40 років після трагедії ЧАЕС: вчені пояснили «плямисте забруднення» та стан радіації в зоні

Після аварії на ЧАЕС у зоні відчуження, яка сталася 26 квітня 1986 року, одразу почали формувати систему радіаційно-екологічного моніторингу. З роками вона еволюціонувала у складний комплекс спостережень, який сьогодні дозволяє відстежувати стан довкілля майже в реальному часі, розповів радіоеколог, ліквідатор і гендиректор «Екоцентру» Сергій Кірєєв для РБК-Україна.

За його словами, сучасна система моніторингу сформувалася в нинішньому вигляді лише наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років. Відтоді її постійно модернізують, додаючи нові методи контролю та аналізу.

Моніторинг охоплює всі ключові компоненти екосистеми: підземні та поверхневі води, атмосферу, ґрунти, ландшафтні ділянки та біологічні об’єкти. Зразки регулярно досліджують на вміст радіонуклідів, щоб відстежувати зміни радіаційного фону.

Окремо працює автоматизована система контролю радіаційної обстановки (АСКРО), яка має десятки датчиків гамма-випромінювання по всій зоні. У штатному режимі дані надходять щогодини, а у разі надзвичайних ситуацій — кожні 3–5 хвилин.

Головні радіонукліди після аварії на ЧАЕС. Фото: РБК-Україна

За словами експерта, умовною нормою для населення вважається до 0,3 мікрозіверта на годину, однак у природі можуть траплятися значно вищі показники навіть поза межами Чорнобиля.

У зоні відчуження найвищі рівні радіації фіксують поблизу промислового майданчика ЧАЕС та на окремих об’єктах інфраструктури. Зокрема, показники можуть коливатися від 0,2 до понад 7 мкЗв/год залежно від локації.

Водночас загальна радіаційна ситуація поступово змінюється через розпад основних радіонуклідів. Наприклад, цезій-137 і стронцій-90 вже втратили близько половини своєї активності порівняно з 1986 роком.

Попри це, у зоні досі залишаються довгоживучі ізотопи, зокрема плутоній і америцій, період напіврозпаду яких може вимірюватися тисячами років. Саме вони формують довготривале «плямисте» забруднення території.

Фахівці підкреслюють, що небезпека в зоні відчуження визначається не лише рівнем радіації, а й типом випромінювання — альфа, бета та гамма. Найнебезпечнішим для зовнішнього впливу є гамма-випромінювання, яке потребує захисту у вигляді відстані або спеціальних бар’єрів.

Читати по темі

• 100 років серед радіації: як жителька Чорнобильської зони дожила до віку-довгожителя
• КМДА виділить понад 53 млн грн допомоги постраждалим від Чорнобильської катастрофи: хто отримає виплати
• Саркофаг ЧАЕС може рухнути: експерт попереджає про загрозу витоку радіації