«Дійсно було її цькування»: продюсер Вадим Лисиця про Лободу, сальто в повітрі Потапа і Насті та Олю Полякову

Вадим Лисиця – один з найвідоміших українських продюсерів, який запалив чимало зірок і нині працює з багатьма українськими артистами.  За понад 20 років у шоу-бізнесі він спостерігав за злетами, падіннями, конфліктами та змінами зсередини. Зокрема, Лисиця працював з дуетом «Потап і Настя», «Время и Стекло» та іншими проєктами MOZGI Entertainment, Світланою Лободою, Златою Огнєвіч, Артемом Пивоваровим: повний перелік яких зайняв би не одну сторінку. 

Зараз Лисиця розвиває власний лейбл FoxLab, працює з новими виконавцями та не приховує, що музична індустрія переживає серйозну трансформацію. У великому інтерв'ю BLIK.ua продюсер відверто висловився про повернення Потапа і Насті Каменських, позицію Світлани Лободи, свої стосунки з Оленою Тополею, скандал навколо пісні Анни Трінчер «Маргарита», правила Нацвідбору на Євробачення та ініціативу родини Степана Гіги. 

«Буває, що приходить артист, в якого взагалі немає коштів»: Вадим Лисиця про співаків-початківців та співпрацю з MELOVIN

– Вже багато років вас знають як музичного продюсера студії звукозапису FOXXSTUDIOS. Також ви активні у лейблі FoxLab. Розкажіть про нього.

– FoxLab, взагалі, дуже молода компанія. Ми почали активну роботу саме як лейбл на початку 2022 року. Тоді ж наприкінці березня ми зробили наш перший реліз. Позиціонуємо себе як лейбл, який розглядає всі варіанти можливого співробітництва з артистами. Це може бути просто дистрибуція, або те, що називають співпраця 360: інвестиції, розробка стратегії артиста, його образу, організація концертів. Саме так ми працюємо з Максимом Бородіним. Так склалося, коли він до нас прийшов, перша ж пісня, яку ми зробили з ним разом, одразу «вистрілила» і почала приносити досить великі результати. Тому ми з ним прийняли рішення співпрацювати по всіх напрямках, в тому числі і по концертах.

Часто буває таке, що приходить артист, в якого немає взагалі ніяких коштів для того, щоб починати. І дуже багато прикладів, коли ми йшли назустріч, допомагали робити і музику, і пісню, і просування. Є декілька кейсів, які ми зараз тільки почали. Скоро будуть релізи – побачимо, який буде результат.

– Скільки артистів співпрацюють з лейблом FoxLab?

– Ну, наразі в нас їх небагато. Думаю, якщо рахувати по всіх напрямках, це десь 15 артистів. 

– Це небагато?

– Небагато. Бо знаю, що, наприклад, у моїх колег Best Music артистів понад 200. 

Музичний продюсер, громадський діяч Вадим Лисиця. Фото: менеджмент Лисиці

– Нещодавно бачив у MELOVIN в соцмережах відео, на якому він до вас у студію запросив свою фанатку. В якому форматі ви співпрацюєте з цим артистом?

– З MELOVIN ми співпрацюємо досить давно. Робимо йому пісні, шукаємо їх, записуємо, аранжуємо, він до нас приїздить. У нас великий досвід співпраці з ним. Пісня, яку ми готуємо зараз, має цікаву історію. Він проводив конкурс, де перемогла одна з його «меловінаторів» (так себе називають фанати MELOVIN. – BLIK.ua). І зараз вона бере участь у створенні треку.  

– З ким ще з артистів активно працюєте, окрім Максима Бородіна?

– Буквально перед вами спілкувався з Настею Балог. Ми з нею закінчили нещодавно нову пісню, вона зняла відео, а ми готуємось до релізу (йдеться про трек «Чорне море», реліз якого відбувся 4 серпня. – BLIK.ua). Тридцятого числа був реліз в Мар'яни Ромась. Це зовсім молода співачка, прийшла до нас у 18-річному віці. Я їй допомагав знайти вокальних педагогів, ми шукаємо для неї пісні, інвестуємо. Я особисто теж є інвестором, в сенсі того, що роблю свою частину продакшену як свій внесок в проєкт. Мар'яна є досить відомим SMM-спеціалістом, яка вже зробила собі кар'єру в цьому напрямку. Але зараз вона робить більший акцент на те, що буде співачкою. 

«Йому 61 рік, але він воює»: Вадим Лисиця про трьох своїх братів

– На сторінках FOXXSTUDIOS та FoxLab у соцмережах бачив відео від Олександра Лисиці. Враховуючи, що вас в родині четверо братів, Олександр  – один з них?

– Це ви, мабуть, бачили мого брата Олександра. Так, він є співвласником FoxLab, займається операційною діяльністю і юридичними питаннями. Тобто, договори, всі внутрішні співвідносини, а також фінансові. Я ж займаюся тут творчою стороною питання, до бухгалтерії не маю відношення. 

Олександр Лисиця на святкуванні 50-річчя свого брата та бізнес-партнера Вадима Лисиці, серпень 2025. Фото: менеджмент Вадима Лисиці

– Чи залучені до музичного бізнесу інші двоє братів?

