«Ютуб канал забанили через переозвучку класики»: Чекалкін про те, навіщо продав три квартири і доходи від книг
Дмитро Чекалкін — один із найвідоміших українських шоуменів і медійників 2000-х, який здобув популярність завдяки гумористичному шоу «Золотий гусак» та сатиричним проєктам «Веселі яйця» і «Операція Проффесор», — сьогодні змушений продавати майно, щоб утримувати себе і родину.
В ексклюзивному інтерв’ю для BLIK.ua він відверто розповів про втрату доходів, життя під час війни, блокування соцмереж та свої погляди на українську і світову політику. У розмові Чекалкін також жорстко висловився про Дональда Трампа, згадав роботу в медіа і пояснив, чому свого часу відмовився очолити телеканал «1+1».
Не вдалось завантажити відео.
«На жаль, доводиться продавати майно»
— Повномасштабна війна сильно вдарила по доходах багатьох українців, особливо у творчих професіях. Як це позначилося на вас? Чи реально сьогодні заробляти письменництвом?
— Заробляти — це досить відносне поняття. Для когось при скромних потребах достатньо і 10 тисяч гривень на місяць. А в інших, в кого велика відповідальність перед родиною, своїми співробітниками, то ця сума недостатня.
Тому, на жаль, доводиться продавати майно. Я продав три квартири за останні роки. Хоча збирався залишити у спадок своїм дітям.
— А яка книга, якщо не секрет, принесла максимальний дохід?
— Доходу з книг я зараз не маю. У людей просто грошей на це бракує. Тому сьогодні ми більше роздаємо книжок безкоштовно, ніж продаємо.
Популярністю користується «Українська історія в обличчях». У ній йдеться про боротьбу за відродження національної пам'яті та проти спотворення національної пам'яті, яка була за радянських часів. Багато екземплярів цієї книги ми роздали безкоштовно.
— Скільки загалом книжок ви написали?
— Сім.
— Якою книгою особливо пишаєтеся?
— Ну, я б не став таким чином ставити запитання. Непоганими вийшли спогади, де я зібрав найцікавіші моменти моєї дипломатичної і перекладацької біографії – це «Саундчек». Другий випуск «Саундчеку» зараз вже готовий до друку. Просто поки що не назбирали на нього грошей. Це, мабуть, найбільш така для мене цікава була робота.
«Не хотів бути залежним від групи «Приват»
— До речі, на початку 90-х ви працювали на дипломатичній роботі, в посольстві України в Ізраїлі, однак потім стали віцепрезидентом концерну «Денді». Чому вирішили перейти у медіа-бізнес?
— Концерн «Денді» тоді був головним інвестором у видавничий дім «Київські відомості». Ми видавали найпопулярніші українські видання та керували телерадіокомпанією «Київські відомості». Для мене у той час було важливо займатися саме медіа. Адже розумів, який це важливий інструмент.
Також було важливо стати першим ретранслятором української служби BBC — для того, щоб доносити об'єктивну і незаангажовану інформацію.
Для мене це був вимушений крок, тому що я зрозумів, що при кучмократії працювати дипломатом – ганьба. Тому вирішив долучитися до ЗМІ, щоб боротися за свідомість українського виборця.
— Є інформація, що у 2005 році Ігор Коломойський пропонував Вам очолити телеканал «1+1». Таке насправді було? Якщо так, чому відмовилися?
— По-перше, я не бачив в собі таких талантів і можливостей, які були в того самого Олександра Роднянського, який створив канал 1+1 та з яким я був добре знайомий. По-друге, не хотів бути залежним від групи «Приват».
«Квартал був відповіддю на мої проєкти»
— Вас багато хто знає, як учасника гумористичного телешоу «Золотий гусак». Які цікаві спогади залишилися після нього?
— Це було давно, 20 років вже пройшло. У шоу «Золотий гусак» було декілька ведучих, одним із основних вважався Валерій Чигляєв. Потім ми товаришували з вже покійними Анатолієм Дяченком та Давидом Черкаським (відомий художник-мультиплікатор – М.Ш.). Це люди, з якими я підтримував зв'язки, разом працював і робив спільні проєкти.
Але після того, як ми втратили контракт з «1+1», то створювати «Золотий гусак» вже стало нецікаво.
— Ви є автором проєктів «Веселі яйця», «Операція Проффесор», «Все геніальне у тостах». Який з них особливо згадується, як найкращий?
— В першу чергу це «Операція Проффесор», за яку мене тоді «вихваляв» російський політтехнолог Глеб Павловський. Назвав мене блокбастер-фюрером Помаранчевої революції. І потім саме його поради дослухався Віктор Медведчук. Тоді на телеканалі Інтер з’явився «Вечірній квартал».
— Тобто «Квартал» був відповіддю на ваш проєкт?
— Так, абсолютно. На Ютубі можете знайти їхні ролики того періоду. Приміром, там йдеться, що НАТО гірше, ніж гестапо. Або що Україна потрібна Заходу, тільки як звалище для ядерних відходів.
