«Я завжди мріяла про світовий рекорд»: знаменита легкоатлетка Ольга Саладуха про Раду, Донецьк і сімейне щастя

Легка атлетика — королева спорту. І саме із спортсменами цієї спеціалізації пов’язано чимало гучних успіхів України на міжнародній арені. Олімпійські нагороди, світові рекорди, нові імена та великі амбіції – це все про сучасну легку атлетику в Україні. Профільну федерацію очолює легендарна українська легкоатлетка, бронзова призерка Олімпіади-2012, чемпіонка світу та Європи у потрійному стрибку, а нині ще й народна депутатка України Ольга Саладуха.

В інтерв’ю виданню BLIK.ua функціонерка розповіла про розвиток Федерації легкої атлетики під час війни, як зміниться чемпіонат України цього року, особливості роботи у Верховній Раді, чи балотуватиметься до парламенту знову, а також про секрет сімейного щастя.

«Спорт під час війни є своєрідним ковтком повітря»

– Пані Ольго, позаду 2025 рік. Чим ви пишаєтеся, а чим засмучені, як президентка Федерації легкої атлетики України?

– Рік був насиченим. Не хотілося б звертати на це увагу, але він все ж таки, був постолімпійським. І всі спортсмени топового рівня трішечки відпочивали, перезавантажувалися. Можливо, не в тому настрої закінчився чемпіонат світу. Але взагалі, спорт під час війни все ж таки додає позитиву, є своєрідним ковтком повітря і показує для людей, що життя продовжується.

За виступами наших спортсменів спостерігають і українці, які перебувають вдалині від дому, і ті, які живуть під обстрілами, і, безперечно, наші захисники, військовослужбовці. Коли наші спортсмени перемагають, піднімається прапор і звучить Гімн — це об’єднує усіх українців, де б у світі не були наші люди.

Ми вже думаємо про 2032 рік і Олімпіаду, організовуємо освітні проєкти, промо-забіги для дітей. Минулого року на програму Пліч-о-пліч зареєструвалося 24 тисячі учасників, а цього вже маємо 65 тисяч, тобто, легка атлетика потрішки входить в школи, в уроки і цим також можна пишатися.

Ольга Саладуха, фото - instagram.com/olga_saladukha

– Дійсно, позитивна динаміка.

– Так, і крім спортивного напрямку ми також приділяємо увагу навчанню, затвердили нову антидопінгову програму, а ще, на початку моєї каденції –  програму розвитку Федерації, по якій зараз працюємо і яку втілюємо в життя. Разом із тим, за допомогою World Athletics і Міністерства молоді та спорту (УкрСпортЗабезпечення) закупили нове інноваційне обладнання для наших професійних спортсменів. Плюс, є обладнання для відновлення та діагностики наших атлетів.

Ольга Саладуха на Кубку Білої Пантери, фото  Sergii Goshlia

– World Athletics продовжує підтримувати українських атлетів?

– Так, цього року вони, зокрема, допомогли нам єдиноразовими виплатами для спортсменів. Не всі світові федерації допомагають, але у легкій атлетиці це є. Наші спортсмени, юнаки та юніорки, які були на змаганнях і посіли 1-8 місця, отримають  разову допомогу у розмірі від $1200 до $1500. Це буде для них також хорошою мотивацією. Бо коли приїздив Себастьян Кое, він зазначав, що важливо допомагати залишати дітей в Україні, щоб вони не виїжджали і відчували піклування про них.

У Португалії був збір для спортсменів, які проявили себе у 2024 і 2025 роках. Сподіваюся, що наступного року цей проєкт теж продовжить своє життя.

– А якщо говорити про виступи наших легкоатлетів минулого року?

– Звісно, ми пишаємося медалями наших спортсменів. І не лише ними: четверте місце Михайла Кохана це теж гарний результат. З таким показником, як був у Токіо, він міг вигравати попередній чемпіонат світу, але цього року залишився на четвертому місці. Юлія Левченко повернулася до хороших результатів, Ярослава Магучіх виграла медаль, хоча це й постолімпійський рік. Людмила Оляновська виграла золото командного чемпіонату Європи зі спортивної ходьби. Тобто, багато є чим пишатися. Єдине розчарування – це Мадрид, коли ми недобрали важливі очки і не змогли залишитися у Суперлізі. Сподіваюся, на наступний рік ми це все виправимо.

– Головні старти 2026 року: на чому нам акцентувати увагу, на яких турнірах підтримувати наших спортсменів? 

