«Вовче молоко»: чому дивний лісовий організм краще не чіпати руками

Аватар Анастасія Радченко Анастасія Радченко
8
1 голос
«Вовче молоко»: чому дивний лісовий організм краще не чіпати руками
Фото: Фейсбук «Лісовиця»
У вологих лісах України можна натрапити на «вовче молоко», дивний організм, який спершу повзає, а потім перетворюється на кульки.

Дивовижна знахідка на трухлявих пеньках

Під час прогулянки вологим осіннім лісом на трухлявих пеньках і повалених стовбурах можна натрапити на розсип крихітних коралово-рожевих кульок, схожих на лісові ягоди, зефір або намистини. Про це розповідає сторінка «Лісовиця» в Facebook. Більшість грибників приймає ці кульки за чудернацькі поганки чи рідкісний пліснявий наріст, хоча насправді істота не належить ані до рослин, ані до грибів.

Важливо! Науковці називають організм лікогалою деревною (Lycogala epidendrum), а в народі його здавна кличуть «вовчим молоком».

Фото: Інстаграм @srjtelekinesis

Жива крапля, яка полює на бактерії

Найдивовижніший факт про лікогалу полягає в тому, що на початку життєвого циклу вона взагалі не має форми кульки. Це рухома амебоподібна маса, плазмодій, який ховається всередині вологої деревини або під корою. Напівпрозорий слизовий згусток буквально повзає по капілярах гнилого дерева, обираючи найтемніші та найвологіші ділянки.

При цьому плазмодій не просто вбирає вологу, а хижо поглинає бактерії, спори цвілі, дріжджі та мікроскопічні рештки, обтікаючи їх власним тілом.

Перетворення на яскраві кульки

Коли запас поживних речовин вичерпується або наближається час розмноження, плазмодій виповзає на освітлену поверхню кори чи пенька та розпадається на окремі пухирці розміром від 0,5 до 1,5 сантиметра. Саме тоді вони набувають яскравого неоново-рожевого чи коралового забарвлення.

Якщо необережно натиснути на таку молоду кульку, тонка оболонка лусне, і з неї бризне пастоподібна рожева рідина, за яку організм і отримав свою народну назву.

Фото: Інстаграм @srjtelekinesis

З часом кульки темнішають, грубшають і стають попелясто-сірими чи темно-бурими. Всередині них дозріває дрібний споровий порошок, і за першого ж пориву вітру чи удару краплі дощу оболонка тріскається, вивільняючи спори назовні.

Зустріти цього мандрівного слизовика в українських лісах можна аж до перших серйозних заморозків у листопаді.

Читайте по темі: