☰
Афіша

ЦРУ, острів Пасхи та Холодна війна: чому варто подивитися чорну комедію «Дикий кінь номер дев’ять»

Владислав Лютостанський
9
Сем Роквелл і Джон Малкович у фільмі «Дикий кінь номер дев’ять». Фото: кадр з фільму
Чимало обговорень в середовищі кіноманів викликала стрічка «Дикий кінь номер дев’ять» Мартіна МакДони з Джоном Малковичем і Семом Роквеллом. BLIK.ua пропонує власну рецензію на цю стильну новинку.

На початку листопада 2026 року Мартін МакДона презентував світові свій новий фільм під незвичною назвою «Дикий кінь номер дев’ять», який вже встиг отримати високі оцінки критиків.

Оглядач сайту BLIK.ua Владислав Лютостанський пропонує ознайомитися з оглядом нової картини культового ірландського драматурга і режисера, в якому Джон Малкович зіграв одну з найсильніших ролей у власній кар’єрі.

Дикий кінь номер дев’ять (Wild Horse Nine): головне про фільм

  • Жанр: чорна комедія
  • Режисер та сценарист: Мартін МакДона
  • У головних ролях: Джон Малкович, Сем Роквелл, Стів Бушемі, Том Вейтс, Поузі Паркер, Маріана ді Ґіроламо, Айлін Салас
  • Оцінки: 8.1 (IMDb), 94% (Rotten Tomatoes), 81 (Metacritic), 4.1 (Letterboxd).

Не вдалось завантажити відео.

Мартін МакДона не знімає прохідних фільмів. Ірландський режисер довів це у попередні роки, презентувавши світові такі картини як «Залягти на дно в Брюгге», «Сім психопатів», «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі» та «Банші Інішерина». Сам МакДона тяжіє до особливих просторів, які можна назвати чистилищами. У його кіновсесвіті злочинці й невдахи (часто одні й ті самі люди) постійно опиняються в цікавих географічно обмежених місцинах – туманний та середньовічний Брюгге, одноповерховий Міссурі чи скелі Інішеріна. В своєму новому фільмі режисер ще радикальніше застосовує свій прийом, додаючи до фірмової формули кримінального дуету ще й контекст Холодної війни.

Джон Малкович і Сем Роквелл у фільмі «Дикий кінь номер дев’ять». Фото: кадр з фільму

Стрічка, яка здобула Кубок Вольпі на 83-му Венеційському кінофестивалі за видатну роль Джона Малковича, пропонує подивитися на зовнішню політику США через оптику деменції в термінальній стадії.

Що відбувається у новому фільмі МакДони?

Події фільму переносять нас у 1973 рік до столиці Чилі – Сантьяго. Там двоє штатних оперативників ЦРУ отримують від керівництва наказ вилетіти у вимушену відпустку на віддалений острів Рапа-Нуї (автентична назва острова Пасхи).

Старший агент Кріс Карлайл (якого грає Джон Малкович) перебуває на фінальній стадії раку, страждає на тяжку деменцію та бореться із залежністю, усвідомлюючи, що жити йому залишилося менше тижня. Його напарник і колишній учень Лі Честерфілд (роль Сема Роквелла) виступає в ролі доглядальника та єдиного слухача монологів свого наставника, які з кожним разом стають все хаотичнішими.

Однак ізоляція на острові в Тихому океані не рятує Карлайла від минулого. Герой Малковича остаточно втрачає самоконтроль та самоцензуру й хоче записати мемуари, розповівши про всі криваві операції, в яких він брав участь. Про це дізнаються його керівники в ЦРУ, наказуючи Лі перейти до ліквідації свого вчителя прямо на острові. Спокійна, здавалося б, подорож перетворюється на пастку. Герой Роквелла постає перед вибором: відданість та дружба чи наказ системи, який потрібно виконувати.

Сем Роквелл у фільмі «Дикий кінь номер дев’ять». Фото: кадр з фільму

Який підтекст має картина?

Картина розвінчує романтичний флер шпигунства. Ми бачимо не всесильних агентів могутнього апарату спецслужб, а людей зі своїми вадами, проблемами та залежностями. Той-таки керівник резидентури Ем-Джей у виконанні Бушемі, постає перед нами нервовим наркоманом, який готовий знищувати свідків та шантажувати родину свого підлеглого, аби просто приховати власну безпорадність управлінця. Фактично перед нами постає банда озброєних (цього разу не семи) психопатів. Єдина їхня відмінність від вже звичних нам злочинців та терористів у тому, що вони мають захист у вигляді статусу спецслужбістів.

Сем Роквелл і Джон Малкович у фільмі «Дикий кінь номер дев’ять». Фото: кадр з фільму

«Я зустрів коня – він був прекрасний, той кінь.
Він допоміг мені менше боятися смерті...», – спроба Карлайла скласти свій перший в житті вірш.

