Острів-притулок за Полярним колом: як норвежка відроджує рибальське селище Штьотт для туристів

Аватар Анастасія Радченко Анастасія Радченко
21
2 голоси
Острів-притулок за Полярним колом: як норвежка відроджує рибальське селище Штьотт для туристів
Андерсен розглядає острів як притулок від стресів сучасного життя. Фото: Єва Енн Андерсен
За Полярним колом є місце, де немає нічого між берегом і Гренландією, окрім океану, та панує особлива атмосфера спокою.

Острів, що рятував рибалок

Про це у своєму матеріалі розповідає видання BBC Travel. Крихітний норвезький архіпелаг Стотт розташований одразу на північ від Полярного кола. За місцевою легендою, яку журналістам переказав тамтешній художник, рибалки нерідко потрапляли в лещата лютих зимових штормів.

Важливо! На заході від острова відкритий океан тягнеться аж до самої Гренландії, і жодної суходолу між ними немає.

Невелике село Стьотта розташоване серед гранітних відслонень, моря та розкиданих червоних будиночків. Фото: Kathrine Sørgård

«Часом гинули всі», — каже він. «Але іноді з туману, наче за помахом чарівної палички, виринав острів і рятував людину».

Факторія, що стала готелем

Упродовж поколінь Стотт слугував прихистком: рибальські човни, зметені штормом у Норвезькому морі, могли переховатися саме тут, а торгова факторія на Іннерстотті, найбільшому з трьох заселених острівців архіпелагу, постачала припаси рибалкам, які прямували до багатих на тріску вод Лофотенських островів.

Сьогодні у приміщенні тієї факторії розташований готель Støtt Brygge, яким керує Ева Анн Андерсен. Її родина володіє закладом із 1897 року. Жінка переконана, що острів здатний дарувати інший тип прихистку: не від розбурханого моря, а від виснаження, перевантаження роботою та шаленого ритму мегаполісів.

Житло розкинулося на кількох відреставрованих будівлях, які колись обслуговували рибальську спільноту острова. Фото: Kathrine Sørgård

Втеча з Осло та повернення додому

Андерсен добре знайома з цим відчуттям особисто. Виростала вона саме на Стотті, а у двадцять років переїхала до Осло, де побудувала успішну міжнародну корпоративну кар'єру. У 2011 році, вкрай виснажена, жінка повернулася на острів на відновлення й раптом побачила новий потенціал у місці, яке колись покинула.

Дістатися Стотта можна лише поромом із міста Бодьо: подорож займає близько години. Автор матеріалу описує, як острів поступово виринає з дощових хмар: сірі хвилі змінюються скелястими виступами, що з'являються з туману, а вже за годину видно низьку гранітну поверхню, червоні хатинки та високі стелажі для в'ялення тріски.

Музей рибальської слави

У готелі, де колись зупинялися моряки й рибалки, облаштували невеликий музей: чорно-білі світлини та старі сітки розповідають про часи, коли човни ховалися тут від негоди, а екіпажі поповнювали запаси.

«Рибалки прибували сюди, щоб узимку йти на промисел арктичної тріски до Лофотенів», — цитує Андерсен видання. «Крамниця тоді відігравала важливу роль: тут купували знаряддя для лову, хліб, цукор, борошно, а ще могли випити чарку, перш ніж рушати далі на північ».

Сім'я Єви Енн Андерсен володіє Стьоттом Брігге з 1897 року. Фото: Kathrine Sørgård

Занепад і нове дихання

Із 1980-х років технологічний прорив у риболовецькій галузі приніс більші й безпечніші траулери, тож потреба зупинятися на таких факторіях, як Стотт, зникла. Дрібний промисел занепав, а населення острова скоротилося зі 120 до всього 25 постійних мешканців.

«Ніхто не вірив, що я залишуся», — згадує жінка своє рішення повернутися 2011 року. «Але я привезла із собою надію».

Бункери, кайаки та біле сонце

Серед найпомітніших пам'яток острова — колишній німецький береговий форт часів окупації 1941 року: бетонні бункери, тунелі, підземний шпиталь і вогневі позиції, де колись служило близько 200 солдатів. Утім, Андерсен зосереджена на майбутньому. Вона розширила перелік розваг готелю, додавши кайакінг, арктичну сауну, поїздки на RIB-човнах до льодовика Свартісен і вечері просто в тунелях воєнної доби. Старий рибозавод жінка перетворює на люксові апартаменти, щоб приваблювати іноземних гостей і створювати робочі місця цілий рік.

Бункери Другої світової війни на острові нагадують про довгу морську історію Стьотта. Фото: Kathrine Sørgård

Донька Андерсен, Бенедікте, яка навчається в Осло, не має сумнівів, чому люди закохуються у Стотт. 

«Тут неможливо перевершити природу. В Осло стільки стресу, а тут справжній дзен-режим. Не думаєш про спортзал, достатньо просто вийти надвір і побачити гори. Моя найбільша мета — відродити суспільство цього острова», — підсумувала Андерсен, сподіваючись, що нові робочі місця й туристи дадуть людям причину залишитися чи навіть повернутися.

Читайте по темі: