«Пісень українських треба більше»: поет Микола Бровченко про Тіну Кароль, Віктора Павліка та музичний Олімп
Творчість Миколи Бровченка добре знайома українцям вже багато років: він створив чимало текстів для хітів у виконанні Тіни Кароль, Віктора Павліка, Анастасіє Приходько, Kozak System, Злати Огнєвіч, Оксани Мухи та багатьох інших. Пан Микола відомий і як успішний лібретист – його тексти звучать зі сцен Національної опери («Кіт у чоботях») та Національної оперети («Комахи»). Ми поспілкувалися із знаменитим поетом напередодні його особливого камерного концерту «Тишком-нишком», який розкриє його у новій ролі – як повноцінного сонграйтера, автора і слів, і музики.
«Я був ошелешений так, що навіть не знав як реагувати»: про співпрацю з Ані Лорак
– Пане Микола, ви написали три справжніх хіта для Ані Лорак: Я стану морем, Полуднева спека, Три звичних слова. Пам'ятаєте історію цих пісень? І як вам її сьогоднішня творчість?
– Так, ці пісні стали хітами свого часу. Полуднева Спека народжена двома амбітними піснетворцями – композитором Сергієм Круценком, який, на жаль, вже не з нами, і мною. Сергій приніс мені демо всієї пісні, аудіофайлик, у якому вже було накидано стилістику майбутнього аранжування.
Вже по цій демці було зрозуміло, що пісня цілить у хіти. Вражав темп і кач, трошки прилатинізований аранж ( що відлунював Мадонною, але не копіював ). Питання полягало в тому – чи можливо це все оздобити гарними, не фальшивими українськими словами?
Ба більше – щоб вони були у гармонії з цією музикою трошки не з нашого мелосу. Як показала історія, нам вдалося: пісня існує вже в пам'яті кількох поколінь. Колеги мене переконали поновити її зараз у новому звучанні, так би мовити, «повернути своє».… Три Звичних Слова теж були написані на мелодію, яку наспівав композитор, про якого не дуже хочу тут згадувать – по-перше, не маю бажання, бо знаю, що він опинився уже давно «по той бік», де мешкають українофоби, а по-друге… Іноді і талановиті люди виявляються неадекватами.
І одна симпатична мелодія аж ніяк не виправляє їхніх брудних некрологів. Так от – у цій словесній, псевдоанглійській рибі, яку він мені передав, постійно ( для спрощення співу і виразності, певно) вживалося слівце «over» і близькі за фонетикою слова у риму. Я слухав-слухав цю англосуміш, і якось самі собою спливли слова, де були дуже схожі фонеми. «СлОва» - «невипадкОво» - «знОву» і т.д. Коли це проклюнулось у рядках, написати всю історію, заспіви, бріджі, було справою техніки.
Розкажу маленький секрет: я написав насправді варіантів куплетів штук 10, знаючи, що потрібно всього три-чотири. Мовляв, вибирайте. Вони всі, до речі, гарно лягали у розвиток історії. Коротше, справа смаку. Приспівів теж було не один варіант. І от уявіть моє здивування, коли, уже після того, як пісня злетіла у чартах, звучала із кожної праски, мені подзвонили із агенції і повідомили, що тут співачка наполягає на половині прав за текст!
Роз’яснення претензій було убивчим: якщо пам’ятаєте, там «по ходу» пісні, вона наспівує в кількох місцях «ла-ла-ла-ла-ла-ла». Формально: якщо ти вносиш зміни в текст (суттєві, рядки, фрази ), ти можеш претендувати на половину авторських за слова. Але вважати співавторством «ла-ла-ла»… Я був настільки ошелешений цим, що спочатку не знав навіть, як реагувати. А потім взяв себе в руки – і перестав взагалі спілкуватися з цією командою «творців». Було гидко.
«До мене звернулися тому, що я міг написати і українською, і англійською»: про хіт для Насті Приходько
– Пісня Я вільна для Анастасії Приходько - яка її історія?
– Я вільна. З одного боку – дуже проста. Ця пісня писалася мною на замовлення разом із композиторкою Шушан Саргсян. Анастасія Приходько тоді, років 10 тому, вирішила знову йти на Євробачення. До мене звернулися мабуть тому, що я міг написати текст українською і англійською мовами. Питання у 2016 році стояло таким чином: про що будемо співати? Бо Шушан написала музику, мелодію, доволі непогану, а Анастасія тоді була відома своєю незалежною, подекуди навіть епатажною, поведінкою. Тому тема «Я вільна», як мені видалося, дуже пасувала саме такій співачці, як Анастасія. Крім того – вже йшла війна. І цей меседж слухачі ( у мріях – і Європи теж ) мали б прочитати і як голос нашої України, яка тоді ще тільки починала кривавий визвольний шлях до відновлення незалежності. Так і з'явилася ця пісня…
Не вдалось завантажити відео.
– Ви частіше пишете пісні під конкретного артиста чи спочатку народжується текст?
– Раніше, коли співаки чи їхні продюсери зверталися до текстярів у пошуках гідної lyrics, було набагато простіше – ти знав, хто саме буде виконувати пісню. Отже, у цих випадках завжди бралося до уваги – стать, вік, харизма, ексцентрика, артистизм, почуття гумору, заліриченість виконавця. Я намагався, щоб всі слова «в устах» певного артиста звучали природньо, ніби написані ним самим. Часи змінилися: замовлення майже зникли. Усі перейшли на схему «три в одному»: сам п’ю, сам гуляю, сам…і так далі. Тому зараз мені, як автору, навіть простіше стало. Тепер, коли я придумую і роблю демо-версію пісні, я сам собі режисер і саундпродюсер. І музика, і текст народжуються вільними – я сам визначаю тепер і можливу стать, і вік, і все інші формати виконавця.