– Звичайно, це чемпіонат світу в приміщенні, який відбудеться 20-22 березня у Польщі. Там хочеться підтримати нашу збірну, щоб спортсмени відчували наш дух. Авжеж, це чемпіонат Європи у Бірмінгемі, який відбудеться у серпні, командний чемпіонат світу з ходьби та новинка в календарі – абсолютний чемпіонат світу. Попри те, що в цей рік не буде чемпіонату світу, турнірів, де змагатимуться наші атлети, вистачатиме. Насичений графік, але сезон почався 17 січня, коли відбувся ювілейний, п’ятий Кубок Білої Пантери, а також Меморіал Олексія Дем’янюка, де розпочали сезон наші дорослі зірки - Ярослава Магучіх і Олег Дорощук. Пряму трансляцію організовувало Суспільне.

Ірина Геращенко, Тетяна Степанова, Ольга Саладуха та Ярослава Магучіх, фото Ulf Schiller/athletix.ch

«Нам хочеться виглядати модерново, щоб всі бачили, що легка атлетика – це круто» 

— До речі, з того часу, як ви очолили Федерацію, все більше позитивних відгуків отримує чемпіонат України з легкої атлетики. Що покращиться цього року? Трансляція, організація змагань, нові спонсори?

— Дуже приємно це чути. Коли я прийшла у ФЛАУ, мені казали, що я мала зробити за рік якусь революцію. Я почала збирати свою команду і ми багато чого встигли зробити. Бо здавалося, ніби ми зупинилися в минулому, а легка атлетика скрізь у світі показує, що це дуже популярний вид спорту. Квитки на великі змагання викуповуються одразу. Маємо прагнути такого ж запиту. Відповідно, треба створювати проєкти, від дитячих до дорослих. 

Не хочеться забігати наперед, але до нас зараз долучилася нові партнери. Це Aqua Миргород, Bandit (це виробник шкарпеток), Blackroll. І ще одна компанія буде з нами працювати, наразі ведемо перемовини. Це говорить про те, що нам довіряють і хочуть з нами працювати. Ви бачите наші соціальні мережі, це робота великої команди, якій я дуже вдячна. 

— Якщо дивитися на річний бюджет Федерації легкої атлетики, то яку частину у відсотках становлять доходи від спонсорів, скільки – міжнародні партнери, а скільки приходить від держави?

— Федерація не отримує державного фінансування. Ми залучаємо кошти від партнерів і спонсорів та звітуємо перед ними. Ми йдемо таким шляхом. 

Водночас, Міністерство та УкрСпортЗабезпечення за рахунок бюджетних коштів забезпечують національну збірну команду – проводять змагання, навчально-тренувальні збори. А Федерація займається розвитком, підтримкою тренерів та фахівців. Розуміємо, що країна в стані війни. Але намагаємося робити гідні умови для змагань: коли є якісне табло, трансляція, водичка, морозиво, якісь локації цікаві.  Тобто, ми створюємо таке невеличке містечко на турнірах, де можна потусити, відпочити, щось виграти. 

Ми хочемо рухатися до світових тенденцій. Нам хочеться виглядати модерново, щоб всі бачили, що легка атлетика – це круто. Мрію провести чемпіонат України з легкої атлетики на НСК Олімпійський після завершення війни. Щоб цей стадіон був забитим і на наших зірок прийшли дивитися і підтримувати. Бо легка атлетика — це краса, грація і це королева спорту.

Ольга Саладуха та українські спортсмени, фото Ulf Schiller/athletix.ch

«Ви вже побачили іншу Юлю у 2025-му: впевнену, яка послідовно стрибала і показувала результати»

— Юлія Левченко повернулася до класних результатів минулого сезону. Що в ній змінилося психологічно? 

— Я дуже пишаюся Юлею. Ще коли я була спортсменкою, а згодом вже і очільницею Федерації, я постійно запитувала: «Юля, чим я можу тобі допомогти?». Коли почалася війна, Юля була трішечки в розпачі. Ми розуміємо, який психологічний тиск проходять люди. І кожен це по-різному переживав. У Парижі, коли вона виходила засмученою, вона сказала: «Я все вирішу, я хочу повернутися на високий рівень». Я побачила в ній запал і була впевнена, що у неї все вийде. Ви вже побачили іншу Юлю у 2025-му: впевнену, яка послідовно стрибала і показувала результати. Вона повернула собі впевненість. Моя мрія – щоб три наші спортсменки стояли на п’єдесталі. І на чемпіонаті світу, і на Олімпіаді в Лос-Анджелесі. Бо стрибки у висоту – це наша коронна дисципліна. І наші дівчата цього варті.

Ольга Саладуха на стадіоні, фото Ulf Schiller/athletix.ch

— Чи вірите ви в те, що Марина Бех-Романчук ще повернеться у легку атлетику, враховуючи її обставини із дискваліфікацією на чотири роки та те, що вона скоро має народити дитину?