«Суспільство живе в спотвореному інформаційному просторі»
— Чим ви зараз займаєтесь у публічному просторі — це більше політика чи громадська діяльність?
— Намагаємось поширювати важливу для свідомості українців інформацію всіма можливими каналами. Але, на жаль, представники влади щодня намагаються їх заблокувати. Заблокували мій телеграм-канал, мій інстаграм, фейсбук. Працює злагоджена команда, яка всіма можливими способами блокує мої соцмережі.
— Як думаєте, вибори під час війни, як вимагали наші іноземні партнери, на часі, чи це нереально зробити?
— На жаль, сьогодні немає можливості їх провести. Суспільство живе в абсолютно спотвореному інформаційному просторі, який контролюють.
— Чи реально колись в Україні зменшити корупцію на порядок?
— Для цього треба боротися за сумління і свідомість нації. Це ж похідне від загального морального стану. Колись блаженніший Любомир Гузар сказав, що головна проблема – це моральна деградація всього суспільства. А не окремої частини якогось класу урядовців.
— Багато хто вважає, що Україна звернула не туди, коли не обрала президентом В’ячеслава Чорновола. Погоджуєтеся?
— Напевно, так. Є підстави вважати, що вбили В'ячеслава Максимовича для того, щоб не дати Україні зробити правильний вибір.
— Є якісь політичні діячі в Україні, на яких можна рівнятися?
— Я знав всіх українських президентів, особисто спілкувався з усіма прем'єр-міністрами. Не знайомий лише з останніми спікерами парламенту.
На жаль, політична еліта України постійно була дуже неякісною. Це був мій величезний біль, який змусив піти з дипломатії.
Я віддаю належне тому, що зробив Петро Порошенко. Проти того, щоб робити з нього кумира, але треба оцінити здібності Петра Олексійовича.
Також не було соромно за Євгена Марчука і В’ячеслава Чорновола. З цими трьома постатями мені довелось попрацювати. А ось за більшість інших відомих політичних лідерів в Україні відчував жахливий сором.
«Мені потрібно плавати щодня через інвалідність»
— Були звинувачення на вашу адресу щодо набутої інвалідності. Можете їх прокоментувати?
— За потреби можу скинути посилання, де детально розповідаю, як мені поставили протези на дві ноги. Вони стоять у кульшових суглобах.
— Ви обожнюєте теніс і плавання. Зараз через протези не можете ними займатися?
— Мені потрібно плавати щодня через інвалідність. І я це роблю!
— Вболіваєте за якісь спортивні команди?
— Чесно кажучи, зараз не до спорту, не до вболівання. Треба рятувати країну, пріоритети у житті зовсім змінилися.
«Зараз не до подорожей та розваг»
— Ви живете в Києві. Як пережили нещодавні масові відключення світла і тепла?
— Купили керосинову лампу, домашній камін, газову плитку.
— Якою була ситуація із розривами внутрішньобудинкових труб взимку?
— Берегли їх. Сусіди весь час огортали труби фуфайками, щоб вони не лопнули. Підігрівали там, де вони могли бути пошкоджені холодом. Я, на жаль, не міг цим займатися через свої протези.
Дмитро Чекалкін та Віталій Капранов. Фото соцмережі
— Ви одружені втретє, маєте трьох синів і доньку. Всім дітям допомагаєте? З попередніми дружинами стосунки підтримуєте?
— Я не хотів би такі особисті речі коментувати. Але скажу, що з дітьми, напевно, щодня на зв'язку.
— Ви любите подорожувати. На багатьох континентах побували? Що особливо запам'яталося?
— У мене була власна туристична фірма, тому я професійно займався туризмом. Багато де побував. На жаль, зараз недоречно про це навіть згадувати, тому що сьогодні наша країна фактично помирає. Зараз не до подорожей і розваг.
«Видають книжки колишньої прес-секретарки президента України Юлії Мендель, а на мої немає часу»
— А творчі плани? Є якісь нові проєкти?
— Видаємо книжки, які нам допомагають поширювати соціально важливу інформацію. У «Книжковому клубі Дмитра Чекалкіна» всі наші видання активно просуваємо. Зокрема, «Герої України», «Людський фактор», «Правила життя» тощо.
Колись до мене звернулося видавництво «Клуб сімейного дозвілля», запропонувало видавати мої книги. Кажу, якщо цікаво, будь ласка. Передзвонюю через пів року. Кажуть, що змінилися плани, бо видають книжки колишньої прес-секретарки президента України Юлії Мендель, а на мої книги немає часу.
Тоді попросив контакти редакторів, що вже працювали над моїми текстами, яким ми раніше надали аудіофайли. Я з ними розплатився і видав книги за свій кошт.
— Ви були причетним до видання книжки «Амазонки Моссаду. Жінки в ізраїльській розвідці». Можете про це розповісти?
