«Я поставив на кін усе»: Муаяд про перший бізнес, пропозицію від Меладзе та кохання, яке зруйнував Instagram

Муаяд – український співак сирійсько-українського походження, переможець вокального шоу «Співають всі». У ексклюзивному інтервʼю для BLIK.ua він відверто розповів про своє арабсько-українське коріння та подвійну ідентичність, про шлях від «Голосу. Діти» до перемоги на «Співають всі» і співпрацю зі Славою Дьоміним, про те, як отримав пісню «Лунапарк» від Міки Ньютон і як зняв перший кліп.

Окремо – про перший гонорар, контракт на 250-300 тисяч євро та про переїзд до Швеції й Німеччини. Про перший бізнес, шкідливі звички, як відмовився від інтимної пропозиції на 1500 євро і навіть пройшов кастинг на «Голос Країни» в Парижі. А ще – про кохання, яке зруйнувала одна фотографія з фанаткою, про те, скільки йому треба грошей на день і чому мрію просто так не залишають.

«Спілкувалися через перекладач»: як познайомились батьки Муаяда

– Твоя мама – українка, батько – сирієць. Як вони познайомились?

– Мій батько у 1998 році разом зі своїм другом приїхав до Одеси вступати до Політехнічного університету на спеціальність програміста. У той час Політех організовував дискотеки для студентів, щоб хлопці та дівчата з різних факультетів могли познайомитися між собою. Саме на одній із таких дискотек і зустрілися мої батьки.

Батьки Муаяда в молодості. Фото: особистий архів артиста

Мама розповідала цю історію так: вона танцювала зі своєю подругою, а мій батько підійшов до неї й заговорив англійською мовою. Але, на жаль, англійської вона не знала, тому поговорити не вдалося. Він відійшов убік і протягом години просто дивився на неї та усміхався. Мама згадує, що це було дуже мило, але трохи дивно. Такою була їхня перша зустріч. Мобільних телефонів в той час не було, звичайно ні Instagram, ні Telegram,  та й перекладача щоб далі спілкуватися. Тож вони домовилися зустрітись у бібліотеці, де взяли російсько-арабський розмовник і так почали поступово спілкуватися. Звичайно ж, для мого батька це було непросто. І так почалася історія нашої родини.

Сімʼя Муаяда. Фото: особистий архів артиста

– Чи боялася мама знайомства з батьком?

– Та ні, не боялася. Після знайомства батьки певний час ще спілкувалися через перекладач. Мама трохи розгубилася і засмутилася через те, що вони не могли вільно спілкуватися та повністю розуміти одне одного. Коли ти нічого не розумієш і не можеш нормально поспілкуватися – це дуже важко.

Потім вони поїхали в Сирію. Батько познайомив маму з родиною і вони дуже добре прийняли маму і з повагою поставилися до її культурних традицій. Попри всі ці складнощі, батьки вважають це доволі цікавим  життєвим досвідом.

Муаяд – «той, кого підтримує Бог»: як співаку посміхається доля

– Ім'я Муаяд у певному трактуванні означає «той, кого підтримує Бог». Чи відчуваєш ти цю Божу підтримку, чи, навпаки, вона більше тисне на тебе?

– Я відчуваю підтримку Бога та вдячний силам зверху за все, що є в мене. Бувають моменти, коли не все виходить, як я б хотів. Але доля посміхається мені. Наприклад, як я переміг у шоу «Співають всі». Це наче випадковість, але все випадкове не випадково. Пам’ятаю, батько дивився футбол і у перерві між таймами почув у рекламі, що запрошують на проєкт «Співають всі» на ТРК Україна, можна подати заявку. Мені батько кричить в іншу кімнату: «Хочеш взяти участь у телевізійному вокальному проєкті?»

Але я не надав уваги цьому, бо і не почув, що він запропонував. І не зрозумів, де саме потрібно брати участь, тому просто сказав: «Так-так, записуйте мене». Так я зовсім випадково для себе потрапив до цього проєкту, за що безмежно вдячний Богові і батькам.

Муаяд. Фото: особистий архів артиста

Схожа історія сталася і з Національним відбором Євробачення. Ми вели перемовини з компанією а69 і продюсером Альоною Гармаш. Я сказав, що в мене є пісня для Євробачення і Альона сказала: «А давай спробуємо і подамося». І це був останній день подачі заявок. Я пройшов в лонглист і ми з а69 підписали контракт про співпрацю і зараз понад рік плідно працюємо разом. Тому я вважаю, що Бог протягом життя робить мені такі маленькі подарунки, і дуже радий цьому. Й намагаюся бути вдячним за все.

– До якої культури ти себе відносиш: арабської чи української?

– Я виріс одразу у двох культурах – українській та арабській. Але коли знайомлюся з новими людьми, зазвичай кажу, що я араб і мусульманин. У нашій традиції віра передається від батька: після народження дитини тато читає намаз їй у праве вухо, і таким чином вона стає мусульманином.

Щодо арабського оточення, то коли я жив в Одесі, його було цілком достатньо – свого часу там мешкало багато арабів. Я з батьком ходив в Мечеть і мені подобалося. Дітям до певного віку там дарували іграшки. Зараз я в Києві, а батько живе в Харкові. Він відвідує там Мечеть, родина притримується всіх традицій, тому певний зв’язок із культурою завжди був. Але сьогодні В Києві у мене такого середовища навколо мене вже значно менше і поки знайти арабську спільноту чи просто нові знайомства мені поки набагато складніше. Але я відкритий до нових знайомств. 

Маленький Муаяд з батьками. Фото: особистий архів арстиста

«Голос. Діти», «Співають всі» та пергий великий гонорар: як розвивалась карʼєра Муаяда

– Ти попав на «Голос. Діти» у 12 років. Як це було?

– Перед виступом був саундчек, але я настільки сильно хвилювався, що через стрес мені стало погано, і на нього я взагалі не вийшов. Через це мене автоматично перенесли на останній день зйомок. А це був додатковий виклик, тому що до того моменту команди тренерів були майже повністю сформовані. Останніх учасників обирали дуже прискіпливо, і шансів потрапити до когось із наставників було небагато.

Попри це, я вирішив використати свій шанс. Вийшов на сцену, заспівав так, як підготував пісню, хоча хвилювання було шалене. Я тоді не пройшов. 

Якщо чесно, після цього я багато разів думав узагалі залишити вокал. Хотілося займатися справою, яка гарантовано приносить гроші. Тоді я вже навчався в коледжі комп’ютерних технологій. З одного боку, мріяв про музику, а з іншого – розумів, що для стабільного майбутнього потрібно мати надійну професію. Тому намагався поєднувати обидва напрямки, хоча серцем завжди тягнувся саме до музики. У мене добре виходило програмування: я створював сайти, займався їхнім захистом. Але водночас я завжди говорив про себе: «Я – співак».

Маленький Муаяд. Фото: особистий архів артиста

– Скільки ти отримав за перемогу на «Співають всі»?

– За перемогу на проєкті «Співають всі» я отримав 500 тисяч гривень. До цього моменту він узагалі нічого не розумівся у грошах, тож, почувши цю суму, був вражений. Але, якщо чесно, я не вірив, що мені віддадуть такі великі гроші і розстроївся, що не посів друге місце. Бо за друге давали телевізор. І за моєю логікою його б мені гарантовано б дали, а гроші не факт.

Але я таки їх отримав. Однак значну частину забрала податкова. Я не пам'ятаю скільки, але близько 402 тисяч 500 гривень в мене залишилось. Податок становив, якщо не помиляюсь, 19,5%. Тоді мені здалося, що це забагато. Але окрім грошей я отримав статуетку та коштовну прикрасу у вигляді кулона–зірки з мікрофоном. Це золото з діамантами. Я боявся вдягати його і вперше одягнув у відеороботі «Твій яд». І теж випадково. Часто возив на зйомки з собою, але не надягав. А цього разу прям захотілося, бо якось символічно. Мабуть, тому, що  новий музичний вектор почався в кар’єрі з цієї пісні для нашої команди. Ми рік шукали своє звучання і куди рухатися. Отже, в роботі «Твій яд» глядачі можуть розгледіти його.

Муаяд переміг на шоу «Співають всі». Фото: особистий архів артиста

- А як ти потрапив до університету Поплавського?

– Якийсь час після проєкту мені зателефонували з університету культури і запропонували перевестися туди на естрадний спів. На той момент я якраз закінчував другий курс коледжу. У навчальному закладі обіцяли, що я буду «зірковим студентом», адже переміг у «Співають всі»,  і це мене заінтригувало.

Але все ж таки мене трошки зупиняв той момент, якщо у мене не вийде з вокалом, що мені робити потім. Ми запитали скільки коштує навчання в Університеті. І те що вони мені запропонували, не можливо було відмовитися. Перші два курси були абсолютно безкоштовні. А якщо другий курс закінчиш з хорошими оцінками, то мав можливість перейти на бюджет. Цього року я вже завершив університет, отримав диплом і вокалом починав вже трохи заробляти.