– Ні, вони не залучені. Найстарший брат, Олексій – військовий. Він зараз воює «на передку». Не можу казати де, тому що його підрозділ досить серйозний. Але він постійно вбиває ворогів. Це його робота. 

– Минулого року ви розповідали в одному з інтерв'ю, що пана Олексія було переведено у запас за віком – йому виповнилося 60 років. Але він не збирався бути вдома, хотів повернутися у військо, у піхоту, де був штурмовиком. Чи вдалось старшому брату втілити задумане?

– Так, йому вдалося. Він знайшов підрозділ, який погодився взяти його з таким досвідом, з можливостями, зв'язками. Тому він повернувся. Йому 61 рік наразі, він в строю, воює. Ви, мабуть, знаєте, що людей, яким 60+ в армію дуже важко потрапити. Їх майже ніхто не хоче брати.

– Скільки пан Олексій пробув у запасі за віком, якщо не секрет?

– Півроку. Він посидів на гражданці місяць, подзвонив мені і каже: «Вибачай, я не можу там знаходитись. Не можу дивитися, що відбувається на гражданці. Хочу повернутись туди». А я: «Ну, брат, що я можу тобі сказати, хочеш – повертайся». 

– У вас є ще третій брат. Розкажіть про нього, чи живе в Україні?

– Так, всі в Україні. Це мій теж старший брат Олег. Він зараз військовий пенсіонер, але теж певним чином залучений. Не можу казати, бо він не зовсім військовий. Працював в Службі безпеки. А я середній брат. Олександр – молодший.

Вадим Лисиця. Фото: менеджмент Вадима Лисиці

«Нехай скасовують ці норми»: Вадим Лисиця про правила Нацвідбору на Євробачення

– Поговоримо про український шоу-бізнес та артистів, з якими ви працювали. Вже тривалий час Оля Полякова закликає змінити правила Нацвідбору на Євробачення, які не допускають артистів, що після 2014 року виступали в Росії. Ви підтримуєте таку вимогу?

– Якщо відкинути всі прізвища і просто розглядати ситуацію зсередини, саму проблематику, то я абсолютно з нею згоден. Саме з формулюванням. Бо якщо ми всі прагнемо будувати демократичну країну, то закон потрібен такий, який би працював на усіх громадян однаково. Не може бути жодних дискримінацій. А зараз йдеться саме про дискримінацію. Знаю особисто багато людей, та і я особисто був в Росії у 2014 році, застав початок війни у Москві. Судячи з того, що просуває «Суспільне Мовлення» в контексті Євробачення, воно повинно якось обмежувати мою діяльність в цьому. Я з цим абсолютно не згоден, бо залишився в Україні. Я працюю на український ринок, плачу податки, допомагаю військовим, цивільним людям. Я живу тут, нікуди не збираюся. Один раз виїхав за кордон і одразу повернувся, коли їздив на благодійний захід. І так само робить і Полякова, і багато інших артистів. На відміну від тих, хто просто поїхав і загубився.

Це правило, на мій погляд, треба скасовувати. Так, звичайно, що треба моніторити, хто де працював. Всі повинні знати, якщо ця публічна особа дійсно була в Росії, окей. Але зараз ця людина працює в Україні, кристалізувала свою позицію стосовно повномасштабного вторгнення. Тому я не бачу в цьому проблем, нехай скасовують ці норми, вони не є правовими.

Довідка BLIK.ua

Після скандалу навколо переможниці Нацвідбору-2022 Аліни Паш на початку повномасштабної війни «Суспільне Мовлення» переглянуло правила участі в конкурсі. Починаючи з Нацвідбору-2023, до участі не допускаються артисти, які після 15 березня 2014 року виступали в Росії або на тимчасово окупованих територіях України. А також ті, хто після 24 лютого 2022 року проводив концерти в Білорусі. Ці вимоги залишаються чинними у правилах Нацвідбору й зараз, через що чимало артистів не можуть подати заявку.

«Я б радив менеджменту Ані вибачитися»: Вадим Лисиця про скандал навколо пісні «Маргарита» Анни Трінчер

– Яка ваша професійна думка щодо скандалу навколо пісні Анни Трінчер «Маргарита»? Після релізу з'ясувалося, що серед авторів був композитор, який нині працює на російському ринку. Наскільки реально, що команда артистки могла не знати про це, чи походження пісні та її авторів мають перевіряти ще до релізу?

– Я не бачу проблему, що вона заспівала цю пісню, бо купила її ще до повномасштабного вторгнення. Але якби я дізнався, що автор – це Володя Курто, я б не брав цю пісню взагалі. Або просто зв'язався б з ним і вимагав, щоб він відмовився від авторства. Тоді ми могли б цю історію подавати, що пісня не його. Але це неправильно все одно. Думаю, це «провтик» менеджменту Ані. А головне, мені не сподобалася комунікація, яка була після цього. Не знаю, чи були погрози (команді, редакції медіа МУЗВАР. – BLIK.ua). Однак така комунікація деструктивна. 

