Головна Головний хіт осені від Netflix: чим глядачів зачепив серіал «На схід від Едему»
На початку жовтня Netflix презентував історичний драматичний телесеріал – «На схід від Едему». Цей проєкт Зої Казан вже встиг стати приводом для палких обговорень у соцмережах, привернувши увагу величезної кількості глядачів, які зрештою високо оцінили сучасну екранізацію однойменного роману американського письменника Джона Стейнбека.
Показники серіалу вражають: оцінка 8.1 бали на IMDb, 87% схвалення від критиків на Rotten Tomatoes, 19,1 мільйона переглядів лише за два тижні. Однак за сухими цифрами ховається значно цікавіша історія.
Сайт BLIK.ua розповідає, як семисерійна драма з неперевершеною Флоренс П’ю перетворила класичний роман середини минулого століття на гучний серіальний феномен.
Дідусь авторки серіалу також екранізував «На схід від Едему»
Почнемо з того, що для авторки та шоуранерки серіалу Зої Казан цей проєкт став особистою історію. Її рідний дід, легендарний голлівудський режисер Еліа Казан, зняв у 1955 році культовий однойменний фільм із бунтарем Джеймсом Діном (хоча спершу в ролі Кела хотіли бачити Марлона Брандо). Однак стрічка середини минулого століття взяла до уваги лише заключну частину книги – історію дорослішання братів-підлітків. Таким чином все, що було до того – походження родини, юність їхньої матері та філософські розмови дорослих, – лишилося за кадром.
Кадр з серіалу”На схід вед Едему”
Зої зізнавалася, що прочитала роман Стейнбека у 15 років і понад 20 років мріяла продемонструвати на екрані те, що дідусь вирізав через формат повнометражного фільму. Серіал Зої не став просто черговим ремейком. Фактично перед нами постала повномасштабна сага трьох поколінь, знята з розмахом на тлі мальовничих краєвидів Нової Зеландії, які переконливо перевтілилася в тогочасну Каліфорнію.
У чому секрет успіху ролі Флоренс П'ю?
Головною візитівкою чи навіть магнітом проєкту беззаперечно стала Кеті Еймс у виконанні вже згаданої Флоренс П'ю. Казан зізнавалася, що запасного варіанта на цю роль у неї просто не було. І тепер можна стверджувати, що ця ставка абсолютно виправдала себе.
Флоренс П’ю в ролі Кеті, фото Kirsty Griffin / Netflix
У книзі Стейнбека Кеті була майже міфічним персонажем. Така собі жінка, народжена без натяків на совість й співчуття, фактично біблійною «змією-спокусницею». Серіал переосмислив персонажа Кеті. Казан не виправдовує її злочинів та вчинків, але демонструє їхнє коріння.
Так перед нами постає жінка, яка була травмована насильством у дитинстві та для якої тотальний контроль і маніпуляції над людьми став єдиним способом вижити в тогочасному світі. Флоренс П'ю грає не типову пласку негідницю, а розбиту людину, яка використовує власну броню як інструмент знищення всього навколо.
Чому діти повторюють помилки батьків?
Серіал потрапив у нерв сучасної культури, розкривши тему міжпоколінної травми. Це один з факторів того, чому глядачі так масово відгукнулися на цей проєкт
Історія родини Трасків – це по-суті підручник із того, як батьківські помилки можуть калічити дітей:
- Старий патріарх Сайрус вигадує собі славетне воєнне минуле й змушує синів (Адама і Чарльза) жорстоко конкурувати за свою любов.
- Дорослий Адам (Крістофер Ебботт), що сповнений сліпого ідеалізму, банально не помічає реальності навколо себе.
- Коли в Адама народжуються власні сини-близнюки – Кел і Арон, – він підсвідомо вчиняє абсолютно так само, як його батько Сайрус, призначаючи одного «ангелом», а іншого – «проблемною дитиною».
Тут перед нами постає до болю знайомий та моторошний ланцюжок: травма, яку не лікують передається наступному поколінню, яка повторює помилки своїх батьків, бо дуже часто не знає як діяти інакше. Вони так виховані й нічому іншого їх не вчили.
Суперництво братів у серіалі – це не просто біблійна притча про Каїна та Авеля, а доволі впізнавана драма для багатьох родин, де дітям доводилося заслужити право на те, аби їх помітили та полюбили.
Хун Ли и Кіаран Гайндс в серіалі “На схід від Едему”, кадр з серіалу
Як серіал Казан транслює концепт Стейнбека
За всієї похмурості сюжету серіал Казан не залишає по собі відчуття спустошення. У сучасному популярному кінематографі герої дуже часто виправдовують свої вчинки «важким дитинством», ніби це надає їм індульгенцію. Водночас «На схід від Едему» ставить на перше місце стейнбеківську концепцію timshel (староєврейське дієслово, що перекладається як «ти можеш»).
Фактично це ї є ключовий поворот історії. Молодий Кел Траск знає, чия кров тече в його жилах. Він боїться стати монстром, як його мати. Однак послання тут не в тому, що батьківські помилки і травми чи генетика визначає твою долю. Тут минуле лише формує стартові умови, однак сам моральний вибір залишається незалежним правом кожної людини. Все зводиться до формули «ти можеш подолати гріх» – замість «ти мусиш». І можна сказати, що такий промінь надії подарував аудиторії серіалу відчуття катарсису у фіналі.
Кадр з серіалу “На схід від Едему”
Чи має серіал недоліки?
Звісно, серіал не ідеальний. А що буває ідеальним? Фанати, які послуговуються принципом «книга завжди краще» авжеж знайшли приводи для критики серіалу. І в деяких аспектах вони дійсно мають рацію.
Так, є питання до того, що творці екранізації майже повністю вирізали життєрадісну лінію родини Семюела Гамільтона (його блискуче втілює Кіаран Гайндс, якого на жаль замало на екрані). Через це баланс світла й темряви в історії дещо похитнувся.
Також є питання стосовно перепадів ритму самого серіалу. Зміна режисерів (перші чотири серії зняв Ґарт Девіс, а останні три епізоди – Лора де Клермон-Тоннер) у середині сезону помітна. Історія дещо сповільнюється на етапі каліфорнійських салонів, починаючи балансувати десь на межі доволі звичної костюмованої драми.
Чому варто подивитися «На схід від Едему»?
Попри невелику частку критики, «На схід від Едему» від Зої Казан став хорошим прикладом розумного, дорослого серіалу. Це візуально надзвичайно приваблива сага, що не боїться говорити про складні речі простою мовою. Про те, як важко пробачити батьків, як страшно зазирнути у власну темряву і як важливо пам'ятати, що вирок минулого не є вироком майбутньому.
Все, як заповідав Оскар Вайлд: «Єдина відмінність між святим і грішником полягає в тому, що кожен святий має минуле, а кожен грішник має майбутнє».
Читайте також: