Ліна Костенко святкує 95-річчя: як її слово змінило Україну та надихає покоління

Ліна Костенко — видатна українська поетеса-шістдесятниця, дисидентка, яка стала символом незламного духу. Лауреатка Шевченківської премії та Премії Антоновичів, почесна професорка Києво-Могилянської академії, почесна докторка Львівського й Чернівецького університетів, а також почесна громадянка Києва.

Перші кроки в літературі

Ліна Костенко з’явилася на світ 19 березня 1930 року в містечку Ржищів на Київщині в родині вчителів Василя Григоровича та Зінаїди Юхимівни Костенків.

Її батько був не лише педагогом, а й талановитим поліглотом — самостійно вивчив 12 мов і викладав у школі широкий спектр предметів, що свідчило про його виняткові здібності та глибоку ерудицію.

У 1936 році родина Костенко переїхала до Києва та оселилася в робітничому селищі на Трухановому острові. Ліна Василівна навчалася у школі №100, проте війна кардинально змінила її життя. У 1943 році німецькі війська спалили селище разом зі школою, тож дівчина була змушена продовжити освіту в школі №123 на Куренівці.

Згодом ці спогади перетворяться на поетичні рядки – саме цьому періоду її життя буде присвячений вірш «Я виросла у Київській Венеції».

Творчий шлях Ліна Костенко розпочала ще підлітком – відвідувала літературну студію при журналі «Дніпро», якою керував видатний поет Андрій Малишко. Саме там сформувався її перший поетичний голос, що згодом став символом української літератури.

Ліна Костенко. Фото: uk.wikipedia.org

Після закінчення школи з відзнакою Ліна Костенко спершу вступила до Київського педагогічного інституту імені Горького (нині – імені Михайла Драгоманова), а згодом продовжила навчання в Московському літературному інституті.

З дитинства вона захоплювалася філософією, читала праці Руссо, Дідро, Вольтера й Канта. Однак вступити на філософський факультет університету Шевченка їй не дозволили – через «неблагонадійність» родини.

Політичні процеси проти дисидентів

У 1960-х роках Ліна Костенко, як одна з ключових постатей шістдесятницького руху, підтримувала репресованих однодумців і була присутня на судових процесах над дисидентами, яких звинувачували в «антирадянській діяльності та пропаганді».

Зокрема, у 1966 році вона разом з Іваном Драчем, В’ячеславом Чорноволом і Миколою Холодним прибула до Львова, щоб бути присутньою на суді над братами Годинями.

Ліна Костенко активно підтримувала репресованих діячів, зокрема Івана Світличного, Опанаса Заливаху та Михайла Косіва. У 1968 році вона приєдналася до протестів проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини.

Творча діяльність

У 1977 році Ліна Костенко знову заявила про себе в літературному просторі, випустивши збірку «Над берегами вічної ріки». Згодом, у 1979-му, побачив світ її знаковий роман у віршах «Маруся Чурай», а вже наступного року – поетична збірка «Неповторність». У 1987-му вийшов «Сад нетанучих скульптур», а 1989-го – «Вибране».

За свій роман «Маруся Чурай» поетеса була удостоєна Шевченківської премії у 1987 році. Втім, у 2024-му українська письменниця Оксана Забужко висловила сумнів щодо дисидентського статусу Костенко, наголосивши, що отримання премії радше свідчило про початок перебудови, а не боротьбу з радянською системою.

Особисте життя

Ліна Костенко була двічі заміжня. Першим її чоловіком став польський письменник Єжи-Ян Пахльовський, з яким вона навчалася в Московському літературному інституті. Вони одружилися на останньому курсі, коли Ліні було 26 років, проте шлюб виявився короткотривалим – подружжя жило окремо, і згодом їхні шляхи розійшлися.

Після цього поетеса мала стосунки з письменником і сценаристом Аркадієм Добровольським, який повернувся зі сталінських таборів. Він був старший на 20 років, одружений і мав доньку, тож їхні стосунки не склалися.

Другим офіційним чоловіком Костенко став Василь Цвіркунов – директор кіностудії ім. Довженка, ветеран війни, який втратив ногу на фронті. Вони познайомилися у 1963 році, коли Ліні було 33, а Василю – 46. Їхній шлюб тривав до самої смерті Цвіркунова.

Подейкують, що серед прихильників Костенко був і поет Василь Симоненко – чутки натякали на можливий роман між ними.

У першому шлюбі, 18 вересня 1956 року, у Ліни Костенко народилася донька Оксана Пахльовська – письменниця, професорка, завідувачка кафедри україністики в Римському університеті «Ла Сап'єнца».

У другому шлюбі, 28 травня 1969 року, з'явився син Василь Цвіркунов-молодший, який став програмістом і мешкає з родиною в США.

• Ліна Василівна залишається вірною своїй творчості, продовжуючи жити в Києві та писати нові вірші. Навіть у непрості часи вона не втрачає натхнення та сили слова. У 2022 році поетеса анонсувала вихід кількох своїх книг, що стало справжньою подією для літературного світу.

  Її творчість – це голос цілої епохи, що й сьогодні надихає, спонукає до роздумів і зміцнює національну свідомість. Ліна Костенко – більше ніж поетеса, вона символ свободи, незламності та віри в майбутнє України.

Читайте також: Яке свято відзначається 19 березня: народилися Максим Рильський, Ліна Костенко та Емма Андієвська, гелікоптер Сікорського