Сліди по 38 сантиметрів і «спритна містифікація»: у США оприлюднили архівні файли про бігфута
Які файли про бігфута оприлюднили у США?
Лісова служба США (U.S. Forest Service) виклала у відкритий доступ три архівні документи про бігфута – легендарну снігову людину, яку в Північній Америці ще називають сасквочем. Файли з’явилися 15 жовтня в електронній читальній залі відомства під назвою «Bigfoot/Sasquatch Records». Першою на це звернула увагу The Washington Post.
Важливо! Існування бігфута файли не доводять: найдетальніше розслідування з них урядові експерти завершили версією про майстерну підробку.
Знімок, який Роджер Паттерсон видавав за бігфута. Фото: Bettmann/Getty Images
Що знайшли в лісі Уматілла у 1982 році?
Найбільший документ – службова записка біолога Лісової служби Родні Джонсона від 18 червня 1982 року. Напередодні в долині річки Мілл-Крік у національному лісі Уматілла, на межі штатів Вашингтон і Орегон, виявили величезні сліди. Слідчі сфотографували їх і зробили гіпсові зліпки у двох місцях. Один відбиток мав близько 38 см завдовжки і 18 см завширшки.
Джонсон дійшов висновку, що сліди залишила не двонога істота вагою понад 136 кг. Відбитки були мілкішими за сліди черевиків самих слідчих, раптово з’являлися і зникали, а крок завдовжки близько 1,2 метра не змінювався навіть на схилах. Водночас біолог визнав: якщо це підробка, хтось доклав до неї чимало зусиль.
«Дуже спритна спроба влаштувати містифікацію», – так оцінив сліди експерт-слідопит Прикордонної служби США Джоел Гардін.
У записці від 28 липня 1982 року він припустив, що відбитки зробили штучною ногою з м’якого гіпсу або гуми. На його думку, автор підробки добре знав місцевість і цікавився легендами про бігфута. Хто саме це був, так і не встановили.
Що розповів мисливець із Монтани?
Другий документ – спогади Лео Кінні, записані у 1980 році. Він розповів, як 1949 року разом із трьома супутниками поїхав до долини Петті-Крік у Монтані забрати тушу лося. На місці лишилися тільки нутрощі, а від них у снігу тягнулися великі сліди. Кінні вважав, що якась істота підняла тушу й понесла її.
Чоловіки пройшли слідами близько 800 метрів і повернули назад. За словами Кінні, наздогнати того, хто їх залишив, вони не надто прагнули. Наступного року інший мешканець, В. В. Шмітц, нібито знайшов схожі сліди неподалік, відчув сильний запах і чув бурчання. Саму істоту, втім, не бачив ніхто.
Бігфут у Північній Америці. Колаж. Фото: Buddy Mays/Getty Images
Які ще свідчення є у файлах?
Третій документ – стаття газети Clark Fork Valley Press із Монтани за січень 2003 року. Вона описує сотні слідів біля дороги Рівер-Роуд-Вест. Один відбиток мав близько 42 см завдовжки і 22 см завширшки, а крок сягав приблизно півтора метра. Наступного дня більшість слідів змив дощ.
Один зі свідків за відбитком оцінив вагу істоти у 360–450 кг, хоча її ніхто не зважував. Сама газета тоді визнала, що переконливих доказів існування сасквоча немає.
Чому Лісова служба виклала ці документи саме зараз, відомство не пояснило. Публікація збіглася з черговим оприлюдненням урядових файлів про НЛО. Ведучий подкасту Bigfoot Society Джеремая Байрон у коментарі The Washington Post сказав, що сподівається: державні установи почнуть розкривати й інші дані про бігфута.
Нагадаємо, раніше BLIK писав про розсекречені файли про ранчо Скінвокер у Юті.
Читайте по темі
- «Я знайшов вхід»: колишній адмірал США розсекретив місце розташування таємних баз інопланетян.
- «Справжня причина призупинення польотів»: Стівен Кінг натякнув на висадку інопланетян у США.
- «Ліс» на поверхні Марса: вчені розкрили секрет дивного фото з Червоної планети.