Олександр Теренчук: «КВН Маслякова не дозволяло жартувати над російським, а примушувало чмирити українців»

• Автор: Михайло ШАФІР

Відомий український актор і гуморист вінничанин Олександр Теренчук дав велике інтерв’ю сайту BLIK.ua, в якому ми поговорили про нещодавнє резонансне розлучення із дружиною – дизайнеркою Світланою, його гумористичну і телевізійну кар’єру, а також згадали колишній досвід співпраці із майбутнім Президентом України Володимиром Зеленським. 

Теренчук став справжньою телезіркою після ролі поліцейського в дуже популярному телесеріалі «Одного разу під Полтавою». Також він відомий завдяки участі в деяких інших комедійних серіалах і проєкті «Ліга сміху». 

Олександр підтримує спорт – зокрема, в юності захоплювався легкою атлетикою, а нині є головою місцевої федерації брейкінгу, відвідує матчі ФК Нива (Вінниця) і навіть є співавтором гімну цього професіонального клубу. Теренчук організовує і бере участь в багатьох благодійних проєктах на підтримку ЗСУ та разом із однодумцями виступає перед нашими Захисниками неподалік лінії фронту. 

Журналіст сайту BLIK.ua Михайло Шафір поспілкувався з Олександром Теренчуком про таке:

• Хто був ініціатором розлучення;
• З якого виду спорту Олександр є 43-разовим чемпіоном;
• Чим зранку займався у США Володимир Зеленський перед виступами «Ліги сміху»;
• Про своїх зіркових колег по телесеріалам Ірину Сопонару, Тараса Стадницького та інших;
• Про досвід телеведучого гумористичних новин «Чисто News»;
• Про виступи для бійців на фронті разом із іншими гумористами та відомим співаком зі Львова Ivan NAVI. 

«Син входить у ТОП-8 брейкерів України»

— Олександре, людей цікавить Ваше нещодавнє розлучення із дружиною Світланою. Чому це сталося і в якому психологічному стані Ви зараз перебуваєте?

— Не можу Вам розкрити причину розлучення, бо є сімейні певні обставини. Ініціатором була пані Світлана. Вона самостійно ухвалила таке рішення. Як чоловік, я прийняв його. Ось така ситуація. 

Можна лише сказати, що у мене не було ані романів, ані дівчат «зліва і справа». Я був чистим перед законодавством сімейного життя, ось так!

— Що найкраще згадується за період сімейного життя? 

— У мене є гарний син, 14-річний Тимур. Я вдячний пані Світлані за те, що вона його мені народила. Маємо із сином круті відносини. Він зі мною постійно спілкується, перебуваємо разом на різних івентах. Спільно проводимо з Тимуром вільний час. Багато граємо в більярд, боулінг. Підтримую сина в його тренуваннях — він займається брейкінгом. 

Отже, вдячний колишній дружині за сина і за спільно прожиті роки. 

— Які син має досягнення у брейкінгу? Я знаю, що він доволі сильно виступає на змаганнях.

— Тимур входить у ТОП-8 брейкерів України у своїй віковій категорії (14 — 15 років).

— Ви є головою Вінницької обласної федерації брейкінгу. Чим можете похвалитися у цій ролі?

— Проблема в тому, що в Україні поки що немає офіційних документів щодо брейкінгу, як виду спорту. Юридична складова цього олімпійського виду спорту в нашій країні лише започатковується. Чекаємо, коли в Києві буде офіційно зареєстрована Українська федерація, яка створюватиме місцеві осередки. Тому, як голова обласної федерації, чекаю офіційного підтвердження листом із печаткою. 

— Ви керуєте, нехай і неофіційно, цією громадською організацією вже приблизно рік. Щось масове встигли провести?

— Сформована збірна Вінниці із брейкінгу, вона проводить окремі тренування. Команда міста над Бугом потужно виступає на різних змаганнях. Безпосередньо на чемпіонаті України наші хлопець і дівчина стали чемпіонами. Двоє вінничан входять в ТОП-4 в Україні, одна дівчина — в ТОП-3. Син Тимур — в ТОП-8, а ще п’ятеро дітей — у ТОП-16. 

А на Всесвітній Гімназіаді вінничанка Ніка Стар (це її псевдонім, як традиційно прийнято у брейкінгу, — прим. М.Ш.) здобула бронзову нагороду. Тому на сьогодні Вінниця має непоганий плацдарм для розвитку цього спорту.