— Я би хотіла закрити цю тему, тому що Марина очікує на дитинку і для нас це радість, що у легкоатлетичній спільноті з’явиться ще одна чемпіонка. Впевнена, що з такими генами, як у батьків, вона точно буде переможницею. Федерація має нульову толерантність до допінгу. Ми не маємо права нічого коментувати. Я дуже хочу, щоб Марина впоралася з усім, народила дитину. Я бажаю їй лише найкращого.

«Вибори в ВР? Авжеж, балотуватимусь ще раз»

— Зазвичай, спортсменів у передвиборчі списки включали через впізнаване ім’я, бо так чи інакше, успіхи спортсмена пробуджують позитивні спогади і сталу симпатію. Ви не шкодуєте, що пішли у політику 7 років тому? 

— Зовсім не шкодую. Йшла за списком, була запрошена у команду. Я ж не пішла, скажімо, в комітет з питань оборони. Працюю за фахом – комітет молоді та спорту, очолюю підкомітет спорту вищих досягнень та спортивної діяльності. Коли проходиш всі етапи, а я пройшла ДЮСШ, ШВСМ, спорт вищих досягнень, і стаєш спортсменом топового рівня, то розумієш, де і що можна покращити, що поміняти. Чим допомогти спортивній спільноті. 

Коли почався COVID, спорт відклали «на паузу». Були важливіші законопроєкти, вирішувалися питання охорони здоров’я. Потім повномасштабна війна – і в пріоритет стають питання оборони країни. Зараз у нас на часі друге читання законопроектів про спортивні клуби, спортивні федерації, на черзі санкційні постанови щодо росіян. Робимо в парламенті все, що нам під силу. Працюють і інші відомства. Як би там не казали, що федерації повертають нейтральних спортсменів і дають їм можливість виступати під своїм прапором, але на Олімпіаді ми їх все ж таки під ним не бачили і зараз не побачимо. Це один з важливих аспектів діяльності в Раді.  

Ольга Саладуха на змаганнях, фото - instagram.com/olga_saladukha

— Якщо в найближчому майбутньому відбудуться парламентські вибори, ви підете ще раз?

— Звичайно, чому ні? Знаєте, зараз багато говорять про вибори…. Але через війну важко спрогнозувати, коли вони можуть відбутися. Багато роботи зроблено, але ще більше чого треба зробити, без чого також не може існувати спорт, від дитячого до дорослого. 

— Спортсмени зазвичай тримають дієту. Можливо, після завершення кар’єри не так жорстко, як у змагальний період. А чи є здорова їжа у депутатській столовій? І як ви харчуєтеся, коли у вас сесійний тиждень?

– Знаєте, буває, як-то кажуть, за планом триразового харчування: понеділок, середа і п’ятниця. Часу поїсти іноді немає: багато зустрічей, перемовин, поїздок. Щодо парламентської їдальні, то там є асортимент, можна обрати різну їжу, навіть якщо ви веган. 

Звичайно, спортсмени хочуть залишатися у хорошій формі завжди. Внутрішня гармонія важлива для будь-якої людини. Коли ти поєднуєш кар’єру та родину… Тим паче, у мене дві доньки: одній – 16 років, іншій – 2. Вони різні і це також треба враховувати. Це також внутрішній стан, із яким і жінка, і чоловік сяють. Ти реалізуєш себе, а спорт навчив дисципліні. Плюс, вміння вставати після поразок. Бо ми завжди бачимо один бік — п’єдестал та перемоги. Але ніхто не бачить, що цьому передувало.

Колись ми з Анею Рижиковою були на змаганнях, на Діамантовій лізі. Пам’ятаю, робимо собі пов’язки, накладаємо компреси. Але виходимо на змагання із посмішкою і ніхто не відчуває, через що ми пройшли. Так і по життю: спорт вчить дисципліні. Поразка? Так, але маєш гідно з неї виходити. Це дуже важливо. 

«Коли два спортсмени будують стосунки, то це непросто»

— Ваш чоловік, Денис Костюк, відомий велогонщик. А розкажіть, як ви познайомилися? У чому секрет вашого сімейного щастя?

— Секрети на те й секрети, щоб їх зберігати... Ми познайомилися ще коли були юними спортсменами. Згодом обом вдалося побудувати спортивну кар'єру, і я дуже цим пишаюся. Ми досі залишаємося в спорті, але вже в іншому статусі.

