«Таємні публічні будинки є і зараз»: Юрій Винничук розповів, як писав свій легендарний роман «Діви ночі»

Про це він розповідає журналістам Blik.ua

«Була лише одна екранізація – «Діви ночі». Вона принесла доволі вагомий прибуток. Також знято три мультфільми за моїми казками. Зараз я отримую гонорари за театральні вистави, але вони невеликі», – каже Винничук

Щодо стану українського кінематографу, Винничук зазначає, що він викликає у нього «глибокий смуток»: комедії й мелодрами часто слабкі, бракує акторів і режисерів рівня міжнародних класиків, а окремі спроби відобразити львівське життя на екрані закінчуються невдачею.

Він відзначає лише фільм «Довбуш» як виняток. Щодо екранізації «Дів ночі», письменник критично оцінює перенесення подій у сучасність та невизначене місце, додаючи, що сам не брав участі у роботі над фільмом, але гонорар був «дуже солідним».

Фото: tsn.ua

Раніше у 2020 році планувалося створити повнометражний художній фільм за однойменною повістю під керівництвом режисера Тараса Ткаченка.

Проте зміни у Міністерстві культури та рішення нового міністра призвели до скасування проєкту, а замість нього на екрани потрапили твори від студії «Квартал».

Реальність і художня вигадка

Юрій Винничук пояснює, що «Діви ночі» – це поєднання реальних подій та художньої фантазії. Він ретельно збирає інформацію про нічне життя Львова та суспільство того часу, щоб створити максимально достовірну картину.

Письменник стверджує, що в романі йдеться про справжні явища, які тоді лише шепотілися в суспільстві:

«В першій частині майже все правда. В другій – не все. Таємні публічні будинки і зараз є. Повії існували за будь-яких режимів. Я просто хотів зануритися в нічне життя міста. Занурився. А коли випірнув, зрозумів, що більше не маю бажання туди поринати», – зазначив письменник.

Роман уперше був опублікований у 1991 році в журналі «Дзвін», ще за СРСР, і відразу здобув популярність. В бібліотеках утворювалися черги за номером журналу, хоча текст пролежав у редакції чотири роки через протидію деяких літературних критиків того часу.

Спадщина і сучасність

Винничук підкреслює, що його творчість завжди мала тісний зв’язок із реальністю, а «Діви ночі» відкривають завісу до соціальних реалій, прихованих від офіційної уваги.

Крім того, письменник продовжує працювати над новими творами, що дає його шанувальникам надію на свіжі історії та дослідження українського життя у всіх його проявах.

• Письменник Юрій Винничук коментує справу викладача Йосипа Лося — він каже, що поведінка має історичні корені.
• Нагадаємо, що Юрій Винничук опублікував есе «Була колись розпусна епоха», яке викликало спротив і жваве обговорення в медіа та соцмережах.
• Ми писали, що письменник Юрій Винничук залишився членом Українського ПЕН, попри попереднє рішення про його виключення.
• А ще, Винничук згадує ранні підробітки, які не були пов’язані з творчістю, але саме вони дали йому перші гроші. Письменник наголошує, що фізична праця завжди здавалася йому виснажливою, тому він прагнув заробляти інтелектуальною та літературною діяльністю.
• Також він відверто розповів, чи реально в Україні заробити на гідне життя літературною працею.