Підземний мегаполіс: хто і навіщо вирубав у скелях Каппадокії місто на 20 тисяч людей

У 1963 році житель турецької провінції Каппадокія вирішив зробити ремонт у своєму будинку. Зламавши стару стіну в підвалі, він виявив темний тунель, який вів у невідомість. Спустившись туди з ліхтариком, чоловік навіть не підозрював, що щойно відкрив найбільшу археологічну сенсацію регіону — стародавнє підземне місто Дерінкую.

Це не просто кілька печер, а повноцінний підземний мегаполіс, здатний роками переховувати десятки тисяч людей разом із їхньою худобою та запасами їжі. Хто мав достатньо інженерних знань, щоб вирубати такий монументальний об'єкт у суцільній скелі, і від якої глобальної загрози вони ховалися?

Каппадокія. Фото: Вікіпедія 

Архітектурне диво стародавнього світу

Дерінкую вражає своїми масштабами. Це багатоярусний комплекс, що спускається в надра землі на величезну глибину і має надзвичайно продуману інфраструктуру, яка гарантувала автономне виживання під час тривалих облог.

Щоб зрозуміти велич цього інженерного проєкту, достатньо поглянути на його базові параметри:

Місто було повністю самодостатнім. Археологи знайшли тут житлові кімнати, кухні зі слідами вогнищ, преси для віджиму олії та вина, стайні для коней і овець, колодязі з питною водою, склади для зброї та навіть просторі зали, які слугували школами та церквами.

Каппадокія. Фото: Вікіпедія

Хто побудував Дерінкую?

Створення такого комплексу стало можливим завдяки унікальній геології Каппадокії. Мільйони років тому вулканічний попіл вкрив цю територію, утворивши туф — м'яку та податливу гірську породу, яка легко піддається обробці простими інструментами, але твердне при контакті з повітрям, стаючи надзвичайно міцною.

Науковці досі сперечаються щодо точної дати заснування міста:

• Версія перша (Хетти): Деякі історики вважають, що перші рівні почали вирубувати ще індоєвропейські племена хеттів близько XV століття до нашої ери, рятуючись від набігів войовничих "народів моря".
• Версія друга (Фрігійці): Міністерство культури Туреччини схиляється до думки, що масове будівництво розгорнули фрігійці у VIII–VII століттях до нашої ери. Це був народ з надзвичайно розвиненими інженерними навичками обробки каменю.
• Епоха розквіту (Ранні християни): Свого піку та максимального розширення Дерінкую досягло у візантійську епоху (V–X століття нашої ери). Ранні християни значно поглибили місто, перетворивши його на ідеальний сховок від переслідувань римлян, а згодом — від вторгнення арабських армій.

Геніальна система захисту та виживання

Дерінкую не було місцем для постійного проживання. Це був класичний бункер судного дня. Коли дозорець на поверхні помічав наближення ворожої армії, люди забирали худобу, запаси зерна і спускалися під землю, буквально зачиняючи за собою двері.

Система безпеки була бездоганною:

• Кам'яні колеса: Тунелі перекривалися гігантськими круглими валунами, що нагадували жорна. Їх можна було викотити з ніші та заблокувати прохід виключно зсередини. Ззовні ворог не мав жодних шансів зрушити або розбити півтонну брилу.
• Вузькі коридори: Переходи між ярусами були спеціально зроблені настільки вузькими і низькими, що загарбники могли просуватися лише по одному, зігнувшись навпіл. Це унеможливлювало використання зброї і дозволяло навіть кільком захисникам стримувати цілу армію.
• Секретна вентиляція: Головною проблемою будь-якого підземелля є нестача кисню та скупчення диму від факелів. Інженери Дерінкую пробили крізь усі 18 ярусів глибокі вентиляційні шахти, які доходили до підземних річок. Вони не лише забезпечували свіже повітря, але й працювали як колодязі, з яких ворог на поверхні не міг отруїти воду.

Каппадокія. Фото: tangotravel.com.ua

Забуте диво

Життя в темряві, пліч-о-пліч із тисячами переляканих людей та свійськими тваринами, навряд чи було комфортним. Проте саме ці похмурі кам'яні склепіння дозволили зберегти життя цілим поколінням.

Місто активно використовувалося аж до початку XX століття — місцеві греки ховалися тут під час локальних конфліктів та періодів нестабільності в Османській імперії. Лише після обміну населенням між Грецією та Туреччиною у 1923 році Дерінкую спорожніло і було забуте, поки випадковий ремонт не повернув це архітектурне диво сучасному світу.

Сьогодні підземелля Дерінкую є мовчазним пам'ятником людській винахідливості та інстинкту виживання, які здатні змусити людину буквально вгризатися в скелю заради порятунку свого роду.

Читайте також:

• Таємниця космічного скарбу: археологи знайшли прикраси з металу, якого не існувало на Землі понад 3000 років тому;
• Забули в туалеті 700 років тому: археологи розкопали середньовічний зошит у неушкодженому стані;
• Вчені знайшли давню рибу-предка наземних тварин: унікальна знахідка змінила погляд на еволюцію.