Не лише ходили, а ще й стрибали: вчені зробили відкриття в дослідженні давніх кенгуру-гігантів

Такого висновку дійшли науковці з Університетів Манчестера і Брістоля (Велика Британія) та Університету Мельбурна (Австралія). Результати дослідження опублікували в журналі Scientific Reports.

Сучасні кенгуру відомі характерним способом пересування — стрибками. Водночас протягом десятиліть вважалося, що їхні давні гігантські родичі були занадто важкими для такого руху.

Найбільший відомий вид, Procoptodon goliah, сягав майже двох метрів заввишки й важив до 250 кілограмів — майже утричі більше за сучасного великого кенгуру, маса якого становить близько 90 кілограмів.

Раніше науковці припускали, що така вага робила стрибки неможливими через надмірне навантаження на ахіллові сухожилля, яке могло призводити до травм. Через це панувала думка, що гігантські кенгуру переважно пересувалися кроком, майже «по-людськи».

Однак нове анатомічне дослідження поставило ці уявлення під сумнів. Учені проаналізували кістки кінцівок 63 видів кенгуру та валлабі — як сучасних, так і вимерлих. Загалом було вивчено 94 зразки сучасних тварин і 40 скам’янілостей.

Procoptodon goliath у порівнянні з людиною. Фото: Вікіпедія

На основі даних про нинішні види дослідники змоделювали, якими мали бути сухожилля гігантських кенгуру, щоб витримувати навантаження під час стрибків. Потім вони дослідили п’яткові кістки, щоб визначити, чи були на них відповідні ділянки для кріплення потужних сухожиль.

Також виміряли довжину й товщину четвертих плеснових кісток стопи — ключових елементів, які зазнають найбільших навантажень під час стрибків.

Результати показали, що всі досліджені вимерлі види мали анатомічні особливості, необхідні для стрибкового пересування. П’яткові кістки були достатньо масивними, а плеснові — міцними, щоб витримувати значні навантаження.

Це свідчить, що й інші кістки задніх кінцівок були пристосовані до такого типу руху.

Водночас дослідники наголошують: стрибки, ймовірно, не були основним способом пересування гігантських кенгуру. Найчастіше вони могли ходити, а стрибки використовували ситуативно — наприклад, для подолання складної місцевості або втечі від хижаків.

У дослідженні зазначається, що хоча стрибки й не були домінантною формою руху, вони входили до ширшого репертуару пересування, зокрема для коротких ривків швидкості.

• Південна Австралія зіткнулася з екологічною проблемою: стрімке зростання популяції коал може призвести до деградації лісів і масової загибелі самих тварин.
• Австрійська корова Вероніка вперше експериментально підтвердила свідоме використання знарядь у великої рогатої худоби, змінюючи уявлення про її когнітивні здібності.
• У Японії місцева залізнична компанія Wakayama Electric Railway призначила третього в історії кота на посаду начальника станції.