“Я ніколи не вважав себе стриптизером”. Олексій Суровцев – про еротичні танці, нові ролі у кіно та зоозахист

Олексій Суровцев – яскрава постать в українському шоу-бізнесі. І хоча актором кіно він став лише п’ять років тому, цьому передувала багаторічна кар’єра у танцювальних шоу. З початком повномасштабної війни актор та бодібілдер в минулому відкрив для себе нову місію: допомогу домашнім тваринам, що опинилися в біді та формування гуманного ставлення до братів менших у суспільстві. 

В інтерв’ю Blik.ua Олексій розповів про свої ролі у кіно та про те, як образ Тараса Римаря в серіалах “Слід” та “К.О.Д.” допоміг йому у житті, чому відмовляв у приватних виступах в розпал своєї танцювальної кар’єри, а також про підтримку спортивної форми.

“Грати Тараса Римаря не доводиться – це я у певних обставинах”

– Олексію, майже добіг кінця 2025 рік. У професійному сенсі, яким цей рік видався для вас?

– Дякую, що він був у професійному сенсі. Роботи не було набагато більше, ніж раніше, але вона все ж була. Це цікаві проєкти, зокрема серіал “Охоронець”, який скоро вийде. І звичайно, серіал “К.О.Д.”. Було і багато нових знайомств. Словом, добре, що цей напрямок мого життя не заглохнув.

– Зараз ви продовжуєте зйомки в серіалі “К.О.Д.”. Як зазвичай будується ваш робочий день під час зйомочних сесій?

– Зазвичай, це зміна 12 годин. Я встаю дуже рано, бо мені потрібно вигуляти собаку, погодувати котів. Один кіт – інвалід, з ним потрібно зробити різні маніпуляції. Тому година йде на те, що обслужити своїх тварин. А потім їду на роботу. Якщо зйомка на “натурі”, себто – на природі, то це трішечки складніший процес. Або холодно, або мокро, або навпаки – спекотно. В павільйонах зазвичай все простіше.

Олексій Суровцев. Фото: СТБ

– Ваш персонаж, Тарас Римар, жорсткий та справедливий. А наскільки за своїми особистими якостями ви схожі на свого персонажа?

– Та дуже схожі. Я думаю, що нас на ці ролі підбирали так спеціально, щоб нам фактично не довелося грати, а бути самими собою у певних обставинах. Звичайно, дещо деформована наша особистість, згідно запропонованих обставин. Але взагалі, ми дуже схожі. 

– По суті, в серіалі “К.О.Д.” ви продовжуєте грати з переважною більшістю тих акторів, хто працював з вами у серіалі “Слід”. Чи можна сказати, що ви вже як велика сім'я?

– Якщо бути чесним, то з найпершого складу серіалу “Слід”, з найпершої серії, нас залишилося лише двоє. Це Тетяна Кравченко (грає Ольгу Косач – прим. Д.В,) та я. Потім вже до нас доєднався Борис Георгієвський, який зіграв Віктора Шаблія. Всі інші періодично змінювалися, але ми динозаври, старожили цього проєкту.

Так, ми вже знаємо один про одного майже все. Не можу сказати, що ми дуже часто спілкуємося як друзі, товариші. Нам вистачає нашого часу на роботі. Наша родина обмежена лише знімальним періодом. А так ми зазвичай не зустрічаємося. Принаймні я не бачуся із колегами по серіалу у повсякденному житті.

Олексій Суровцев. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

 “Поліцейські цікавилися, що за форма, що за зброя? Але потім впізнавали та відпускали”

– Певно, у вас траплялися ситуації, коли вас впізнають десь у побутових ситуаціях. Це вам якось допомагало? Наприклад, десь місце в черзі отримали швидше, ніж розраховували? :)

– Так, звичайно. В мене, напевно, найбільша впізнаваність з усього серіалу. І це не дивно: сережки, зачіска, борода. Чи допомагало це? Авжеж, наприклад, я десь трошки порушив правила ПДР. Мене зупиняє поліція. А я їду на зйомки: у формі, з жетоном, зі зброєю. Звичайно, що поліцейські цікавилися, що за форма, що за зброя? Але потім впізнавали та відпускали. При тому, що я завжди готовий платити штраф, а правила порушую нечасто. 

– Нещодавно в інтерв'ю РБК -Україна ви сказали: "На жаль, українське кіно застрягло в минулому. Наприклад, у Голлівуді Джейсон Момоа може зіграти будь-кого: рибака, супергероя чи звичайного хлопця. А в нас - ні". Що має статися, щоб наші режисери почали дивитися на амплуа акторів ширше, ніж зараз?