«Слава був для мене наставником»: про допомогу Слави Дьоміна та пропозицію від Меладзе

- Знаю, що певну роль в твоїй кар’єрі зіграв Слава Дьомін.  Розкажи, чим він тобі допомагав. 

– Після «Співають всі» я був дуже щасливий проводити прямі ефіри в Instagram, коли мене дивилися півтори тисячі людей одночасно. Аудиторія поступово зростала, а я не знав, як правильно працювати. І Слава Дьомін мені сильно допоміг в той момент. Допоміг мені трошечки взяти себе в руки. Мені було тяжко на той момент. Дуже багато повідомлень. Всі щось хочуть від мене, кудись запрошують. Я не знаю, як мені перевіряти, чи нормальні ці заходи, чи ні. Слава почав трошечки адаптувати мене в цю сферу.

Муаяд та Слава Дьомін. Фото: особистий архів артиста

Він почав запрошувати мене на різні заходи. Однією з цих заходів була презентація пісні Олега Машуковського, де я уперше опинився серед блогерів та співаків і трохи розгубився від кількості відомих людей. Втім, Дьомін завжди був поруч і контролював процес, після чого ми почали готуватися до релізу.

– А як ти записав свою першу пісню?

–Першою піснею, яку я випустив після перемоги в шоу, став кавер на композицію Міки Ньютон «Лунапарк». І тут мені знову допоміг Слава Дьомін. Ми разом приїхали до Юрія Фальоси – продюсера Міки Ньютон. Почали спілкуватися, він хотів зрозуміти, хто я, що я за артист. У якийсь момент каже: «У мене є три-чотири пісні на вибір, можеш обрати будь-яку й записати кавер». Але Міка Ньютон подивилася в YouTube мої виступи й сказала: «Ні, я хочу, щоб він заспівав саме «Лунапарк». Я безкоштовно дам дозвіл». Так я отримав права на випуск своєї версії.Після цього я вперше зайшов до студії й записав свою першу офіційно випущену пісню.

Слава тоді справді дуже мені допомагав. Він був для мене наставником. Я жив в Одесі, тому було непросто, але приїжджав до Києва на важливі події. І щоразу, коли був у столиці, ми зранку разом їхали на його ефіри на «Люкс ФМ». Спочатку я думав: «Навіщо мені туди їздити?» А Слава пояснив: «Слухай, як люди працюють в ефірі, як спілкуються. Тобі потрібно вчитися». І зараз я дуже вдячний йому за ці поради.

Муаяд записує пісню «Лунапарк». Фото: особистий архів артиста

- А що за пропозиція була переїхати  до Москви?

– Після моєї перемоги в шоу «Співають всі» з нами зв’язалися представники Костянтина Меладзе й запропонували співпрацю. Мова йшла про участь у схожому музичному шоу в Москві та подальшу роботу з Меладзе. Пропонували стати учасником групи Mband. Ми з мамою все добре зважили. На той момент війна в Україні вже тривала, тому для нас це було принципове питання. Ми вирішили відмовитися від цієї пропозиції, і я жодного разу не пошкодував про це.

«Йшлося про серйозні інвестиції – 250–300 тисяч євро»: про контракт, що зірвався, та мутацію голосу

– Скільки коштував твій перший кліп?

– Перший кліп – це була пісня «Instagram». Обійшовся мені у тисячу доларів, ну може трохи більше. Вся команда працювала безкоштовно для власного портфоліо. Я оплатив лише оренду локацій та техніки.

Не вдалось завантажити відео.

– Перед виступом на шоу «Співають всі» ти розповідав, що мама, прийшовши до твоєї вчительки з вокалу, сказала, що він «визжить», хоча вчителька оцінила зовсім інакше. Якою була реакція мами потім: можливо, вона засоромилася чи вибачилася?

–Якщо чесно, ви б знали, скільки було на моменту хейту, коли я це сказав. Тому що в мене мати, ну, одеситка, в неї все гарно з гумором.І вона просто пожартувала. Я розповів це як жарт, і мама знала, що насправді я співаю нормально, адже я завжди співав пісні  Майкла Джексона у машині. 

Не вдалось завантажити відео.

– Ти співаєш аж на шість октав. Коли ти почав розуміти силу свого голосу? 

– Якщо чесно, не знаю, як мені вдалося зберегти ці високі ноти на той момент, бо в основному регістрі їх немає. А я зрозумів, що в мене це є. Коли відбувається така мутація голосу, ти відповідно починаєш втрачати весь свій репертуар. Бо те, що ти співав раніше, вже не можеш витягнути. Для мене це означало, що я не зможу більше ходити на вокальні конкурси, А я дуже багато ходив. І тоді я з разом з вчителькою почав шукати пісню, яка мені плюс-мінус підійде моєму голосу. Мені дуже подобався на той момент Димаш Кудайберген, який співав пісню S.O.S..

Не вдалось завантажити відео.

– І я почав тренуватися попри все. Коли я чогось дуже хочу, то прикладаю багато зусиль, щоб це сталося.У якийсь момент я зрозумів, що можу дістати потрібні ноти, і трохи видихнув. До мутації мій голос був дуже високим – вищим, ніж у всіх дівчат із «Астробойс». А коли вона почалася, мені здалося, що я почав втрачати весь мій світ, що був довколо мене. Це був перший раз, коли я серйозно задумався, чи варто взагалі продовжувати займатися вокалом. Технічно я все розумів і багато чого вмів, але голос просто мене не слухався: хрипів, пищав і постійно зривався.

– Який найбільший контракт тобі пропонували? 

– Ще до повномасштабного вторгнення у нас були серйозні розмови щодо розвитку проєкту. Одна людина зацікавилася моєю творчістю та запропонувала обговорити можливу співпрацю. Ми разом зі Славою Дьоміним прораховували бюджет, думали над концепцією та перспективами розвитку.

Йшлося про досить серйозні інвестиції – орієнтовно 250–300 тисяч євро. На той момент це виглядало як великий шанс для проєкту, адже такі ресурси могли б дати можливість реалізувати багато творчих ідей.

Але далі розмов справа не зайшла. Почалася війна, у людей змінилися пріоритети, багато хто був змушений виїхати з країни, тому всі ці плани просто поставили на паузу. Звісно, тоді було прикро, бо здавалося, що переді мною відкриваються нові можливості, але зараз я розумію: усе сталося так, як мало статися.

Попри те, що співпраця не відбулася, я вдячний Славі за підтримку. Він багато зі мною спілкувався, допомагав порадами, і вірив у мене ще тоді, коли я тільки починав свій шлях.

«Через величезний наплив біженців із житлом було складно»: про вимушену еміграцію та карʼєру «на стопі»

– Початок повномасштабного вторгнення, ти виїжджаєш з України. Де ти був?

– Ми з родиною пожили в кількох країнах Європи після початку повномасштабного вторгнення. Спочатку приїхали до Румунії, де жив брат моєї бабусі, потім вирушили до Швеції, де мешкає моя бабуся багато років. Вона туди переїхала ще після початку війни в Сирії. Там ми зустрілися з родичами, яких батько не бачив 11 років.

Я дуже вдячний людям, які допомагали українцям у той непростий час. Пам’ятаю, що через величезний наплив біженців із житлом було складно. Перші тижні ми жили в будівлі, яка колись була в’язницею. Саме тоді я вперше побачив, наскільки непросто було багатьом українським сім’ям. Поруч із нами жили родини з дітьми з інвалідністю, багато дітей пересувалися на візках, а магазини були дуже далеко. Мені було щиро шкода цих людей. 

– Чи не відчували ви дискримінацію з боку шведів?

– Особисто наша родина з дискримінацією через сирійське походження у Швеції не стикалася. Навпаки, коли почалася війна в Сирії, країна прийняла дуже багато сирійських родин, зокрема й нашу. Ми відчували підтримку та допомогу в адаптації. До того ж у Швеції проживає велика арабська громада, тому мої рідні ніколи не відчували себе там чужим.

– Потім ти жив у Німеччині?

– Так, коли ми приїхали до Німеччини, нам дуже допоміг друг батька, з яким він ще в студентські роки навчався в Україні, тож у нас був цей зв’язок. Він прийняв нашу родину, допоміг із документами, житлом і взагалі з усіма побутовими питаннями. Якби не його підтримка, оформлення документів могло б затягнутися на місяць-півтора, а то й довше. Завдяки йому ми досить швидко облаштувалися на новому місці.

Паралельно я намагався продовжувати свою творчу діяльність. Ми зі Славою Дьоміним підтримували зв’язок, пробували знімати якийсь контент дистанційно. Але з часом стало зрозуміло, що повноцінно розвивати музичну кар’єру з-за кордону дуже складно. Ти не можеш прийти на радіоефір, тебе не можуть запросити на концерт чи телевізійний проєкт в Україні. У якийсь момент ми зрозуміли, що нашу співпрацю в тому форматі потрібно завершувати.

При цьому важливо сказати, що Слава ніколи не був моїм продюсером. Він допомагав мені абсолютно безкорисливо, від щирого серця. Нічого від цього не отримував і нічого не вимагав натомість.

 

Муаяд у Німеччині. Фото: особистий архів артиста

– Що ти робив у Німеччині?

– У Німеччині я почав активно вивчати мову: ходив на курси при коледжі, знайомився з людьми, знайшов багато українських друзів. Але ми швидко зрозуміли, що для того, щоб повноцінно будувати життя в країні, потрібно володіти німецькою щонайменше на рівні С1. Це займало багато часу й сил.

Паралельно я намагався не ставити музику на паузу. Ми подавали заявки на різні вокальні проєкти в Європі. Наприклад, на німецький «Голос» я взагалі не пройшов відбір. Натомість у французькому «Голосі» мені вдалося пройти кілька етапів кастингу й дійти до прослуховувань перед «сліпими» прослуховуваннями в Парижі. Я виступив, заспівав свою пісню, але до телевізійного етапу так і не потрапив.

 Звісно, тоді було прикро, але зараз я сприймаю це як дуже цінний досвід. Сам факт, що я зміг пройти такий відбір у чужій країні, вже багато для мене означав. Ця історія показала мені, що потрібно продовжувати рухатися вперед, навіть якщо результат не завжди такий, якого ти очікуєш.

Муаяд у Німеччині. Фото: особистий архів артиста

«Ця справа була поза законом»: про  перший бізнес та першу роботу

- Якою була фінансова ситуація, чи вистачало на життя?

– У Німеччині я отримував близько 550 євро на місяць і дуже швидко почав рахувати витрати. Наприклад, стіки для IQOS коштували приблизно 6–7 євро, тому я добре розумів, наскільки дорогими можуть бути навіть звичні речі.

Ми з другом вирішили спробувати невеликий бізнес і закупили кілька партій електронних сигарет. Чесно кажучи, я був здивований, наскільки швидко все продалося. Я їздив до Гамбурга за товаром, повертався назад і якийсь час мав непоганий додатковий дохід. Після життя на соціальну допомогу це дозволило почуватися значно вільніше. Але ця справа була поза законом. Тому це тривало не довго. І першою роботою це складно назвати. Перша робота це все ж таки спів в ресторанах і потім робота офіціанта, де я зміг заробити на перше своє , хоч і скромне, але своє авто.

У Німеччині я все більше розумів, що хочу заробляти музикою. Щоб це стало справою мого життя. Тому я вирішив повернутися в Україну. На той момент я дистанційно навчався в університеті культури й вперше приїхав на навчання вже на третьому курсі. Ніхто мене тут не чекав, у мене не було продюсера чи команди. Я просто повернувся з бажанням будувати своє життя в музиці.

Щодо Німеччини, я б не сказав, що там не любили українців. Швидше, багато людей були втомлені від наслідків війни, які відчувала вся Європа. Частину німців дратувало, що українці отримували певні пільги чи соціальну підтримку, тоді як самі вони стикалися зі зростанням цін. Тому іноді можна було відчути напругу, але я сприймав це як наслідок складної ситуації, а не як особисте ставлення до українців.

– Що стало останньою краплею перед поверненням в Україну?

– Якщо говорити про повернення, не було якоїсь однієї останньої краплі. Швидше це було внутрішнє відчуття. Чим довше ми жили за кордоном, тим більше я розумів, що не відчуваю себе там своїм. Я дорослішав і більше замислювався про своє майбутнє. У мене було велике бажання розвиватися саме в музиці, виступати, працювати над новими піснями й будувати своє майбутнє в Україні. Я сумував за своїм середовищем, за людьми, з якими ріс і займався музикою.

Тому коли з’явилася можливість повернутися, ми довго не вагалися. Я дуже вдячний Європі за підтримку, але серцем завжди хотів бути вдома. Бо душею я був там, в Україні. Як в моїй пісні «Земля» - «немає стін, немає меж, мій дім ,де моя душа»

Муаяд у Німеччині. Фото: особистий архів артиста

– Ти обирав українське громадянство свідомо, чи на цьому наполягли батьки?

– Я обрав українське громадянство свідомо. Наша родина одразу для себе визначилася, що будемо жити саме в Україні. Але мій батько довго не міг його отримати.  Майже 20 років намагався отримати українське громадянство. У нього троє дітей – громадяни України, дружина українка, ми багато років жили тут, навчалися, працювали, але громадянства йому весь цей час не давали.

І лише коли почалося повномасштабне вторгнення, буквально через два дні йому зателефонували й сказали: «Вітаємо, ваше громадянство погоджено. Приходьте, здавайте свій паспорт і отримуйте український». А вже пізніше він навіть отримав офіційне привітання від Президента з нагоди набуття громадянства.

– Як ти відволікаєшся від війни?