Взагалі не розумію, навіщо сваритися з досить потужним засобом масової інформації. Я б радив менеджменту Ані вибачитися перед всіма, в тому числі перед МУЗВАРом. Бо це неправильна комунікація, так не можна робити. 

Довідка BLIK.ua

Після релізу пісні «Маргарита» музичне видання МУЗВАР заявило, що серед авторів нового треку Анни Трінчер був зазначений композитор Володимир Курто – уродженець Донецька, який нині живе в Москві та працює з представниками російського шоу-бізнесу. 

Після журналістського запиту редакція повідомила про погрози та спроби тиску з вимогою не публікувати матеріал. За твердженням МУЗВАР, невідомі надсилали повідомлення на кшталт «не буде МУЗВАРу» та «не буде премії», а також пропонували «інший гучний інфопривід» в обмін на відмову від публікації. Водночас редакція наголосила, що не має підтверджень, що автори цих повідомлень діяли від імені Анни Трінчер чи її команди.

«Досить спірна історія»: Вадим Лисиця про ініціативу родини Степана Гіги щодо звання Героя України

– На вашу думку, чи потрібні для артистів сучасного шоу-бізнесу звання народного/народної та заслуженого/заслуженої? Чи хотіли б ви отримати подібну відзнаку?

– Досить спірна історія, бо це надбання радянського минулого. Я особисто проти цих звань. Якось змінив би назву, формат і взагалі критерії. Бо знаю багато достойних артистів, які багато плідно працюють, їх дуже любить народ, а вони не мають жодного звання. І навпаки є артисти, які чомусь стали народними, хоча про них знає невелика кількість людей. Тому для мене ці звання трошки крінжові зараз. Пошукати якусь нову форму треба, це точно. Це, до речі, комунікація нашої влади з народом. Це до них питання. Ми можемо запропонувати якийсь варіант, але чи захочуть вони це змінювати...

– Після смерті  Степана Гіги наприкінці минулого року члени його родини ініціювали петицію до президента України з проханням посмертно надати народному артистові звання Героя України. Як ви поставились до такої ініціативи?

– Герой України – це людина, яка зробила якийсь героїчний вчинок. Або залишилася живою, або, на жаль, загинула. Але все ж таки є факт героїчного вчинку. Я особисто не знаю про Степана Гігу такого. Може воно і було, що він реально є герой. Для музикантів Герой України – це трошки, як на мене, занадто. Хоча я поважаю творчість Степана Гіги, те, що він зробив. І особисто був дотичний до концерту його пам'яті (відбувся в березні цього року у столичному «Палаці Спорту». – BLIK.ua), зробив декілька його пісень для інших артистів. 

Я не знаю, які звання дав йому Володимир Зеленський, але те, що його треба було відзначити, це сто відсотків. Тому що дуже велике творче надбання він залишив після себе. Для всіх нас. Але герой, мені здається, це трошки не те, що можна було б просити. 

– Втім, звання Героя України Степану Петровичу поки не присвоїли. Натомість до Дня Конституції, указом президента України Степана Гігу посмертно нагородили орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

– Я, до речі, для покійного Адама (фронтмен гурту ADAM, музикант Михайло Клименко. Також помер в грудні 2025 року. – BLIK.ua) теж робив петицію. Але не звання Герой України, а заслуженого чи народного артиста. Втім йому дали орден «За заслуги» III ступеня посмертно. В мене у голові просто  ніяк не генерувалося саме звання Герой України. Артист, так – народний, заслужений. Але Герой… В мене сумніви. Хоча, знаєте, я можу помилятися.

Музичний продюсер Вадим Лисиця та співак, музикант Михайло Клименко (ADAM). Фото: колаж BLIK.ua

«Я її не захищаю»: Вадим Лисиця про Світлану Лободу

– Свого часу ви працювали зі Світланою Лободою. Після початку повномасштабної війни вона покинула Росію. Втім відіграти хоча б один не корпоративний, а сольний концерт на Батьківщині їй досі не вдалось. Як можете оцінити теперішній творчий шлях Лободи?

– Я певний час з нею співпрацював досить багато. І може трошки більше знаю про неї саму. Вона свою громадянську позицію закріпила не тільки словами, а й справами. Витрачала особисті гроші на допомогу і військовим, і людям, які втратили житло. Тобто, до неї в мене особисто немає претензій. Єдине, що я не розумію, чому вона продовжує співати російською. Мабуть, тому, що її аудиторія, все ж таки, російськомовна, і вона вимушено це робить. 

Щодо концертів в Україні я розумію, чому її не хочуть приймати тут публічно. Бо в неї були прямі ефіри з паном Малаховим на Першому каналі РФ. І там була правда. Дійсно, було її цькування. І пан Дубінський особисто робив ці провокації з нею, з її охоронцями. Тобто, я це все знаю, це дійсно так. Пан Дубінський зараз, до речі, сидить в СІЗО за інші справи, але він все ж таки це робив. На замовлення кого, я не знаю. Кажуть, що є певна співачка, яка хотіла це замовити. Я цього особисто не бачив і стверджувати нічого не можу. Але Світлана робить те, що вона вміє. Те, що вона знає.

Я її не захищаю. Кажу ж, що в мене до неї питання, чому російською. Так, вона випускає і україномовні пісні. Але все одно в її творчості є російська мова і для мене це незрозуміло.