– Потрібно перестати боятися, спробувати ризикнути. Є якась тенденція в тому, що якісь більш-менш нестандартні герої починають з’являтися. Принаймні, у нас герої можуть бути схожими на героїв. Як я казав раніше: якщо ми подивимося на радянський кінематограф, то там головний герой – це людина, яку шкода. Це якісь невдахи: Шурік, “Службовий роман”, “Іронія долі”, “Діамантова рука” – всі головні герої викликають співчуття. Звичайному населенню це допомагало почувати себе більш впевнено, більш вдало, бо на фоні того, що вони бачать на екрані, вони думали: “А, то ми такі ще нічого”. 

Зараз, якщо ж актор підкачаний або має якусь нестандартну зовнішність, то він може зіграти: охоронця, бандита, спортсмена, стриптизера або от щось в цьому амплуа. Нещодавно подивився фільм “Бачити”, де Джейсон Момоа грає рибака. У звичайному житті в Штатах і в Європі можна зустріти неформальних людей. У нас це поки не дуже розвинуто, але потрохи це змінюється. Чим більше буде в побуті неформальних, спортивних людей або таких, що виділяються своєю зовнішністю, тим більше можна буде побачити таких само людей і на екранах. Тобто, спочатку має змінитися щось в середині країни, в звичайному житті. Бо кіно завжди підлаштовується під середовище. 

Олексій Суровцев. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

– Але якщо порівняти кіноіндустрію в Україні зараз і 10 років тому, то вона зросла у своєму розвитку, чи не так?

– Я знімаюся у кіно лише 5 років, тому мені важко порівняти індустрію сьогодні і 10 років тому. Але зараз вже з’являються фільми, які можна дивитися. Я ще не дивився “Ти – космос”, усі в захваті. Всі кажуть, що дуже круте кіно. Той самий “Щедрик”, ті ж “БожеВільні”, “Обмежено придатні”, “Спіймати Кайдаша”... Словом, є дуже класне кіно. Різні роботи можна вже дивитися. Раніше це був просто жах. 

“Більшість населення у нас цю професію сприймає як щось дуже непристойне”

– Свого часу ви вигравали чемпіонат України зі стриптизу. А як ці змагання взагалі виглядають?

– Я ніколи не вважав себе стриптизером. У мене було еротичне шоу, з яким ми гастролювали по всьому світу. І так як еротичні танці у нас прийнято називати стриптизом (хоча strip – роздягатися, tease – дражнити), в наших виступах оцього “дражнити” не було. Ми робили максимально театральні, класні постановки. З супер-костюмами, сенсами та естетикою тіла. Так, у нас в Україні проводилися три чемпіонати з чоловічого стриптизу, три з трьох я виграв. А далі я перестав брати участь. Водночас, моя дружина виграла 10 таких чемпіонатів.

Як це відбувається? Дивлячись, хто організатор і який чемпіонат. Це ж давно було… Є і відбіркові тури, і півфінали, і фінали. До фіналів зазвичай виходять до десяти учасників, які показують свої танцювальні номери. Там оцінюється акторська гра, постановка, костюм, хореографія, трюкова частина (робота на пілоні). Більшість людей слово стриптиз сприймають не так, як це було в Україні. Ми дійсно підняли це до такого рівня, що це була театральна подія. А зазвичай люди сприймають це так, як це показують по телебаченню, у фільмах і т.д. А показують це максимально чорнушно. 

Олексій Суровцев. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

– Що найскладніше в роботі стриптизера, окрім, звичайно, танцювальної складової?

– Ти постійно повинен тримати себе у формі. Маєш вигадувати щось цікаве. Щоб ви зрозуміли: у нас була програма пам’яті Майкла Джексона. Дуже крутезна, 40-хвилинна програма, з точною копією його костюмів, номерів та постановок. У нас була програма “Піратів Карибського моря”, там були Джек Горобець, Девід Джонс, з реальними костюмами. Ще ми робили “Білосніжку та сім гномів” з кришталевою труною, за кліпом Rammstein. Словом, круті постановки. Окрім того, що ти повинен вміти танцювати, треба ще вміти робити неймовірні трюки на пілоні, а ще треба бути творчою та креативною людиною. Ясна річ, багато коштів вкладалося в костюми, у декорації, тобто, це схоже на ваш візит до театру. 

Ми їхали на гастролі, і якщо я їхав сам, то у мене вся машина була заповнена реквізитом. Кубки, мечі, тюки, оце все. 

– Колись ви казали, що не танцюєте приватні танці. Але підозрюю, що запрошення вам надходили... Були якісь дивні? І яку найбільшу суму пропонували за танець?