Олександр Теренчук (справа). Фото надано героєм матеріалу

«Був 43 рази чемпіоном району і п’ять разів – області»

— Ви в дитинстві також були гумористом, жартівником?

— Насправді, в дитинстві я, в першу чергу, був спортсменом. Ставав 43 рази чемпіоном району і п’ять разів — чемпіоном області із легкої атлетики. У виші також навчався на факультеті фізичного виховання. Далі бігав і розвивався у сфері спорту. 

В школі я вів випускні вечори, «лінійки». Тобто, ще тоді мав певний творчий потенціал. 

— Коли ж проявився Ваш нахил до гумору?

— На другому курсі педагогічного університету. Я тоді перший раз виступив, вийшов на сцену. Таким чином розпочалася моя гумористична кар’єра. 

— До популярної команди КВК «Вінницькі перці» Ви увійшли також під час студентського життя? 

— Ця команда була сформована у 2006 році. Вона складалася на той час із найкращих гумористів Вінниці, а не лише педуніверситету. Там були люди із різних вишів, об’єднані в один колектив. Таким чином ми в тому ж 2006 році потрапили на телевізійний проєкт. Зокрема, до вищої Української ліги КВН. 

— В лізі КВН Олександра Маслякова «Вінницькі перці» також встигли пограти. Якими були враження?

— На іграх КВН в Москві ми брали участь у 2010 році. Тоді дійшли до півфіналу вищої ліги. Тоді в тій країні (не хочу навіть її називати!) це було як Ліга чемпіонів, бо в ній виступали найкращі гумористичні команди країн СНД і колишнього СРСР. 

— Як тоді організатори і судді ставилися до українців? Вже відчувалося якесь упереджене ставлення, недоброзичливість?

— Скажу Вам чесно, нас і тоді притискали. Не дозволяли жартувати над російським спортом і російськими політиками. Примушували чмирити своїх. Тому нам було важко готуватися. Адже доводилося збирати матеріал і жартувати над тим, чого від нас вимагають організатори. 

— Якби ви відмовилися жартувати над українцями, що було б?

— Ну справа в тому, що там були редактори, які давали відповідні вказівки. Вони радили жартувати не зовсім над пересічними українцями, а над нашими політичними діячами, футболом тощо. Їх більше цікавили такі теми, які були відомі, пов’язували безпосередньо Україну та Росії. Наприклад, газ і тому подібне. 

Якби ми б ігнорували вимоги редакторів, що б було? Вони б вирізали цей матеріал. І, можливо, ми тоді б не змогли вийти на сцену та виступити.

«Перед ранковими зборами Зеленський бігав крос, переодягався і всіх очікував»

— Як відомо, нинішній Президент України Володимир Зеленський у молоді роки також грав у КВН та інших гумористичних шоу. Вам доводилося виступати із ним в одній лізі?

— Із Володимиром Зеленським ми не виступали в одній лізі. Тому що, коли я вийшов на певний рівень, він уже був суперстаром у цій грі і безпосередньо в гуморі. Познайомилися із Володимиром Зеленським, коли він вже був ведучим Ліги сміху. А ми виступали в Києві в цій грі. 

Згадую цікавий епізод. В 2015 році був зібраний колектив з чотирьох команд Ліги сміху. Керував делегацією Володимир Зеленський. Ми поїхали грати в Америку. Девіз був такий: треба мочити російський КВН, натомість прокладати український гумор в маси! Під цим гаслом у США ми давали концерти безпосередньо з вже з великим відсотком україномовного контенту. Тобто чого раніше не було. 

— Як проявив себе тоді майбутній Президент? 

— Найцікавіше було те, що кожен ранок ми вилітали в інший штат, безпосередньо збиралися на рецепції готелю. Хтось з наших учасників постійно або час від часу запізнювався. А пан Зеленський завжди без десяти хвилин на дев’яту стояв в холі і вже з всіх чекав. Хоча по його статусу він міг це не робити. 

Але перед цим Володимир Зеленський ще побігав крос по місту, в якому ми були в Америці, переодягнувся і тоді всіх очікував! Тобто це був дисциплінований організатор-лігосмішник, ведучий і гуморист. Таким я його знав тоді.

— Тобто можна сказати, що Володимир Зеленський, як керівник, вже тоді був організованим і відповідальним? 

