Що таке проксі-війна і чому про це заговорив держсекретар Рубіо? Експерт пояснює на прикладі війни України з рф
Після січневої інавгурації Дональда Трампа світ пережив чимало геополітичних змін за короткий час. Однак, схоже, що 47-й господар Білого дому прагне доламати міжнародну систему. Робить він це у тому числі й за допомогою свого держсекретаря Марко Рубіо. У четвер, 6 березня, високий американський чиновник фактично заперечив суверенність України, коли заявив, що наша держава втягнута у проксі-війну.
З тим, які ця репліка може мати наслідки для України та світу спеціально для сайту BLIK.ua розібрася наш оглядач, магістр політології Олександр Щербатих.
Що сталося?
На перший погляд – нічого неординарного. Так, в інтервʼю Fox News державний секретар США Марко Рубіо зробив дивну та неприємну для українців заяву:
«Відверто кажучи, це проксі-війна між двома ядерними країнами – США, які допомагають Україні, та Росією. І їй потрібно покласти край», – цитує Рубіо BBC.
Але після скандалу у Білому домі, а згодом і раптового скасування виділеної попередньою адміністрацією військової допомоги, чи припинення надання Україні розвідувальних даних це може здатись дрібницею.
Насправді ж Дональд Трамп голосом Марко Рубіо де-факто заперечив існування самостійної української держави. Річ у тім, що посада державного секретаря не є виборною. Президент робить подання, яке згодом затверджує Сенат. Так було і з Рубіо, який щонайменше з 2016-го входить до команди Трампа. Наразі репліка одного з головних трампістів під час інтерв’ю лояльному до чинного президента США медіа безсумнівно є позицією очільника Білого дому.
У сучасному розумінні проксі війна є відстоювання власних інтересів чиїмись руками, третьою стороною. Проксі – це, наприклад, Хезболла. Вона відіграє таку роль для Ірану у Сирії та Лівані. До проксі можна віднести також Сирійську національну армію пов’язаною із сусідньою для неї Туреччиною.
Тому зі слів Рубіо напрошується простий висновок: Трамп вважає Україну сателітом когось зі світових лідерів. Країною, у якої власні інтереси не на першому місці. І зовсім не важливо чиєю: адміністрації Джозефа Байдена, своєю, чи Володимира Путіна.
Що це дає у контексті російсько-української війни?
США безсумнівно грають у доволі важку гру, а їхні інтереси не обмежені лиш контекстом нашої війни. Але навіть тут існують різні чинники для мотивації слів Рубіо/Трампа.
Найбільш банальна причина – емоційний тиск на Офіс Президента України та дипломатію нашої країни заради спонукання до якнайшвидших перемовин з агресором.
За звичайних часів на подібні провокації мали б відповісти дипломатичні представники. Однак, станом на вечір 6 березня за київським часом мовчать усі: очільник МЗС Андрій Сибіга, Надзвичайний та Повноважний Амбасадор України в США Оксана Маркарова та офіційні джерела посольства України у США.
Не реагував на заяву й глава держави Володимир Зеленський. Він лише у вівторок, 4 березня, виходив у публічний простір із повідомленням про готовність сісти за стіл перемовин та жаль щодо конфлікту з Дональдом Трампом. Тому реакція від українського президента на спіч Рубіо могла б поставити Зеленського у дуже незручне становище.
Ще більш небезпечною така геополітична гра від американської сторони є у тому випадку, якщо вона націлювалась на Кремль.
Держсекретар фактично повторив наративи Сергія Лаврова та Володимира Путіна про те, що «Захід воює з Росією руками українців». Здавалось би, дивно: ну навіщо американський політик аж так підіграє росіянам?
У часі це збігається із прозорим натяком спеціального представника Дональда Трампа у справах України та Європи Кіта Келлога на необхідність потепління в американо-російських відносинах:
«Ізоляція та відсутність взаємодії з Росією через війну в Україні більше не є життєздатною чи стійкою стратегією, і, звичайно, не є відповідальним дипломатичним підходом для США».
З великою імовірністю трампівська адміністрація наразі вчергове намагається показати прихильність до Москви. Це може бути для нас великою проблемою не лише у випадку гіпотетичних перемовин.
Чим небезпечні слова Рубіо для світу, але вигідні для України?
У комбінації США-Україна-Росія-ЄС-Китай ще потрібно розібратись, хто є чиїм проксі. І не дивно, якщо у різних ситуаціях залежність змінюватиметься.
У війні проти нас путінська армія дуже сильно опирається на допомогу Пекіну. Ще торік, у травні, тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен зазначав, що 70% верстатів і 90% мікроелектроніки надходять із КНР. Тож незрозуміло якими були б воєнні результати Кремля для без допомоги Сі Цзіньпіня.
Однак, тісна співпраця двох східних столиці, на жаль, триває. Незалежно від війни Україні Вашингтон дуже хоче її зірвати, адже протистояння з Піднебесною лише починає загострюватись. Зокрема, днями розпочалась торгівельна війна між США та КНР, коли запрацювали 20% мита на китайські товари. У Посольстві Китаю одразу виступили з доволі жорсткою заявою про готовність до торгівельної війни зі Штатами.
Ще до слів Марко Рубіо про проксі-війну спеціальний представник Китаю у європейських справах Лу Шає говорив, що мирна угода для України не повинна визначатися лише США та Росією, а і Європою.
Щось подібне ми чуємо уже не вперше. На рівні глави МЗС КНР неодноразово наголошував на потребі у переговорному завершенні війни, а заклики до залучення у цей трек лунали у протягом минулих тижнів.
Саме на фоні торгівельної війни спровокованої Дональдом Трампом Україна може ще раз спробувати відтягнути офіційний Пекін від російської сторони. Майже цитуючи Володимира Зеленського можна сказати: «хотілось би, щоб він був трохи більше на нашому боці».
Власними діями Дональд Трамп та його команда ламають стабільний перебіг подій у світі. Вони роблять багато непопулярних для нас кроків, але спричиняють чимало можливостей для всіх гравців геополітики.