Уперше за сотні років: у Запоріжжі відбулося посвячення в довбиші – унікальні фото

У Запоріжжі, на Вирві, вперше за кілька століть провели посвячення в довбиші – унікальну козацьку традицію, яка відроджується на рідній землі.

Про це повідомляє видання «Справжнє».

Довбиші у запорозькому війську були не просто музикантами: вони передавали сигнали між куренями за допомогою тулумбасів – великих барабанів, схожих на литаври. Також ці воїни виконували церемоніальні функції, супроводжували страти та військові ритуали.

Посвячення в довбиші. Фото: «Справжнє»

Посвячення у довбиші відбулося вперше за сотні років. Новими довбишами стали близько десяти запоріжців, які пройшли навчання грі на тулумбасах у клубі «БарабанЗА». Серед посвячених – люди різного віку: від підлітків до пенсіонерів.

Посвячення в довбиші. Фото: «Справжнє»

«Усіх нас об’єднує любов до України та прагнення відроджувати її традиції», – зазначив керівник і засновник проєкту «Запорізькі тулумбаси» Денис Васильєв.

Церемонію посвячення провів кошовий отаман Війська Запорозького Низового «Запорозька січ» Костянтин Рижов, а освячення тулумбасів здійснив священик УГКЦ Олександр Богомаз.

Посвячення в довбиші. Фото: «Справжнє»

Хто такі довбиші та що про них відомо?

Довбиші – це особлива каста у запорозькому війську, яка поєднувала функції музикантів, глашатаїв і вартових порядку. Їхній головний інструмент — тулумбаси, великі мідні барабани, схожі на литаври. Саме за допомогою цих інструментів довбиші передавали сигнали між куренями, скликали козаків на раду, попереджали про небезпеку чи початок бою.

У військовому таборі довбиші займали почесне місце біля куренів і завжди були поруч із кошовим отаманом. Їхній ритм визначав ритм життя всього війська – від підйому до відбою. Кожен удар тулумбаса мав своє значення: один сповіщав про збір, інший – про атаку, третій – про перемогу або тривогу.

Окрім цього, довбиші брали участь у церемоніях і козацьких обрядах. Вони супроводжували страти, оголошення вироків і важливі військові події. Довбишів шанували за дисципліну, точність і гучний голос – адже саме вони були голосом Січі.

З часом традиція довбишів зникла, але пам’ять про неї збереглася в народній культурі, піснях і переказах. Сьогодні завдяки ентузіастам та історичним реконструкторам ця традиція поступово відроджується – тулумбаси знову лунають над землею запорозьких козаків, як символ незламності й спадковості українського духу.