«Вона вміє добиватися свого»: про Тіну Кароль та співачку №1 в Україні
– А як вам працювалося з Тіною Кароль?
– Якщо коротко: гарно. З повагою. Як це завжди буває з високопрофесійними артистами. Вона вимоглива, вміє добиватися свого, але – вона завжди знає, чого хоче. І це дуже цінна риса для творців.
– Кого ви зараз вважаєте співаком та співачкою № 1 в Україні?
– Можливо, скажу смішне. Але я взагалі не нумерую ані тих, ані тих. Тому хто ці «нумери» - поняття не маю. Співають – всі! Пісень – українських – треба більше! Хай весь час іде боротьба за місця на Олімпах. Можу лише сказати, що у світі поки що гурт №1 – The Beatles.
«Вітя - неабиякий знавець сучасної рок-музики»: про Віктора Павліка та дружбу з зірками
– «Приречений на любов» став великим хітом Віктора Павліка. А ви колись зізнавалися йому, що ця пісня народилася під впливом британського гурту Muse?
– Як на мене, це було очевидно і вухочутно — тут особливо не сховаєш. Думаю, Вітя, неабиякий знавець сучасної рок-музики та й сам чудовий гітарист, просто не міг не відчути, звідки ноги ростуть — надто вже вони впізнавані. Ми про це, здається, навіть не говорили.
Не вдалось завантажити відео.
– З ким із зірок робочі стосунки переросли у справжню дружбу?
– Товаришую і підтримую творчі зв'язки з багатьма — не перелічуватиму, щоб когось не образити. Але дуже щирі й творчо плідні стосунки склалися, наприклад, із Володею Шерстюком з KOZAK SYSTEM. А взагалі люди, яких веде по життю жага грати і співати, рано чи пізно знаходять одне одного — ніби якісь магнітики всередині. Так ми познайомилися з Тетяною Гончаровою — на проєкті пам'яті Сергія Круценка. І лише згодом «з'ясували», що вона не лише продюсерка, а й талановита співачка, а я — ще й сонграйтер, як час від часу з’ясовується. Тепер ця дружба переростає у нові пісні.
«Вплив родини був чималий»: про батька-поета та створення мюзіклу
– Ви виросли в сім'ї поета Володимира Бровченка. Чи вплинуло це на те, що ви стали сонграйтером і лібретистом?
– Тато, крім поетичного таланту, чудово грав на баяні й мав гарний голос. Він створив з братом Павлом десятки пісень. Мама Леся дуже гарно співала народних. Та й наш Дикий Степ, Маловисківщина, звідки моє коріння, багатий на співучих людей. Я з дитинства жив у цій пісенній атмосфері: пісня була своєрідним камертоном усієї родини Бровченків. Тож коли надійшов час щось «озвучити світові» — це були саме пісні, не вірші. І пішло-поїхало: пісні для студентського гурту, для телевистав, згодом — свідома робота з українськими зірками, музичні вистави, лібрето. Вплив родини був чималий: пісенність і музослів'я є частиною мого культурного коду, моєї ДНК.
– Ви написали лібрето мюзиклу «Комахи» для Національної оперети — за мотивами братів Чапеків. Розкажіть у двох словах про цей досвід.
– Досвід безцінний. Коли ми з Богданом Струтинським, режисеркою і співавторкою лібрето Оксаною Тараненко та композитором Іваном Небесним вирішили втілити цей задум, у мене виникло питання: наскільки п'єса Чапеків актуальна через 100 років після написання? Що ми хочемо сказати українцям зараз, коли описані сатирично мілітаризацію, ідіотизм автократії, безумство інсектів-нелюдів ми відчуваємо на собі — щодня, в реальному часі? Я переконав колег, що твір треба переписати наново — інакше ризикуємо «погратися в класику» й не торкнутися серця глядача. Ми переробили драматургію повністю: це на 100% український продукт. І наш меседж — «Люди, не розлюднюйтесь. Лишайтеся людьми» — думаю, був почутий.
– Для тих, хто вперше чує назву «Тишком нишком» — розкажіть у двох словах, що це за вечір і чим він незвичний?
– Вже в назві приховані наміри учасників: неголосно, але вишукано і з довірою до слухачів поділитися своїм розумінням мелодії у пісні, поговорити неспішно про саму пісню як мистецький феномен — про її смисли й дивовижне уміння створювати атмосферу, переносити в часі, лікувати. Ми хотіли б, щоб ця годинка у вересневому надвечір'ї стала маленьким відкриттям — не черговим концертом, а спробою подивитися на звичайні речі під іншим кутом.
Читайте також
- «Є будинок, піч, дрова»: Назар Задніпровський про плани на зиму, сімейну нерухомість та дівчину сина
- «В свої 14 я вже співала»: Катя Бужинська про першу роботу в ресторані, Фірташа, інтриги Повалій та гроші Лорак
- «Я зараз у стосунках»: Богдан Рубан впервые розповів про особисте життя та пояснив, чому приховує обраницю