Довідка BLIK.ua

У 2017 році концерти Світлани Лободи в Україні супроводжувалися протестами через її виступи в Росії. Одним із найактивніших критиків артистки був тодішній журналіст програми «Українські сенсації», а нині народний депутат Олександр Дубінський. Після цього Лобода дала інтерв'ю Андрію Малахову на російському телебаченні, де заявила, що стала жертвою організованої кампанії переслідування в Україні, пов'язавши її з діяльністю Дубінського. Нині Олександр Дубінський перебуває під вартою у справі про державну зраду та інші інкриміновані злочини.

Вадим Лисиця та Світлана Лобода (LOBODA). Фото: Facebook/FOXXSTUDIOS

– А яка Світлана як людина? З нею легко було працювати чи навпаки?

– Світлана – неймовірно працьовита, цілеспрямована дівчина. Знає точно, чого хоче. Завжди домагається цілей, які собі ставить. Вся команда, яка з нею працювала тоді, працювала на одному диханні, всі були максимально вмотивовані.

І це не про гроші, а перш за все самовираження Світлани і всієї команди. Бо кожна людина виконувала дуже важливі справи. Дуже великі темпи, дуже складно працювати, взагалі тримати себе в фокусі. Часто і ночами працювали, і цілодобово працювали, і довгі переїзди були, і перельоти. Це дуже важко. Але все перекривало те, що було велике бажання це робити.

– Лобода починала кар'єру у «ВіаГрі». З того гурту вийшло чимало співачок, які потім зробили успішну сольну кар'єру. А чому, як ви вважаєте зараз в Україні немає герлсбенду такого рівня популярності?

– Зараз немає запиту такого. Бо раніше у герлсбендів більшість концертів було замовних. Тобто це все чоловіча аудиторія, і частково жіноча. Зараз шоу-бізнес став в більшості жіночим. Тобто, в основному серйозні великі проєкти працюють на касах. А на каси ходять дівчата, жінки і тягнуть з собою чоловіків. Це якщо казати про поп-сцену. Якщо казати про рок-сцену, реп-сцену, звичайно, що там трошки інша картина.

«Вони виконують роль шута і за це платяться гроші»: Вадим Лисиця про Потапа та Настю Каменських

– Також тривалий час ви працювали з Олексієм Потапенком (Потап) та Настею Каменських. Їхній виступ в Юрмалі на музичному фестивалі Laima Rendezvous Jurmala 2026 наробив галасу. Вони повернулись як дует «Потап і Настя» та виконали свій російськомовний репертуар. При чому, на сцені не згадали про Україну та спілкувалися російською. Як відреагували на відео з їхнього виступу? 

– Я не бачив цих відео, був два дні в дорозі, але знаю про цю ситуацію. Я теж маю до них питання, однак можу це пояснити. Їхня аудиторія, яка була колись великою – російськомовна. І їм для того, щоб вижити, треба зробити сальто в повітрі декілька разів для того, щоб продовжувати творити, мати якесь майбутнє. Я не виправдую, просто пояснюю, як воно працює.

Вони це роблять по методичці, тобто продовжують робити те, до чого звикла їх аудиторія, коли слухала дует «Потап і Настя». І саме з цієї причини вони возз'єднались. Спочатку зробили інфопривід стосовно того, що розлучаються. А потім вони несподівано знову разом в дуеті. Це все зроблено саме для того, щоб наново запустити проєкт. Щоб якось працювати, заробляти гроші і так далі. Тут немає жодних ілюзій. Я розумію – вони на жаль взагалі не в контексті того, що відбувається в Україні зараз.

– Я іноді спілкуюся з Олексієм, намагаюсь йому доносити правду, яка відбувається тут. Спілкувалися і щодо матеріалу «Потапа і Насті». Я сказав, що не зможу фізично зробити нормально, ну навіть якщо погоджуюсь, їхні пісні російською мовою. Тому що жоден музикант, жоден мій колега не візьметься за це, розумієте? Але вони роблять те, що вони можуть. І так, це виглядає досить крінжово для нас, для тих, хто живе в Україні. 

– Але окрім мови, Олексій та Настя епатували публіку й своїми відповідями на запитання журналістів. Наприклад, що повернуться в Україну коли проїзд в Києві буде по 8 грн, а не 30 грн. Мовляв, тоді поїдуть в турне станціями столичного метрополітену. На вашу думку, це частина їхнього епатажного образу, чи все ж таки Потапенко та Каменських вже настільки далекі від того, що відбувається на Батьківщині? 

– Думаю, що і те, і інше. Це, в першу чергу, образ. Це саме те, що відбулося колись на премії RU.TV, коли ми всі побачили ці сімейні труселя (у червні 2014 року у Москві після виконання пісні "Всьо пучком" Потап зняв штани та від всіх українських артистів подякував Росії за те, що вона їх приймає. – BLIK.ua). Вони виконують роль шута і за це платяться гроші. Але я розумію, що якби вони точно усвідомлювали, що відбувається тут, вони б це відчули. Посиділи б під обстрілами, виступали б з концертами перед військовими, подивилися їм в обличчя і так далі. Я думаю, що вони точно емпатичні, просто вони цього не бачать. Розумієте? Вони не холодні, вони здатні переживати цю історію. 