— Я можу сказати одне. Зеленський на той час показав себе, як дуже працездатним і скрупульозним у всіх питаннях. Приміром, остаточна програма не затверджувалася, поки він не побачить, що дописані номери вірно і концерт склеєний правильно. До того моменту він з зали нікого не випускав! Всі працювали до останнього для того, щоб зробити максимально якісний матеріал.

Олександр Теренчук (крайній зліва). Фото надано героєм матеріалу

«Лише два дні знімали повнометражний фільм — і почалася війна»

— Над чим зараз працюєте?

— Над багатьма благодійними концертами. Тобто виступами для ветеранів і військових. Збираємо кошти для Сил Оборони України. 

Приймаю участь і у телевізійному проєкті, який зараз відбувається. Ми створили збірну «Вінниця - Хмельницький» і пішли в новий, десятий ювілейний сезон «Ліги сміху», де будемо приймати участь. Вже пройшов відбірний фестиваль. Нас обрав один з тренерів. І тепер готуємось до першої гри.

— Хто саме обрав?

— Поки не можу цього сказати, бо ще не було ще ефіру.

— Хто грає у Вашій команді?

— Окрім мене, Дмитро Голубєв, Дмитро Зелінський і Олександр Степаненко. Перші два — з Вінниці, останні два — з Хмельницького.

— А зйомки в фільмах та серіалах поки на паузі?

— На жаль, так. Серіал «Одного разу під Полтавою» ми закінчили знімати в 2022 році. Через три роки зйомок ми побили абсолютно всі рекорди переглядів телеканалу «ТЕТ».

Мали створити й повнометражний фільм за мотивами «Одного разу під Полтавою». Два дні тільки знімали — і почалася війна. А цей фільм мали б показувати в кінотеатрах. До речі, це був мій перший досвід зйомки у повнометражній стрічці. 

— Давайте перейдемо до серіалів з Вашою участю. Першим був «Країна У», правильно? Як вийшло, що вас запросили до нього?

— У 2014 році, після початку агресії РФ, всі українські команди КВН відмовилися їздити на фестиваль в Сочі і брати участь в російських проєктах. 

Відбулися зміни і в керівництві українського КВН. Було ухвалено й рішення створювати вітчизняні проєкти безпосередньо вже на теренах рідної країни. 

Таким чином сформували різноплановий сітком «Країна У» з тих успішних гумористів, хто грав в КВН. Туди входили і невеличкі смішні історії «Одного разу під Полтавою» та багато інших. Ось з цього все і почалося. 

До речі, «Країною У» опікувався вінничанин Наум Баруля. Він раніше був «правою рукою» Олександра Маслякова. Але в 2014 році Наум Баруля залишив московський КВН, переїхав в Україну. В результаті початку його співпраці із Володимиром Зеленським й запустилася «Країна У».

— Володимир Зеленський тоді був продюсером цього проєкту, так?

— Здається, так. Тоді він вже мав продюсерський центр, потужний «Квартал 95». І ми на його замовлення робили проєкти.

Олександр Теренчук. Фото надано героєм матеріалу

«Одного разу під Полтавою» став найдовшим і найрейтинговішим серіалом України»

— Яким було перше враження від телебачення? Відчули, що стали відомим вже не в масштабах Вінниці, а всієї України?

— Скільки я б не грав у КВН, найтоповіша роль, яка дала мені безпосередньо «потужний поштовх» в житті, це роль поліцейського в «Одного разу під Полтавою». 

Мова вже йде не про ситком, а про серіал. Через три роки зйомок ми побили абсолютно всі рекорди переглядів телеканалу «ТЕТ». «Одного разу під Полтавою» став найдовшим і найрейтинговішим серіалом України. 

І після цього я вже став по-справжньому відомим. Тепер мене впізнають не тільки в Україні. До війни я нерідко виїжджав за кордон. В Єгипті, Туреччині наші люди мене впізнавали. Постійно просили сфоткатися, поспілкуватися тощо. 

— Розкажіть, будь ласка, про зірок, з якими там знімалися разом в серіалі «Одного разу під Полтавою». 

— Мої колеги по тому серіалу нині є крутими гумористами і лідерами українського ринку в своїй сфері. Насправді унікальність ситуації була в тому, що майже всі ці люди не повинні були приймати участь у серіалі «Одного разу під Полтавою». 

Приміром, спочатку не я мав бути дільничним, а Юрій Ткач. А Яринкою мала бути не Іра Сопонару, а Леся Нікітюк. Тобто абсолютно інших провідних акторів запросили у серіал. 