Як тут не перейти до теми символізму самого острову Пасхи. Кам’яні голови (саме так їх називають Кріс та Лі) вкотре стають свідками людської трагедії. Водночас образ «дикого коня», винесений у назву, розкривається через монолог Карлайла про бажання побачити «вестерн від імені коня». Можна сказати, що Кріс у цей момент ототожнює власну долю з долею в’ючної тварини, яка не може сказати, що думає і яку використовують у власних інтересах.

Джон Малкович у фільмі «Дикий кінь номер дев’ять». Фото: кадр з фільму

Лише остаточно звільнившись від тиску системи, смертельно хворий оперативник ЦРУ вперше скидає вершника, перетворюючись на того самого норовливого, непідконтрольного «дикого коня», який здатен сам обирати спосіб піти з життя.

Хоча сам МакДона, пояснюючи назву фільму, відбувся фразою про те, що йому просто подобаються коні й він любить числа.

Джон Малкович у фільмі «Дикий кінь номер дев’ять». Фото: кадр з фільму

Політична складова фільму

Карлайл та Честерфілд прибули до Чилі, аби особисто контролювати ситуацію з поваленням режиму президента країни Сальвадора Альєнде (перший демократично обраний марксист). У фільмі нам дають чітко зрозуміти, що нинішній керівник має чималу підтримку серед суспільства, зокрема серед студенток, з якими наші герої перетинаються ще в аеропорту Сантьяго.

Під час чергового спалаху відвертості Кріс розповідає одній з дівчат (Моніці), що 11 вересня 1973 року в країні відбудеться зміна режиму, внаслідок якого до влади прийдуть військові, які знищать велику кількість симпатиків Альєнде. Коли Моніка зі сльозами на очах запитує, чи можна з цим щось зробити, то Карлайл видає один з найсильніших монологів у фільмі, кажучи наступне:

Кадр з фільму «Дикий кінь номер дев’ять». Фото: кадр з фільму

«Її країна могла б обрати лідера, якого схвалює Америка. Або ж вона могла б власноруч вбивати кожного чоловіка й кожну жінку у формі, яких коли-небудь бачила. Або вона могла б провести все своє життя, вирізаючи кожну дитину, яка виявляла бодай найменший натяк на захоплення мілітаризмом, братерством та авторитетом, перш ніж у них з’явився б шанс одягнути форму».

Але сам Кріс говорить, що це все одно суттєво не вплине на ситуацію, проголошуючи власну інструкцію з виживання:

«Тому замість цього ти знаходиш собі якусь хатину десь на пляжі. Десь у глушині. Тримаєшся спиною до океану, а погляд – на лінії лісу. І чекаєш там зі зброєю в руках, доки вони не прийдуть по тебе».

Постать Карлайла виступає таким собі уособленням самого західного колоніального гегемона кінця XX століття, який нарешті починає розуміти, що свого часу звернув кудись не туди. Ветеран спецслужб відчуває провину за знищені життя, стаючи настільки сентиментальним, що шкодує навіть міль.

МакДона демонструє, що за будь-яке беззаконня настає розплата, яка залишає після себе випалену землю, самотність серед монументів чужої загиблої культури та усвідомлення, що єдиним гідним вчинком у житті була остання відмова бути катом. Як тут не згадати роздуми Кріса про те, чи є в нього шанси потрапити до раю, та чи кращий він від деяких нацистів.

Висновки: «Ніколи не припиняй битися, якщо тебе силоміць саджають у машину».

«Дикий кінь номер дев’ять» відсилає нас до фільму «Залягти на дно в Брюгге». І так, фабула є ідентичною «бос наказує кілеру застрелити напарника в історичному місті-пам’ятці». Однак якщо герої дебютної картини МакДони спокутували випадкове вбивство однієї дитини, то Карлайл і Честерфілд несуть тягар зламаних доль цілих народів.

За МакДоною, світ існує не всупереч своїй жорстокості, а багато в чому тримається на ній. Як зазначав сам Малкович, розмірковуючи про образ диких коней у фільмі: ми схильні романтизувати природу, вважаючи її апріорі доброю, але «природа – це просто природа; вона не зобов’язана бути доброю, у ній є хижаки й жертви».

Всі масштабні спроби людей зламати цю конструкцію через ідеології чи «наведення порядку» (як-от діяльність ЦРУ в Чилі, Гватемалі чи Конго) насправді лише множать кров і страждання. МакДона ніби каже: так, ти не можеш змінити цей зламаний світ у цілому, але це не дає тобі права ставати виродком.

Показово, що в тій самій промові, де Кріс пояснює Моніці марність масової боротьби проти майбутніх військових при владі у Чилі, дає їй ще й іншу інструкцію:

«Ніколи не припиняй битися, якщо тебе силоміць саджають у машину».

Тому так: наш світ не підлягає капітальному ремонту. Проте за МакДоною справжня гідність полягає в тому, щоб, усвідомивши всю марність глобальних змін, скинути з себе статус вершителя доль й дозволити собі нарешті побути просто людиною. І хай це буде навіть кілька останніх хвилин на богом забутому пляжі.

Читайте по темі