Але щоб там не писали в новинах, поки ти сам не відчуєш, ти цього не зрозумієш. Я вам скажу більше – на території України живуть багато людей, які бачать ці обстріли і все одно чекають руський мир. І тут багато питань і до тих, хто всередині. До тих, хто краде гроші з бюджету. Тому я б однозначно не вішав би ярлики на Льошу і Настю за те, що вони там якось пошуткували про вісім гривень у метро. 

– Потап на вашу думку – більше артист чи бізнесмен? І як ви сприйняли спроби Насті підкорити іспаномовну аудиторію?

– Потап намагається бути бізнесменом, він завжди намагався ним бути. І в принципі в нього ця жилка присутня. Він дійсно вміє вибудовувати бізнес-конструкції, стратегії, що стосується шоу-бізнесу, ентертейменту і так далі. Тому він і артист яскравий був і є, і бізнесмен, в принципі, сфокусований і успішний. 

Я навіть брав участь в роботі над більшістю іспаномовних треків (йдеться про репертуар NK, Насті Каменських. – BLIK.ua). Пісня Elefante, якщо ви пам'ятаєте, досить непогано зайшла, мала великий успіх. Я намагався вірити в це, що воно вийде, хоча я знав,  що це дуже складна задача.  Не будучи носієм мови, не проживаючи там на місці, не асимілювавшись там з людьми, це дуже важка історія. Але хотілося вірити, що щось з цього вийде. На жаль, я так розумію, воно поки що не вийшло.

– Як ви в цілому ставитесь до артистів, яких чимало, які виїхали з України та не повертаються? Незалежно від статі. 

– Вони в першу чергу люди, які просто бояться. Їм страшно і вони поїхали. Тобто як до людей, в мене до них питань нема. А от враховуючи те, що вони артисти, публічні люди, все ж таки на них є досить велика відповідальність перед їхньою аудиторією, яка орієнтується на своїх кумирів. Аудиторія недоотримала від них правильних меседжів, які могли б щось змінити для того, щоб нашій країні було легше перемогти. Тому в мене такі відношення до цього. Я не засуджую, але є певні моменти, які я не підтримую. Для мене це red flag.

Вадим Лисиця та Настя Каменських (NK) в студії, 2023 рік. Фото: Instagram/vadimlisa

«Знаю, хто замовник»: Вадим Лисиця про секс-скандал Олени Тополі

– Знаю, ви домовились з дружиною Іриною не обговорювати ваші попередні стосунки. Але не можу не запитати про Олену Тополю. Чи підтримали ви її під час зливу інтимних відео та шантажу від певної групи людей? Можливо зв'язувались з нею, або вона з вами?

– Я вам більше скажу – той відомий блогер, який лив бруд на неї, він мені сам особисто в Telegram надіслав чотири відео з її участю. Так (відповідає на уточнення, що йдеться про блогера Богдана Беспалова. – BLIK.ua), в той самий день. Я її підтримав. Не можу публічно для неї щось зробити, бо в цьому немає ніякого сенсу. Вона сама повинна це все розгрібати. Я дуже багато знаю про цю ситуацію, в мене є зв'язки. Знаю, хто замовник, як це все відбувалося. Те, що вона каже в інтерв'ю, це абсолютна правда, не називаючи імен.

Але ми з дружиною домовилися, що обговорювати цю ситуацію немає сенсу. Тому що, скажу вам чесно, стосовно Олени я дав стільки інтерв'ю на різні теми і з різних сторін – там вже просто нема про що говорити. Це моя позиція, я її підтримав.

Довідка BLIK.ua

Вадим Лисиця та Олена Тополя (раніше виступала під псевдонімом Alyosha) познайомилися у Запоріжжі у 2000-х. Згодом він став її музичним продюсером, а професійна співпраця переросла в роман. Пара близько семи років жила у цивільному шлюбі та розійшлася після участі співачки у Євробаченні-2010. У 2025 році Лисиця вперше публічно розповів подробиці їхніх стосунків. Тоді Олена Тополя заявила, що не підтримує повернення до цієї історії. У 2026-му співачка повідомила про спробу шантажу: невідомі вимагали 75 тисяч доларів, погрожуючи оприлюднити її інтимні відео. Деяким публічним особистостям, медіа та паблікам матеріал все ж таки надіслали. За даними поліції, одного з підозрюваних затримали.

Музичний продюсер Вадим Лисиця та співачка Олена Тополя. Фото: колаж BLIK.ua

«Просить називати себе Майклом Джексоном»: Вадим Лисиця про старших дітей та захоплення молодших доньок

– У вас двоє дітей від першого шлюбу та дві доньки від нинішньої дружини Ірини. Розкажіть про них. 

– Старші діти Андрій і Настя дуже дружать з моєю дружиною, з моїми молодшими дітьми. Вони постійно приїжджають до нас в гості, ми  проводимо багато часу разом. Зараз от ми поїхали трошки відпочити з дружиною та з молодшими, а собаку залишили в Андрія. 

