Європа створить космічний апарат для прибирання сміття на орбіті: подробиці про нову технологію
Як працюватиме космічний прибиральник
Для цього створять спеціальний апарат із чотирма роботизованими маніпуляторами, який захоплюватиме виведені з експлуатації супутники та разом із ними згорятиме в атмосфері. Вартість контракту перевищує 102 млн євро, а запуск місії очікується у 2030 році, повідомляє BILD.
Важливо! Першою ціллю ClearSpace-1 стане супутник ESA PROBA-1, запущений у 2001 році. Після виходу на орбіту апарат автономно наблизиться до нього, використовуючи датчики для визначення положення, руху та обертання об’єкта.
Після цього чотири роботизовані маніпулятори захоплять супутник. ClearSpace-1 разом із ним здійснить контрольоване сходження з орбіти, після чого обидва апарати згорять в атмосфері Землі.
Місію очолить німецька компанія ОНВ у співпраці з європейськими партнерами. Генеральна директорка компанії К’яра Педерсолі назвала проєкт завданням, яке «ніколи раніше не виконувалося в космосі в такій формі».

Космічне сміття. Фото: Соцмережі
Скільки космічного сміття перебуває на орбіті
За оцінками, навколо Землі обертається приблизно 1,5 млн уламків розміром від 1 до 10 см. Водночас близько 47 300 об’єктів регулярно відстежуються. Зіткнення між ними можуть призводити до утворення нових фрагментів, ще більше ускладнюючи ситуацію.
Космічне сміття становить небезпеку не лише для супутників та космічних місій, а й для людей на Земля. У 2024 році фрагмент металевого обладнання, пов’язаного з Міжнародною космічною станцією, вагою близько 700 грамів пробив дах і два поверхи житлового будинку у Флориді. Тоді ніхто не постраждав.
Читайте також
- Після понад 140 місячних місій на супутнику Землі залишилися посадкові модулі, місяцеходи та наукові прилади. Вчені розглядають можливість переробки частини цього обладнання.
- Дослідники змогли виростити картоплю в ґрунті, що імітує звичний місячний реголіт, і отримали результати, близькі до земних показників урожайності.
- Науковці вивчили зразки з кратера Гейла за 2012–2025 роки та виявили сезонні коливання важкого кисню, які неможливо пояснити без участі води.