– За весь час повномасштабної війни я жодного разу не спускався в бомбосховище. Навіть коли від вибухів трясеться будинок. Це не тому, що мені байдуже чи не страшно. Просто з часом психіка адаптується до того, в чому ти живеш щодня. Думаю, багато людей мене зрозуміють. Найстрашніше, що людина здатна звикнути навіть до постійної небезпеки. Не тому, що війна стала нормою, а тому, що інакше дуже важко жити. Ти просто намагаєшься жити далі, попри все. Якщо мені судилося, що прилетить ракета, я вже нічого не зможу змінити. Я вірю в долю: як має бути, так і буде.

Муаяд. Фото: особистий архів артиста

«Почалися сильні ревнощі»: про перші стосунки та ідеальну дівчину

– Чи є в тебе кохана людина?

– Зараз у мене немає стосунків, хоча раніше вони були. Ми познайомилися ще після переїзду з Німеччини, коли якийсь час жили в Одесі, а потім переїхали до Києва. Саме тоді я підписав контракт із продюсером, почалися записи, концерти, постійна робота. Графік був дуже щільний, і на особисте життя часу майже не залишалося.

Пам’ятаю один концерт: після виступу до мене підійшли дівчата сфотографуватися. Одне фото моя дівчина побачила в Instagram, і після цього почалися сильні ревнощі. Згодом майже кожна наша розмова зводилася до того, з ким я сьогодні фотографувався. Для мене це було морально важко. Ти весь день працюєш, віддаєш людям енергію, а вдома тебе чекають претензії. Тоді я зрозумів, що зараз не можу однаково добре будувати і кар’єру, і стосунки.

Вони тривали приблизно рік. І я зробив для себе висновок: якщо в майбутньому в мене будуть стосунки, то від самого початку чесно скажу, що моя робота – це концерти, зйомки, спілкування з людьми, і цього не змінити.

Поки що я не шукаю стосунків. Якщо вони й будуть, то вже серйозні – з перспективою створити сім’ю.

Муаяд. Фото: особистий архів артиста

– А яку жінку ти хотів би бачити поруч?

– Хотілося б, щоб дівчина вміла смачно готувати. Я сам не дуже люблю готувати. Якщо дати мені рецепт – я все зроблю, але, чесно кажучи, мені просто лінь.

А якщо говорити про характер, то для мене дуже важливе почуття гумору. Мені здається, коли людина вміє жартувати й легко ставиться до життя, набагато простіше будувати стосунки. Хотілося б, щоб вона була простою, доброю і красивою.

«Потрібні лише бензин та стіки»: про свої витрати та шкідливу звичку

– Скільки ти грошей витрачаєш на життя?

–Я взагалі невибаглива людина. Багато мені не треба. Найстабільніша щоденна витрата – це стіки для IQOS, зараз вони коштують приблизно 175 гривень. А оскільки я живу з родиною, то їжу здебільшого готує мама.

Якщо говорити про звичайний день, думаю, 500–600 гривень мені цілком вистачає. І то не факт, що витрачу стільки. Якщо я цілий день на зйомках чи музичному майданчику, то, по суті, потрібні лише бензин і стіки – більше майже нічого.

Звісно, бувають дні, коли витрати більші: якщо хочу зустрітися з друзями, сходити в ресторан чи кудись відпочити. Але в середньому якихось великих щоденних витрат у мене немає.

– Ти часто говориш про IQOS: а як ти почав палити?

– Якщо чесно, почав курити абсолютно по-дурному – мене просто взяли «на слабо». Це був п’ятий клас. Одразу скажу: тоді це був не нікотин. Це були одні з перших вейпів, які взагалі з’явилися.

Найкумедніше, що ми тоді дружили з хлопцями, яким було по 18 років. І на день народження мені та моєму другу вони подарували ці вейпи. Для нас це тоді було щось неймовірно круте.

Ми реально почувалися такими собі «ґенґстерами»: грали в баскетбол, сиділи за школою і парили. Це тривало десь рік. А вже в шостому чи сьомому класі ми дізналися, що нікотину в тих вейпах узагалі не було. Хоча тоді нам здавалося, що вони зовсім не такі, як звичайна пара, і ми були впевнені, що це щось дуже серйозне.

Муаяд. Фото: Instagram

– Якою була реакція батьків, коли дізнались про це? 

– Коли батьки дізналися, було дуже жорстко. Я взагалі намагався зробити все, щоб вони нічого не запідозрили. Навіть розбирав вейпи на маленькі частини й ховав їх. Пам’ятаю, якось батьки зайшли до кімнати, відчули якийсь солодкий запах і запитали: «У тебе що, нові парфуми?» А в мене в той момент вейп лежав у кишені. Я стояв і просто молився, щоб вони нічого не знайшли.