– Чим займаються старші діти? Чи є в них та в молодших, як і в тата, зацікавленість музикою? 

– Анастасія, коли ще була школяркою, займалась вокалом. Вона була переможницею декількох міжнародних конкурсів, але в результаті стала дизайнеркою. Вона зараз, до речі, працює у виданні Бабель. Займається редактурою, версткою онлайн-версії. Хоча вона дуже круто співає. В мене навіть зберігся її диск, записаний в нашій студії, я його іноді слухаю, це дуже прикольно. У неї класний голос.

Андрій закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, медіапродюсер. Але зараз він займається технічною спеціальністю. Я не можу казати чим саме, але це пов'язано з нашими військовими діями. 

Вадим Лисиця з дітьми: сином Андрієм (ліворуч), Діаною, Юлею та Анастасією (праворуч). Фото: Instagram/lysytsia.ira

– Молодші доньки – Юляша та Діана. Юляші  – 9, вона займається музикою, співає, грає на фортепіано. В неї хист до акторства, вона вже рік займається в акторській школі на Film.UA. Тобто у творчу історію пішла.

А Діані 6, цього року іде в школу. Вона просить себе називати Майклом Джексоном. Останні три місяці єдиний артист, який грає в нас в машині або вдома – це саме Майкл Джексон. Діана вже вміє робити місячну ходу і навіть декілька кліпів зняла з цією хореографією.

Молодші доньки Вадима Лисиці: Діана (ліворуч) та Юлія. Фото: колаж BLIK.ua, Instagram/lysytsia.ira

«Вона працювала у Квартал Концерт»: Вадим Лисиця про дружину Ірину

– Як ваша дружина ставиться до вашої публічності? Чи сама Ірина веде публічне життя? 

– Вона не супер публічна, але ставиться нормально з самого початку нашого знайомства. Вона знала, хто я. Намагався брати її на всі заходи, де є червона доріжка, якісь інтерв'ю. Вона до цього звикла. Ірина закінчила факультет режисури університету культури (Київський національний університет культури і мистецтв. – BLIK.ua) і, в принципі, знає всіх артистів особисто. 

Зараз після декрету вона вже почала повертатись в професію. До речі, брала участь в організації FANCON недавно. Це дуже серйозний фестиваль. Вона багато працює з івентами, і я її дуже підтримую, хочу, щоб вона реалізовувалася, бо трошки вона засиділася вже в «мамах». Хочу, щоб вона ставала тою режисеркою, якого мріяла стати. 

– А коли та як ви познайомились? 

– Ми познайомилися з нею у 2016 році на концерті TamerlanAlena. На мій подив, ми були друзями у Facebook. Хоча я не пам'ятаю, як додав її в друзі, а вона мене. І за декілька тижнів почали зустрічатись. Вона була режисеркою, працювала на масових заходах. До речі, працювала тоді ще у «Квартал концерт», така організація була колись. Але недовго, десь рік попрацювала і пішла звідти. 

– Ви офіційно в шлюбі чи в цивільному? 

– Так, офіційно.

Вадим Лисиця з дружиною Іриною. Фото: Instagram/lysytsia.ira

«Це викликає дуже великий демпінг»: Вадим Лисиця про проблеми в музичній індустрії

 – Повернемося до музики. У скільки, в середньому, обходиться запис одного треку? 

– Все залежить від того, на яку аудиторію ми працюємо. Є певна кореляція, бо якщо ми працюємо на традиційну аудиторію, 35+, це одна історія. Коли ми працюємо на молоду аудиторію, це зовсім інша – потрібно залучати різні ресурси, напрямки і так далі. Якщо у грошах, я дуже приблизно скажу, пісню зробити – десь від 2500 до 5000 доларів. Це разом з авторськими: якщо пісні нема, її пишуть автори. Якщо пісня є, то продакшен  – це приблизно 2500 доларів. 

– А з чого заробляють артисти? 

– Якщо казати більш-менш точно, то успішний артист має такий розподіл: концерти десь 60% трафіку коштів. Діджитал-права, які збираються через систему агрегаторів, приблизно 30%. І 10% – це авторські права, які ми збираємо тут на території України або за кордоном.

– На скільки ваш лейбл залучений до Асоціації музичних компаній України SPILNA?

– Ми є співзасновниками цієї організації, адже ми хотіли, щоб наша індустрія була захищена в правовому полі. Наприклад, грає українська пісня в публічному місці, але не завжди за цю пісню платяться справедливі роялті. І це дуже велика проблема, бо автори таким чином недоотримують гроші. 

Ще одна історія, це податкова ситуація. Тому що для податкової українських митців взагалі не існує. Я сам, коли створював лейбл, стикнувся з цією проблемою. Наприклад, не можу отримувати як ФОП роялті, бо заплачу повний ПДФО. І це не є справедливим. У нас немає професії артиста в податковій системі. Ми хочемо цю ситуацію змінити, написати новий закон про музичну індустрію з врахуванням досвіду західних країн.

Паралельно Верховна Рада зараз імплементує директиви Євросоюзу для того, щоб було простіше увійти в ЄС. Це теж велика робота. Тому ці два напрямки, на мій погляд, найголовніші зараз.

