість заробити. Такі були часи.

– Як у той час Кузьма сприймав політику, він цікавився нею?

– Він завжди був свідомим проукраїнським хлопцем. Не вірте тому, хто каже зворотне. Він вважав, що країна повинна бути єдиною від Луганська до Львова, і її потрібно підводити під загальний знаменник. Те, що людина з Донбасу Янукович стала спочатку прем’єром, а потім президентом, його не дивувало. 

Скажу більше: багато проукраїнських політиків у той час також підтримували Януковича. Вони казали: «Ми ж не можемо не давати такому великому регіону, як Донбас, мати політичного лідера в Києві». 

Кузьма вже нічого не скаже з цього приводу, але клянусь вам – 

всі політичні гасла, які артисти казали під час концертів, робились виключно за гроші. 

А хто був серед них ідейним, я не знаю. 

Я двічі на рік на своїй сторінці у фейсбуці публікую пісні Кузьми і в коментарях прилітає: «Навіщо ви виставляєте запроданця?». Я завжди відповідаю: «Вибачте, але я видаляю ваш коментар, тому що Кузьма не може відповісти». Тільки Кузьма може сказати, чому він вів себе так чи інакше. Особисто я не побачив в особі Кузьми чи Могилевської шалених фанатів Януковича. 

У той час в Україні були полярні думки – або рухатися у Європу з Ющенком, або десь бовтатися в постКучмі. Янукович у цьому плані був схожий на Кучму, тому він багатьом не сподобався і стався перший Майдан.

Кузьма. Фото: facebook.com/skryabinofficial

– Як ви вважаєте, смерть Кузьми випадкова чи підозріла?

– Його смерть – це прикра випадковість. Кузьма був зморений вечірнім концертом і посиденьками. Із самого ранку він нісся додому, щоб встигнути на літак в Жуляни. Вони з доцею планували летіти в Словаччину кататися на лижах. Ось такий план в нього був на той день. 

Кузьма літав по дорогах, це правда, але він був крутим водієм. Взимку, коли ожеледиця, на тому злощасному повороті, де сталася трагедія, залетіти було дуже просто. На жаль, стався фатальний збіг обставин. 

– Ви здивовані нинішнім культом Кузьми?

– Я не бачу його культу, я бачу його популярність. Кузьмі віддають належне шанувальники і музиканти, слухаючи його пісні. Вони розуміють, що це була значна постать в українській естраді. Коли я був на могилі Кузьми, то не побачив там море фанатів. При мені підійшло троє людей, перехрестились, поставили квіти і пішли. 

Кузьма сам мені казав, що популярним його зробив «Шанс», а до цього він був більше андеграундним співаком. 

«Козловський почав порушувати авторські права і мені вже було не до сентиментів»

– Задам питання, яке вам ставлять, мабуть, у кожному інтерв’ю: чи не помирилися ви з Віталієм Козловським?

– Історія з Козловським – це не про сварку і не про примирення. Це історія про порушення авторського права співаком, який вирішив піти від продюсера. Продюсер його відпустив і сказав: «Живи! Але я буду захищати своє авторське право». Крапка! На моєму боці український закон. Всі суди я виграв досить легко. 

Козловський почав порушувати авторські права і мені вже було не до сентиментів. Ми з ним поговорили по-чоловічому, а потім він зробив неправильний вчинок, порушивши авторські права. Козловський до сих пір винен мені кошти. Сподіваюсь, він все ж знайде у собі сили розрахуватися по судових впровадженнях і закрити цю прикру сторінку в своїй біографії.

Віталій Козловський. Фото: instagram.com/vkozlovsky_music/

– Нещодавно Козловський написав пост у соцмережах, де повідомив, що військова частина відраховує від його зарплати відсоток на погашення для погашення вам боргу.

– Його пост підтверджує, що в нашій країні є закон. Це суто юридична історія.

– Після поста Козловського багато людей в коментарях почали вас хейтити, що ви здираєте гроші у військового. Як ставитесь до такого?

– На моїй стороні були навіть солдати, які платять аліменти. Вони мені писали в особисті: «Васильовичу, я плачу аліменти і не розумію, чому з Козловського не повинні відраховувати»😊

– Кого ви вважаєте найталановитішим випускником «Караоке на майдані» і «Шансу»?

– Не хочу нікого образити, але назву Пашу Табакова. Він є самодостатнім музикантом і співаком. З пристойним авторським репертуаром. Також Паша написав декілька мюзиклів. У нього є дитяча творча школа у Львові. До слова, Табаков – єдина людина, яка виграла і «Шанс» (ще на Інтері), і «Голос країни», (на 1+1). Повірте, це зробити дуже і дуже непросто. Він творить безперервно, а в деяких переможців талант-шоу були паузи у творчості, а є й такі, про яких ми вже забули.

Також відзначу Надю Дорофєєву, Євгена Турчинова, Наталію Валевську…. Ні, було багато талановитих!

– У вас на «Караоке» співала Тіна Кароль. Чи могли ви тоді передбачити, що вона досягне успіху?

– Вона прекрасно співала на «Караоке» у своїй оригінальній манері і була цікавою на сцені. Але ні про кого не можна було сказати, що хтось чогось досягне. Я це збагнув досить швидко в талант-шоу. Можна стати улюбленцем публіки на тиждень чи на місяць, але стабільна популярність залежить від багатьох чинників: репертуару, харизми, наявності чи відсутності продюсера і банальної удачі. А головне – від працездатності і впертості.

– Потап нещодавно дав інтерв’ю росіянину українського походження Дудю, але з українськими журналістами після початку повномасштабного вторгнення не спілкується. Що думаєте про нього?