Але зрештою батько все ж таки його знайшов. У мене доволі суворе виховання, сирійське. Тож тоді мені дуже серйозно дісталося. І знаєте, що цікаво? Зараз мені вже 20 років, але я досі ніколи не курю при мамі чи батькові. Хоч вони вже, мабуть, нічого й не сказали б. Просто мені самому якось незручно.

– Який улюблений спосіб відпочинку?

– Усе залежить від пори року. Улітку для мене ідеальний відпочинок – це море, пляж і друзі. Минулого літа я майже два тижні провів в Одесі. Ми могли з полудня і до самого вечора бути на пляжі: грали у волейбол, замовляли суші, просто спілкувалися й насолоджувалися моментом.

Якщо чесно, у мене немає якихось нереальних відео чи суперефектного контенту з таких поїздок. Я спеціально не живу через камеру телефона. Мені набагато важливіше прожити ці емоції й запам’ятати їх. Навіть на концертах я частіше просто дивлюся, слухаю, кайфую від атмосфери, ніж дістаю телефон і весь час щось знімаю. Для мене справжні спогади цінніші за відео.

«Це була б травма на все життя»: про крадіжку значка з Mersedes та «цікаву» пропозицію від дорослої жінки у 17 років

– У тебе викрали значок з авто. Що це було та як закінчилася ця історія?

– Це був дуже дивний і неприємний випадок. Я був на концерті колег  в Origin stage і залишив машину на Бессарабці, а коли повернувся, помітив, що з неї зникли значки Mercedes – і спереду, і ззаду. Наступного дня ми повернулися з менеджером, щоб переглянути записи з камер. Спочатку охорона не дуже хотіла їх показувати, але зрештою вдалося домовитися. Вони ще жартували: «Як думаєш, хто це міг бути?» А коли увімкнули запис, усі були в шоці. На відео була звичайна, охайно вдягнена жінка. Я такого, чесно кажучи, ще не бачив і не очікував.

Потім ми виклали відео в соцмережі, де я розповів про ситуацію, що сталася. Просили, щоб ця людина просто відгукнулася – хотіли вирішити все нормально, без поліції. Але ніхто так і не вийшов на зв’язок. У підсумку я просто відремонтував усе за власний рахунок.

Муаду пошкодили авто. Фото: Instagam

– У тебе була «цікава» пропозиція у 17 років: зустрічі з дорослою жінкою за 1500 доларів. Ти виріс – чи погодився б ти зараз на це?

– Зі мною спілкувалася не сама жінка, а її менеджер. Він написав мені в соцмережах. Спочатку запропонували 500 євро. Казали, що кілька разів на тиждень ми просто будемо зустрічатися, гуляти, вечеряти в ресторанах – нічого більше. А якщо погоджуся на «трошки більше», то платитимуть уже півтори тисячі євро.

Мені також говорили: «Ти молодий, за кілька місяців такої співпраці купиш квартиру, гарну машину, ще й гроші залишаться». Казали, що бачили мій виступ і я їм дуже сподобався.

Я одразу відмовився. Потім показував це листування друзям, розповідав їм про цю історію. Іноді згадую той випадок і думаю: можливо, сьогодні в мене справді була б квартира в Києві й хороша машина. Але разом із цим у мене була б і травма на все життя. Такі стосунки – не для мене. Кожному своє. Я краще довше йтиму до своєї мети, але зароблятиму співом. І жодного разу не пошкодував про своє рішення.

«Це емоційно виснажливий процес»: про головних конкурентів на Нацвідборі та враження від Євробачення–2026

– Кого ти вважав своїми найбільшими конкурентами під час Нацвідбору-2025?

– Найбільшими конкурентами для мене однозначно були Molodi, Hayat і FIЇNKA. У кожного з них сильні пісні, які добре «залетіли» в TikTok і вони вже мали свою аудиторію. Hayat вже мав досвід участі в Нацвідборі: щороку каже, що не подаватиметься, але зрештою все одно подає заявку, і люди його підтримують. І він на це заслуговує, однозначно. 

Для мене ж це була перша участь. На той момент у мене ще була зовсім невелика фан-база, але попри це я відчув неймовірну підтримку людей, чому дуже приємно здивувався. Бо в Дії я був на 4-му місці з 10 по голосуванню. А по переглядам пісні на офіційному YouTube каналі Нацвідбору в певний момент на першому. Саме ця підтримка людей і дала мені ще більше віри у власні сили і ми з командою а69 не розгубилися і почали видати новий музичний матеріал. 

Не вдалось завантажити відео.

– Чи підеш на Нацвідбір наступного року? 