– Далеко не всі автори та артисти розуміються в правилах справедливого нарахування роялті. Чому так виходить?

– В нашій країні ще залишилися острівці старої системи, при якій вся ця інформація закрита, її дуже важко перевірити. Є організації колективного управління, які демпінгують ринок. Тобто вони намагаються ліцензувати музику за заниженими тарифами. На сьогодні Мінекономіки не зробила акредитацію. Це, по суті, процес, який визначає одну організацію, яка займається одним напрямком прав. І це викликає дуже великий демпінг.

Тобто якщо раніше, коли була акредитація, ринок збирав десь 120-130 млн гривень на рік, то зараз ця цифра впала до 60 млн грн. В Польщі, з якою в нас приблизно однакова чисельність населення, збирається 120 млн євро, а не гривень на рік. Це завдяки тому, що є певні законодавчі норми, які дозволяють там це робити відкрито, прозоро і контрольовано. 

Музичний продюсер, громадський діяч Вадим Лисиця. Фото: менеджмент Лисиці

«Мене це дуже обурює»: Вадим Лисиця про вплив штучного інтелекту на індустрію

– Ви в індустрії вже давно. Якщо порівняти роботу музичного продюсера у нульових та зараз, чи змінилась вона?

– Вона змінилась. По-перше, з'явився штучний інтелект і завдяки цьому в якомусь сенсі стало простіше, а в якомусь – складніше. Простіше стало тому, що ми можемо дуже швидко знайти стиль пісні, яку хочемо зробити. З іншого боку штучний інтелект, який створює готові треки і пісні, займає серйозні позиції в  YouTube, Spotify, тощо. До речі, і на радіо ці пісні грають. Мене це дуже обурює. Бо окей, діджитал, там важко з цим розібратися. А радійники, вони ж точно знають, що це ШІ. Вони знають, що це не справжні артисти, але крутять і розкручують. Тим самим забирають місця українських артистів, які не мають ротацій до радіостанції. 

Це, на мій погляд, дуже серйозна і велика проблема. Цим страждають більшість радіостанцій. І я, до речі, планую, з їхніми всіма представниками поговорити.

– Але чи справедливо те, що композиції, створені за допомогою штучного інтелекту, заробляють порою більше за ті, як писались тижнями, місяцями в студіях артистами?

– Звичайно, це несправедливо. З цим ми боремось, як можемо. І не тільки ми, а й великі світові лейбли. Процес вже пішов досить давно. Великі лейбли виграли багато суддів за кордоном, які заборонили певним чином використовувати твори від штучного інтелекту. Але в YouTube Music дуже багато саме такої музики. І проблема полягає в тому, що люди, які її слухають, не можуть відрізнити. Їм не важливо, це жива людина співає чи комп'ютер. 

Ми, наприклад, зараз підписали угоду з нашими французькими партнерами стосовно використання нашої музики для навчання штучного інтелекту. Але за це вони будуть платити гроші. 

Інша сторона медалі – це велика боротьба з Google. Бо вони поки цю діру для розповсюдження пісень, створених штучним інтелектом, на 100% не закрили. Лейбли з різною музикою, з різними артистами, і ми в тому числі, намагаємося якось це припинити. Бо це дуже серйозна проблема для нас.

– Повертаючись до запитання щодо роботи музичного продюсера у нульових та зараз – чи є відмінності?

– 20 років тому не було інформації, не було швидкого інтернету. Семпли, які ми використовували в аранжуваннях в ті часи, це були диски, куплені на Петрівці (зараз Почайна, Київ. – BLIK.ua). Серед 5 тисяч семплів ми знаходили 20 штук, які більш-менш нам подобаються, інші були просто в топку. А зараз, маючи, наприклад, онлайн ресурс Splice, можна  миттєво знайти той звук, який ти хочеш. Тобто за рахунок технологій це пришвидшилося в рази. Але робота та сама.

Музичний продюсер, громадський діяч Вадим Лисиця. Фото: менеджмент Лисиці

«Вони завжди погоджуються»: Вадим Лисиця про благодійність та підтримку артистів

– Більшість артистів зараз залучені до благодійності. До яких ініціатив долучаєтесь ви та артисти лейблу?

–  Я є керівником фонду «Варта добра». Це паралельна діяльність, вона не пов'язана з лейблом. Допомагаємо і військовим, і хворим, яким терміново потрібні гроші на лікування. За 2025 рік, ми надали допомоги  на 8 млн гривень. Грошей ми зібрали 3 млн, а інше ми зробили завдяки тому, що у нас є закордонні партнери – в Канаді, Німеччині, Франції, Іспанії. Вони надають генератори, машини, FPV-дрони. 

Фонд з'явився ще до повномасштабного вторгнення, але його керівником я став у 2023 році. До того збирав гроші на Монобанку. Допомагаю не тільки брату. Наприклад, мій одногрупник був сапером у Третій штурмовій бригаді, воював три роки. Ми його підтримували – привозили йому машини, заправляли їх, ремонтували. Коли він отримав поранення, його списали, ми фондом допомагали йому лікуватися у Латвії. Він отримав сильні поранення ноги і руки. Але наразі вже відновився, живе у Запоріжжі і працює там інструктором-сапером в підрозділах. 