— Її не я написав. Але ми разом з видавництвом «Наш Формат» поширюємо ці книжки, що присвячені періоду ізраїльської історії, який дійсно є для нас прикладом. А не як сьогодні — об'єктом для критики.
— Ви добре знаєтеся в історії України. Недарма підготували книгу «Історія в обличчях». Серед кого вона особливо популярна?
— Беруть її саме для дітей та онуків. Щоб на прикладі видатних особистостей виховувати нове покоління.
Але «Історія в обличчях» — це не моя книжка. Її автор — Ганна Черкаська. Вона журналіст, яка багато років веде однойменну програму. Ми вирішили її підтримати і видали цю книгу за наш кошт. Деякі статті в книзі редагували спільно з істориком Олександром Палієм.
— Напевно, найпопулярніша ваша книжка – «Людський фактор». Ці історії людей взяті із життя?
— Так. Це мої спогади, рефлексії, а також зразки з біографії видатних особистостей, на які варто орієнтуватися самому і орієнтувати своїх дітей, однодумців, співвітчизників.
Канал «ВЕСЕЛІ ЯЙЦЯ» забанили за порушення авторських прав
— А журналістикою зараз займаєтеся, чи тільки соцмережі ведете?
— Активний нині тільки в соцмережах і в Ютубі. Скоріше, це не журналістика, а рефлексії на актуальні події нашого сьогодення.
— На вашому ютуб-каналі було 473 тисячі підписників. Він приносить прибуток?
— Він монетизаційний. Ми намагаємося заробляти. Хоча попередній канал «Веселі яйця» був забанений за порушення авторських прав. Ми тоді використовували переозвучку кінокласики, через що на нас поскаржилися.
— У Фейсбуці маєте 572 тисячі читачів…
— Цей канал також був забанений. Працює інший, особистий профіль у Фейсбуці, але там в 10 разів менше підписників.
Не вдалось завантажити відео.
«Людину легше залякати, ніж розсмішити»
— Ви робите телефонні розіграші іменинникам. Навіть робили рекламу їх у соцмережах.
— Я і зараз їх роблю. Приблизно 45 тисяч іменинників вже розіграв. Але сьогодні це не рекламую, тому що недоречно на широкий загал.
— Ви розіграли й багатьох зірок, приміром, гімнастку Стеллу Захарову, відео чого у відкритому доступі. Ображених не було?
— Розіграш іменинника повинен закінчитись позитивом. Людина має мені подякувати за нього. Це стосується і будь-якої зірки.
Тобто я маю у людини підняти настрій, щоб вона сміялася над тим персонажем, якого відтворюю в розіграші. Хоча набагато легше людину залякати, ніж розсмішити. Але моє завдання — зробити так, щоб вона сміялась на другій хвилині розіграшу.
— Робите розіграши для військових, фронтовиків безкоштовно?
— Так. Замовлення військових на фронті виконуємо безкоштовно.
— І багато військових звертається?
— Ми здебільшого розігруємо їхніх родичів, а не військових. Сьогодні недоречно дзвонити з розіграшами до захисників та відволікати їх. А ось, коли їм треба привітати батьків, дружин, дітей, то ми це робимо.
— Ви — творча людина, тож багато чим цікавитеся. Не хочете щось нове спробувати — малювати, співати?
— Сьогодні треба рятувати націю, яка гине. Це кращі сини нашого народу. Яке малювання, які пісні?
«Трамп — це хвора людина»
— У світі зараз є люди, яких можна вважати зразками політичних діячів? Хтось нині гідний того, щоб стати на один рівень, приміром, з Рональдом Рейганом чи Маргарет Тетчер?
— Немає таких, я думаю.
— А як оціните Дональда Трампа? Він зараз якось сприяє миру в усьому світі?
— Це хвора людина. Тут треба діагноз ставити психіатрам.
— Дмитре Валерійовичу, як відомо, ви є знавцем Ізраїлю. В Україні популярно ставити в приклад ізраїльську армію як високоефективну структуру. Чи дійсно є з чого брати приклад?
— Сьогодні в ізраїльській армії 81 тисяча ухилянтів. Виникають бунти через те, що мобілізують ультраортодоксальних. Якщо раніше ізраїльська армія була для України зразком, то нині, на жаль, там більше негативних прикладів.
Взагалі сьогоднішній Ізраїль — це зовсім не та країна, якою він був ще навіть 10 років тому. Там правлять екстремісти, радикали, ультрарелігійні сили. Вони абсолютно не відповідають тим засадам, на яких країна була створена.
— Як колишній дипломат, яким бачите логічне завершення російсько-української війни?
— На це питання я не готовий відповідати.
Читайте також:
- «З Дмитром ми були одним цілим»: Віталій Капранов про життя без брата, службу в Азові та свій головний роман;
- «Не був відмінником ніколи»: Тарас Тополя про шлях у шоу-бізнесі, співпрацю з ГУР та топ-5 українських артистів;
- «Це був приємний шок»: режисер фільму «Ти-Космос» Павло Остріков про зіркову хворобу та прибутки від кіно.