– Поки не можу сказати. Хотів би, але тільки з піснею, у якій буду впевнений на сто відсотків. Знайти таку непросто. Ми й минулого року разом із командою переслухали дуже багато матеріалу, але так і не знайшли ту саму пісню. Я не хочу просто потрапити в лонгліст чи фінал – хочу боротися за перемогу.

І взагалі всім, хто планує подаватися, я б порадив дуже серйозно морально підготуватися. Багато хто думає: подав заявку, засвітився на всю країну – і все. Насправді це дуже емоційно виснажливий процес. Пам’ятаю, як у Telegram-каналі «Мемобачення» написали: «Голодні ігри розпочато». Це справді дуже влучний опис. У якийсь момент можуть проявитися такі емоції, що сам себе не впізнаєш. Тому тут важлива не лише сильна пісня, а й команда, яка буде поруч і підтримає тебе на кожному етапі», – сказав Муаяд.

Муаяд. Фото: особистий архів артиста

– Як тобі виступ переможниці Євробачення–2026?

– Я голосував на цьогорічному Євробаченні й дуже вболівав за переможницю з Болгарії. Мені дуже сподобалася її історія. Вона чимось нагадує шлях Monatik. Я бачив відео, де чотири чи п’ять років тому вона виступала на одному з талант-шоу й уже тоді говорила, що обов’язково досягне своєї мети. І вона це зробила.

Щодо Leleka, мені дуже шкода, що вона не перемогла. На мою думку, вона виступила максимально добре. Але після всього, що відбувалося навколо Євробачення, я ще більше зрозумів, наскільки це психологічно складно. У цей момент за тобою стежить вся країна, кожну ноту розбирають буквально під мікроскопом. Мені здалося, що перед тією складною нотою вона трохи хвилювалася, але щойно її взяла – розслабилася й уже просто отримувала задоволення від виступу.

Це величезна відповідальність. Думаю, я б не боявся вийти на цю сцену. Але на сто відсотків знаю, що хейт був би. Хоча я з ним вже стикнувся під час Національного відбору і всі нюанси відчув на собі. Це дуже важко емоційно. Я вдячний своїй команді, що вони були поруч в той момент. Альона Гармаш зі мною постійно була на зв’язку і все пояснювала і ми проговорювали кожен крок, як психотерапевт.

 У нас, на жаль, така тенденція: кого б не обрали представляти Україну, завжди знаходяться ті, хто починає критикувати. Так було з Ziferblat, так було з Leleka, і так відбувається майже щороку. Якби поїхав я, мене теж критикували б за все.

Але там, де є великий хейт, завжди є й велика підтримка. Тому треба думати не про тих, хто критикує, а про людей, які в тебе вірять і підтримують.

Муаяд. Фото: особистий архів артиста

– Яку пораду ти дав би собі сьогоднішньому, якби був на десять років старшим?

– Я б сказав собі: вір у себе. Поруч із тобою вже є люди, які в тебе вірять, тож і ти повинен повірити в себе ще більше. Треба працювати, писати пісні, не зупинятися – і все обов’язково буде добре. Бо мрії просто так не приходять. Якщо вони з’явилися, значить, за них треба боротися.

Саме заради своєї мрії я повернувся з Німеччини в Україну й поставив усе на кін. І якщо в мене все вийде, це буде ще одним доказом того, що варто було ризикнути. Тоді можна буде лише підняти голову трохи вище й рухатися далі.

Головні факти про Муаяда

• Співак володіє рідкісним вокальним діапазоном у шість октав.
• Всеукраїнську популярність здобув ще підлітком: у 2021 році переміг у вокальному гранд-шоу «Співають всі!».
• Муаяд народився в Одесі, проте перші роки дитинства провів у Сирії на батьківщині батька. У шість років він повернувся до України.
• Символічний талісман: на шиї артист носить зірку з мікрофоном – нагороду за перемогу в «Співають всі!».
• Особливий стиль: у своїх треках Муаяд поєднує чуттєві східні мотиви із сучасною українською мелодикою.
• Шкільний булінг. Після переїзду до України Муаяд стикався з цькуванням з боку однолітків, і саме музика допомогла йому пережити цей період.

Читайте також:

• «Їхали три дні через сірі зони»: РуханкоМен про спасіння мами з окупації, зраду коханої та дружбу з MELOVIN
• «Виглядало, наче ліві чуваки вилізли на сцену»: Олег Скрипка про гендель-стиль, францужАнок, рок та попсу
• «В мене є майже все»: Єва Коршик – про переїзд до Польщі, витрати на життя та чому хоче бути, як Тіна Кароль