– Чи є люди, які з вами через різні причини не розрахувалися фінансово? І ви, наприклад, про них згадували, коли було потрібно закрити той чи інший збір.

– В принципі, всі люди, з якими я співпрацював, тим чи іншим чином розрахувалися. Є багато артистів, які допомагають, і нічого не хочуть за це. Наприклад, Аня Трінчер, Злата Огнєвіч, Максим Бородін завжди погоджуються на благодійні виступи. Коли ми збирали на першу нашу машину, яку ми завозили у 2022 році, я запросив на благодійний концерт в Мукачево Трінчер і Огнєвіч. Вони погодились, приїхали безкоштовно абсолютно. Ми зібрали дуже багато людей і закрили питання машини за один концерт. І зараз, коли кличу когось, вони завжди погоджуються, їдуть і співають. Наприклад, Бородін на своїх концертах продає лоти. У мене є друзі, які допомагають просто грошима, коли щось потрібно. Я особисто проводжу лекції, займаюся очно або через інтернет, навчаю звукорежисурі, аранжуванню, продюсуванню і так далі. 

«Найбільше я заробляю зараз»: Вадим Лисиця про дохід та плани перед зимою

– Щодо вашого доходу – з чого саме заробляєте? Та, якщо брати по саунд-продюсуванню, то більше дохід був в нульових, 2010–х чи зараз?

–  Якщо у кількості грошей, то, напевно, найбільше я заробляю зараз. Але всі гроші, які ми заробляємо, ми інвестуємо в артистів, співробітників. Ми навчаємо їх, платимо за різні курси для того, щоб підіймати професійний рівень. Тобто, лейбл поки що мені не приносить прибутку, я все віддаю на розвиток. Так само і мій брат Олександр – ми разом прийняли рішення: все, що нам вдається заробити, ми вкладаємо.

Стосовно того, де я більше заробляю – це не тільки музика. Займаюсь деякими інвестиціями з 2019 року. В принципі, з перемінним успіхом, але іноді виходить непогано заробити З музикою так само. Роблю багато роботи саме по піснях, і це займає десь 80% мого часу. Це така текучка, яка дає нам більш-менш вільні гроші.

– Це інтерв'ю вийде вже після вашого дня народження. 2 серпня вам виповниться 51 рік. Які особисті цілі ставите собі на майбутнє, можливо підбиваєте підсумки?

–  В мене підсумки великі були рік тому, на святкуванні ювілею, де запрошені були багато моїх друзів, артистів. А цього разу я буду з сім'єю, ми поїхали в Буковель, проведемо час разом тут. Стосовно підсумків, я вже зробив більш-менш аналіз. Бачу, що мені треба трошки сконцентруватися на певних напрямках роботи, творчості, на деяких артистах зробити акцент.

Ми зараз вже пів року робимо альбом Максу Бородіну, шукаємо нові пісні, вигадуємо нові образи, неочікувані рішення. Ну і звичайно, що акцент буде на моїй благодійній діяльності. Тому що зараз стало складніше набагато. Люди дуже втомилися, всі свої вільні гроші вже витратили на благодійність. Тому шукаємо нові варіанти допомоги, нових партнерів і за кордоном, і в Україні.  

Співак Максим Бородін. Фото: Instagram/borodin__maksim

– Що думаєте про наступну зиму? Багато тривожних заяв лунає... 

– Маю надію, що все буде гаразд. Думаю, як зробити альтернативне опалення для будинку, тому що в нас електричний котел. Якщо вимкнуть світло, ми замерзнемо, як в січні та лютому. В будинку було плюс 5, ну це взагалі не найс. Особливо, коли маленькі діти. 

– Ви не з'їжджали з приватного будинку на деякий час взимку? 

– Ні, ми не з'їжджали. Я генератор ганяв цілий день, щоб він якось підігрівав. Потім купив газову грілку, яка, в принципі, гріла, але пахло не дуже, і вона палила кисень в будинку. Зараз думаю знайти дров'яну піч, але це досить дорого. Займаюся підрахунками,  як розподілити кошти, щоб мені вистачило на все.

– Можливо, ви б хотіли щось додати до нашої розмови, про що не питали? 

– Хотів би додати, щоб наша країна все ж таки більше єдналася, розбиралася зі своїми проблемами, вирішувала їх швидше. І всі люди прагнули одного: щоб в нас був мир, щоб ми наваляли руським. Щоб вони від нас пішли вже нарешті, і ми спокійно почали будувати наше майбутнє. Я бажаю всім, аби це найскоріше відбулося.

Музичний продюсер, громадський діяч Вадим Лисиця. Фото: менеджмент Лисиці

Читайте також:

• «По-перше, я радий»: MÉLOVIN відреагував на мітинг своїх фанів з картонками та відповів, чи піде зі сцени;
• «Вона була дуже щаслива»: зірка Євробачення про особливий презент для Тарабарової на її 36-річчя;
• «Дівчата поки не писали»: шаховий вундеркінд Ігор Самуненков про призові, особисте та місто, де живе зараз.