Звичайно, коли зустрічаються два спортсмени і будують стосунки, то це непросто. Збори, тренування, а у нас до того ж ще і юний вік був… Багато людей впевнені, що такі стосунки розваляться, як тільки закінчиться кар’єра у спорті, заздрять. Але ми залишаємося разом. Сьогодні ми батьки двох неймовірних дівчаток. Після народження старшої мені вдалося після пологів одразу повернутися в стрій і виграти стільки нагород! Наші діти нас надихають і вони наш величезний скарб.

— А зараз спорт присутній у житті вас та вашого чоловіка? 

— Іноді хочеться створити собі графік, щоб тренування були системними, але не виходить. Інколи вдома використовую орбітрек. Іноді можу дозволити собі побігати, але взимку це не просто. Ще до Федерації, після парламенту я приїздила додому, забирала старшу доньку і могла з нею вирушити на пробіжку. 

Але зараз часу менше, а от бажання гарно виглядати нікуди не зникає. Ми живемо на 22 поверсі, то часто доводиться ходити пішки вгору. Колись я була першою амбасадоркою руху BeActive. І ми їздили в європейську комісію, презентували цей проєкт. Нам розповідали, що у Європі намагаються ліфти не використовувати, до третього поверху ходять пішки. Ставлять собі тенісні столи, крутять педалі та заряджають станції. Я це згадую кожен раз, коли пішки йду на 22-й поверх. Це не другий, звісно, але можна сіднички підкачати. 

Ольга з родиною, фото з особистого архіву Ольги Саладухи

«Я завжди мріяла про світовий рекорд і олімпійське золото»

– Який момент вашого життя ви хотіли б повторити, якби була така можливість, а який би викреслили?

– Я би хотіла викреслити війну, щоб люди й надалі жили в мирі й злагоді. Сьогодні відкривається стільки можливостей, а наші люди вимушені сидіти під ракетами, без світла... Якщо вони навіть зараз стільки всього роблять, розвиваються, то лише уявіть, чого могли б досягнути в мирні часи!

Діти не бачать нормального дитинства, розлучені з сім'ями. Багато хто з них спілкується з батьками на цвинтарі, адже ті загинули. Так боляче бачити, як вони приносять на могили малюнки, розповідають про свої досягнення, діляться якимось радощами, але вже ніколи не почують нічого у відповідь.

А в іншому я ні про що не жалкую. Я люблю це життя і себе в ньому. Єдине, хотіла б повторити стрибок на Олімпійських іграх в Лондоні, адже дуже мріяла тоді про золото.

– А про що шкодуєте у своїй спортивній кар'єрі? Що з запланованого не підкорилося вам?

– Я обожнюю легку атлетику. Завжди любила викладатися на тренуваннях і змаганнях, віддаватися на сто відсотків заради результату. Тому якби було можливо, я проживала б свою кар'єру знову і знову.

Звичайно, я прагнула офіційно мати результат 15.00 метрів. У Стокгольмі стрибнула на 15.06 і мала за рекорд отримати діамант або 20 тисяч доларів, але організатори сказали, що вітер перевищував межі норми. Як так сталося, досі не розумію: тоді не зарахували стрибки мені й Катеріне Ібаргуен. Але всі інші результати були зараховані й вітер під час усіх спроб був до 1 м/с! Це якийсь нонсенс.

А ще, звичайно ж, завжди мріяла про світовий рекорд і олімпійське золото - це єдине, чого мені не вистачило у кар'єрі.

Ольга Саладуха на змаганнях, фото - instagram.com/olga_saladukha

— Ми з вами родом з Донецька. Чи пам’ятаєте ви свій останній візит до рідного міста? Чим він вам запам’ятався?

— Це було 30 травня 2014 року. Я виїхала з Донецьку і більше туди не поверталася. Як і багато хто, ми думали, що та невизначена ситуація у місті затягнеться на тиждень, максимум – на два. Всі ці кадирівці повиїздять, ми повернемося і все буде класно. Але вже 11 років ми не можемо цього зробити. Тоді наша донька була маленькою, їй було 5 років. Ми святкували її День народження у Києві і вона тоді питала: «Мамо, невже я більше не побачу своїх друзів з Донецька?». Тепер вже і друга донечка народилася. 

Але я мрію повернутися. І хочеться провести там чемпіонат України не лише з легкої атлетики. Тим паче, я згадую юніорський чемпіонат світу у 2013 році, який Донецьк успішно прийняв. Тому хочеться повернутися в новий, український Донецьк!

Читайте  також:

• Україна забрала золото та срібло: Магучіх та Левченко феєрично виступили на престижному турнірі в Німеччині;
• Топ-5 спортсменів, які «‎борються» за титул секс-символу Олімпіади-2026: фото атлетів-чоловіків;
• Швейцарська фігуристка Кіммі Репонд «змагається» за звання найгарнішої учасниці Олімпіади-2026: фото спортсменки.