– Були різні запрошення. Більшість населення у нас цю професію сприймає як щось дуже непристойне. Але до мене навіть підійти не можна було, бо я, як артист: приїхав, гримерка-сцена-гримерка і додому. Тобто, до мене у гримерку не пускали та й на сцені до мене підходити не можна, була охорона. 

Приватні танці мене не цікавили, бо я був одним з найоплачуваніших танцорів даного жанру в Україні. Тому навіщо це мені було потрібно? У нас було про естетику та творчість, а не про гроші, не про чорнуху.

Олексій Суровцев. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

– А як же тоді до вас надходили ці пропозиції, якщо в гримерку і на сцену до вас не пускали?

– Передавали через адміністраторів, писали в соцмережі. Словом, знаходили обхідні шляхи. Але напряму з людьми я не спілкувався.

– Чи були ви у шлюбі під час роботи у стриптизі? Як ставилася ваша дружина чи дівчина до цього, чи не виникало проблем у стосунках?

– Як я вже казав, у мене дружина – десятиразова чемпіонка зі стриптизу. Ми познайомилися, коли виграли у 2007 році наші перші чемпіонати. Тоді нас почали запрошувати як чемпіонів України. І потім ми вирішили створити своє велике еротичне шоу, з яким прогастролювали по всьому світу 15 років.

Олексій Суровцев з дружиною Ксенією. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

– Не плануєте повернутися колись на танцювальний паркет?

– Ні, не планую. Ви знаєте, мені навіть пропонували взяти участь у виставі Lady’s Night, там де потрібно танцювати і упор хочуть зробити на акторській діяльності… Але я відмовив. Всьому свій час. Не хочеться. Це як з плаванням: проплававши 16 років, я в воду заходжу просто щоб окунутися. Мене вже не заженеш поплавати. Так і з танцями: 15 років протанцював і вже не дуже хочеться. 

“Я тренувався по два рази на день”

– У вас дуже крута зовнішність, але ж це результат величезної роботи над собою. Як ви тренуєтеся? З якою періодичністю?

– Я ж був у збірній України з плавання, здобув звання “Майстер спорту”. Плаванню віддав 16 років свого життя. У мене спорт в житті присутній з шестирічного віку. Я тренувався по два рази на день. Потім, коли я полишив плавання, то почав ходити до тренажерної зали. Навіть брав участь і вигравав чемпіонати України з бодібілдингу в категорії Men’s Physique. Але згодом покинув це. 

Зараз, звичайно, я так не тренуюся, бо маю інші пріоритети. Я схуд на 10 кілограм від початку повномасштабної війни, вона внесла свої корективи і по здоров’ю, і по режиму дня, і по поглядах. Зараз це більше як підтримка якоїсь своєї фізичної форми, необхідна для комфортного життя, зйомок і такого іншого. 

– Для людей, які не бачили ваших фото до початку акторської кар'єри, може здатися, що ви завжди носили бороду. В який момент свого життя ви вирішили додати цей елемент до вашого іміджу? І чи уявляєте ви себе без бороди в майбутньому? :)

– Не уявляю себе без бороди у майбутньому, бо так я собі не дуже подобаюся. Але якщо буде якась цікава роль, яка потребуватиме такої зміни іміджу, то я наважуся на це. А коли почав відрощувати? У нас був тур по Китаю 8-9 років тому і саме там я вирішив відрощувати бороду. Тому що у китайців борода чомусь не дуже росте. І для них це було щось екзотичне: накачаний чувак з довгим білим волоссям, ще й з бородою. Тому саме під той тур я вирішив змінити імідж і так і залишився з бородою.

Олексій Суровцев. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

“До Олімпійської збірної я не дотягнув”

– Чисто теоретично: ми ж могли вас побачити, як плавця, в Олімпійській збірній України?

– Ну, до Олімпійської збірної я не дотягнув. Насправді, я посідав призові місця на чемпіонатах України, але на світовій арені я не здобув якихось вершин, тому вирішив залишити цей спорт. 

– Це рішення важко вам далося?

– Ні, абсолютно не важко, тому що я втомився плавати. З 7 і до 23 років я провів в басейні. За 16 років мене почало це втомлювати, це дуже складний режим. О 6-й ранку ти йдеш плавати, потім їдеш на навчання. Потім у тебе якийсь денний підробіток, бо треба заробляти гроші, адже стипендії збірної України не вистачає, щоб жити. Потім знову йдеш на вечірнє тренування. Десята вечора, а тобі о 6:00 знову на тренування. І так кожен день. Це просто жахливо. Якщо б я бачив, що у мене є фізіологічна можливість і бажання здобути щось більше, аніж я зміг у підсумку, то напевно, продовжував би цим займатися. Утім, я вже не бачив в цьому сенсу. 