– Мені зараз байдужий Потап. Більше про нього говорити не хочу. 

– Українці, які зараз живуть та працюють в Росії, – Лорак, Повалій, Байрак, – ідейні чи продажні?

– Вони продажні зрадниці. Ні у Лорак, ні у Повалій не може бути ніякої ідейності. 

– Як ви комунікували на «Х-Факторі» з відвертим «ватником» Сергієм Сосєдовим?

– Після 2014 року і окупації Криму ми важко комунікували. Знаєте, до того, як керівництво каналу заборонило Сосєдову говорити про Крим в ефірі (він зробив спробу), його різко опустили на землю дівчата-адміністратори проекту. Вони в курилці його просто знищили за намагання виправдати окупацію Криму росією, він вибіг червоний на вулицю! Зараз я з ним ніяких відносин не підтримую. Він точно ідейний імперіаліст. 

Сосєдов, Серьога, Кондратюк. Фото: Максим Лисовий/Дуся

– До речі, Сосєдов же відкритий гей. Він не боїться, що в імперії його мрії закінчив би дуже погано?

– Мені байдуже. Чи переслідують Сосєдова за його орієнтацію в Росії? Мені також байдуже. Мені не байдуже тільки те, що Росія воює проти моєї країни, а все інше, що відбувається в РФ – мені абсолютно байдуже. 

– Ходили чутки, що Сосєдов у перервах між зйомками «Х-Фактору» приставав до вас і Серьоги. Справді таке було?

– Та не смішіть! Якщо немає підтверджено-документальних даних – а їх, звичайно, немає, – то все чутки. А безглузді чутки я не обговорюю.

– Топ-3 українські гурти, на вашу думку, прямо зараз? Топ-3 українські співаки прямо зараз? І топ-3 співачок?

– А давайте я не буду називати топ-3. Топ-3 для мене, який 20 років виробляв щотижневу музичну програму – це смішно. Я назву тих виконавців, чиї альбоми є в моєму плейлисті на хард-диску мого авто. Це Бумбокс, Океан Ельзи, Антитіла, Ірина Білик, Дзідзьо. Скрябін (альбом «Найкращі балади»). Всі інші – нові імена, і добре знайомі зірки нашого шоу-бізнесу – це ще 4 гігабайти в папці «Гарні українські пісні». Від «Один в каное» до українських пісень Бабкіна та Полякової.

– Чи є в українському шоу-бізнесі такі люди, яким ви при зустрічі не потиснете руку?

– Скоріше за все, я з такими людьми просто не зустрінуся. А взагалі я така людина, яка може потиснути руку будь-кому, якщо ми порозумілися. 

– Якщо Козловський вам протягне руку?

– Допоки він не погасить борг, я точно пройду повз.

Про Усика, Ломаченка і футбол

– Як ви ставитеся до Усика і Ломаченка, які підтримують церкву московського патріархату?

– На жаль, Ломаченко дуже зазомбований російською православною церквою, а вийти із цього зомбування не може через свій низький інтелект і оточення. А Усик, напевно, змінив своє оточення і погляди. До того ж, Усик кримчанин, а після 2014 року ніхто не розумів, що буде далі і як виходити з положення. 

У нього в Криму нерухомість, родичі. Були чи ще є – не знаю. Свій дім нелегко залишити. Але час пройшов і Усик зрозумів, що росіян підтримувати не можна, бо вони – вбивці, а підтримувати вбивць – ганебно. Ломаченко, здається, цього ще так і не зрозумів. Це еволюція. Я також колись працював у Москві, а зараз там не хочу бути жодною ногою. 

– Ви є уболівальником Динамо. Чи дивитеся сьогодні футбол?

– Матчі Динамо дивлюсь дуже рідко. Трохи слідкував за їх ганьбою в єврокубках. Я завжди дивлюся ігри збірної України і стараюся не пропускати якісні матчі інших команд, тієї ж Барселони.

– Хто вам подобається із гравців збірної України?

– Мені подобається команда, а когось окремо виділяти не буду. Зараз у нас немає такої зірки, як у свій час Блохін або Шевченко. Довбик потрапив у 20-ку найкращих гравців Європи минулого року, став найкращим бомбардиром Ла Ліги. Молодець! Але це було ситуативно, у Ромі в нього не все так добре складається. У збірній Довбик також нерегулярно забиває, навіть Яремчук – більше. Тому зіркою Артема не можна назвати. Ще не виріс в нас гравець, який поведе національну команду за собою, як Еріксен – Данію.

– Хто винен у тому, що Динамо так провально виступило у Лізі Європи?

– Треба розуміти, що в Україні йде війна. Наші клуби тривалий час витрачають на дорогу, і це може зламати кожного. Хоча провина гравців і тренера також є. Я не вважаю футболістів Динамо менш талановитими, ніж футболістів, наприклад, Ягелонії, яка вийшла у чвертьфінал Ліги конференцій.

Ігор Суркіс. Фото: fcdynamo.com

– Суркіс топ-президент футбольного клубу чи ні?

– Вже ні. 

– А Ахметов?

– Топовіший, ніж Суркіс. Але він має більше фінансових можливостей, купує дорогих бразильців, потім перепродує їх. У Суркіса таких можливостей немає. 

– Останнє питання. Якщо ви опинитеся з Путіним в одній кімнаті без зброї, чи зможете його задушити голими руками?

– Думаю, що ні, на жаль. Тому що він займався дзюдо, а я досить субтильна людина. Але я б обов’язково плюнув йому в обличчя, навіть не сумнівайтеся!