Але, за примхою долі, деякі актори, яких затвердили, не приїхали на зйомочний майданчик. Вони не повідомили, через які причини це сталося. Тому наступного дня, у терміновому порядку, були викликані ми. І вже безпосередньо працювали як актори серіалу «Одного разу під Полтавою».

— Далі у Вас були зйомки в серіалах «Танька і Володька», «Готель Галіція». Там основні актори були однакові. Спрацювалися із «Танькою» і «Володькою»?

— Танька і Володька (актори Тарас Стадницький і Тетяна Песик, — прим. М.Ш.). – це взагалі брендова історія. По-перше, вони обидва з команди Ліги сміху VIP (Тернопіль). Разом до цього довго виступали. 

Ці два образи дуже круті. Тарас і Тетяна — дуже класні актори, мої хороші друзі. До речі, у Тараса Стадницького є принципова позиція. Він навіть ніколи не пере той одяг, в якому грає Володька. Для нього це такий сільський фетиш. Щоб все нагадувало справжнє село. 

— В серіалі «Готель «Галіція» ці актори інакше виглядають, ніж у серіалі «Танька і Володька». Там Ви грали епізодичні ролі. Чим цей серіал запам’ятався?

— Якщо взяти в загальному, то «Готель «Галіція» — серіал непоганий. Але він не викликав у людей великого ажіотажу. На відміну від «Таньки і Володьки» та «Одного разу під Полтавою» — брендових серіалів, які «зайшли» українцям.

«Матеріали для «Чисто News» робив виключно про Вінницю»

— Ви певний час були одним із ведучих смішних новин «Чисто News» на телеканалі 1+1. Розкажіть про цей досвід. 

— Я матеріали для «Чисто News» робив виключно про Вінницю. Був вінницьким журналістом і максимально завантажував гумористичний напрямок по своєму рідному місту. 

— Володимир Зеленський був продюсером «Чисто News»?

— Зеленський взагалі був керівником всього, що робив «Квартал 95». Він керував абсолютно усіма процесами і був присутній у всіх проєктах. 

— У тому проєкті Ви співпрацювали із асами вітчизняного гумору, «кварталівцями». З ким саме в першу чергу?

— Я працював безпосередньо по матеріалу з Володимиром Жидковим і з Євгеном Кошевим. 

Женя — дуже позитивна людина, добра, щира. В нього посмішка з обличчя ніколи не зникає. Жидков — це «мозок» і людина, яка продукує дуже крутий гумор. Сильний автор. На жаль, зараз він вже не є актором студії «Квартал 95». 

— Чому?

— Причин не можу повідомити, бо не знаю.

Олександр Теренчук. Фото надано героєм матеріалу

«На закинутих заводах давали по два-три концерти в день для бійців»

— Неподалік лінії фронту виступаєте, даєте благодійні концерти?

— Ми виступали в Костянтинівці, в Бахмуті (коли поруч були активні дії), в Краматорську, Слов’янську. Давали концерти в старих закинутих заводах, спортзалах. По два-три на день, безпосередньо для бійців. 

— У вас якась група, з якою проводите благодійні заходи? Це «лігосмішники»?

— Наша команда – це я, Дмитро Голубєв і Дмитро Зелінський. Зараз ми пішли майже в такому складі в Лігу сміху. 

Плюс до нас на концертах приєднувався відомий співак зі Львова Ivan NAVI. Ось такою бригадою працювали для хлопців на фронті.

— Також Ви були організатором благодійного футбольного матчу у Вінниці. Це тільки один такий був такий проєкт, пов'язаний зі спортом? 

— Дійсно, я організовував у Вінниці футбольний матч. Там зірки футболу грали проти зірок-гумористів з «Ліги сміху». 

А ще я брав участь у благодійному матчі і в Києві, де також грали зірки. Був в команді Юрія Ткача. 

Також ми грали баскетбол з хлопцями, які втратили кінцівки на війні. Вони сиділи на кріслах колісних. Трансляція йшла в YouTube. Глядачі в цей час донатили. Тому що це було більше шоу, ніж баскетбол.

— Вас регулярно можна побачити й на матчах професіонального ФК Нива (Вінниця). Все ж любите футбол?

— Я підтримую всіх тих, хто в спорті і хто в гуморі. А взагалі дуже люблю спорт і футбол зокрема. До речі, разом із відомим співаком Олександром Онофрійчуком ми написали гімн вінницької Ниви. Він є в YouTube, можна послухати. Це хороший, якісний продукт.