– В побудові красивого тіла, безумовно, велику роль грає ще й харчування. В чому ви собі відмовляєте? Які продукти формують ваш раціон?

– Раніше я їв все поспіль, прям дуже багато всього і особливо не переймався через це. Кожен прийом їжі у мене завершувався чимось солодким. Але коли почалася повномасштабна війна, щось у мене підкосилося здоров’я, я здав різні аналізи, зробив УЗД. І от мені сказали, що є певні проблеми, потрібно сідати на дієту. Зараз мінімум смаженого, мінімум жирного, переважно це спортивна та здорова їжа. Якщо брати по БЖУ, то білки – це 160 грам на добу, 90 грам жирів і 200 – вуглеводів. Це стандартна спортивна дієта: творог, курочка, риба, креветки. Все приготовано в аерогрилі, без масла. Ну і плюс фрукти та овочі, звичайно.

Олексій Суровцев і дружина Ксенія з котами. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

“В “КОтОпарк” вже вкладено більше 100 тисяч доларів”

– Загалом, ви дуже відома людина у зоозахисті і це дуже важливо для суспільства. Знаю, що нещодавно ви запустили  тур «Уроки доброти», це освітня програма для гуманного ставлення до тварин. Як ви прийшли до цього рішення?

– З початком повномасштабної війни ми почали рятувати тварин. Потім я створив притулок, який називається “Котель – бородата котомамуля”. Звичайно, я повністю занурився у світ зоозахисту, хвороб, порятунку, смертей, жорстокого поводження з тваринами. Коротше кажучи, почав розуміти, що більшість людей у нас не сприймає тварин, як це має бути. У нас навіть в законодавстві тварина – це річ. Це жахливо. У більшості людей і ставлення таке ж до тварин, як до речей.

Словом, ми вирішили, що треба це змінювати. Бо багато людей не знає, що таке тварина, що їй потрібно, як до неї потрібно ставитися, навіщо треба стерилізувати, як облаштовувати її побут і таке інше. Зараз я будую вже другий свій притулок, який стане реабілітаційним центром для людей за допомогою фелінотерапії, він називається “КОтОпарк”. Це в лісі, на закритій території. Люди можуть приїжджати туди на фелінотерапії (лікування за допомогою котів). А ми можемо надавати психологічну допомогу, зараз розробляємо методику – вона є в Сполучених Штатах і в Європі, а от в Україні такого немає. Це буде вперше для нашої країни.

І от щоб популяризувати цю історію і щоб змінити відношення до тварин, ми вирішили зробити “Уроки доброти”. На нашу думку, достукатися легше до підростаючого покоління, яке своєю чергою, вже коли підросте, може допомагати змінювати світ. Уявіть, що ви навчаєтеся у школі, вам 12 років і до вас приходить чувак з телевізора. Звичайно, що все, що він скаже, запам’ятається надовго. Плюс, ми вкладаємо якісь правильні сенсі у відношенні до тварин. Скажу, що це проходить успішно, в грудні ми мали багато уроків доброти, а січень вже розписаний. І в тому ж “КОтОпарку” ми також будемо проводити уроки доброти, там передбачена лекційна зала, де діти з різних шкіл можуть приїздити на теоретичні і практичні заняття.

Олексій Суровцев з котиком в “КОтОпарку”. Фото: Особистий архів О. Суворовцев

– До речі як просувається будівництво? Коли заплановано відкриття?

– В “КОтОпарк” вже вкладено більше 100 тисяч доларів. Коробку вже побудували, поставили вікна, дах. Залишилася основна частина: комунікації, обладнання та оздоблення. Плануємо завершити всі роботи у 2026 році, а офіційне відкриття вже у 2027 році. Бо якщо все буде добре і завершимо будівництво у 2026-му, то відкриємося у тестовому режимі, щоб все працювало як годинник. А повноцінне відкриття відбудеться вже у 2027-му. 

– А де знайшли інвестиції на “КОтОпарк”?

– Більша частина – це мої власні гроші. Далі – донати. Ми зібрали на “КОтОпарк” майже 2 мільйони гривень. Це за рік.

– А не пробували подаватися на якісь гранти?

– Ми подалися, але поки що чекаємо на відповідь.

Читайте інші ексклюзивні інтерв’ю на BLIK.ua

• «Я свій басейн вже випив»: Віктор Павлік розповів, як святкуватиме 60-річний ювілей та чому не п’є алкоголь
• «Два дні на вулиці співали в 20 км від реактору». Алла Кудлай – про концерт у Чорнобилі та дует з Пивоваровим
• «Написав вірш для McDonald’s. Заплатили мільйон гривень»: вогняне інтерв’ю класика української культури Жадана