«Це був приємний шок»: режисер фільму «Ти-Космос» Павло Остріков про зіркову хворобу та прибутки від кіно
- 01 «Основними бенефіціарами фінансової вигоди є кінопродюсери» - про прибуток від кіно
- 02 «До матеріалу я жорстокий» - про вирізану сцену з фільму
- 03 «Це одвічна боротьба з вітряками» - про піратство та публікацію фільму онлайн
- 04 «Мій улюблений режисер — це Томас Андерсон» - про можливість американського рімейку
- 05 «Це було несподівано» - про відгуки іменитих глядачів
- 06 «В мене немає мети щось комусь доводити» - про кіно премії та нагороди
- 07 «Найскладніше було з роботом Максимом» - про знімальний процес
- 08 «Це була спроба трішки погратися в жанр Sci-Fi» - про історію фільму
- 09 «Я пізнав столицю завдяки навчанню на юриста» - про те, як у кіно індустрії допомагає юридичний досвід
- 10 «Боротьба богів на тлі історії маленької людини» - про новий кіно проєкт
Вже минуло понад 3 місяці з дня виходу на широкі екрани в Україні тепер вже хітового українського фільму «Ти – Космос» від молодого і перспективного режисера Павла Острікова. З такої прекрасної нагоди Павло дав інтерв’ю сайту BLIK.ua.
Павло Остріков прийшов у кіноіндустрію з юриспруденції. І відразу приніс із собою ідею свого першого повнометражного фільму. Сценарій останнього зародився у форматі театральної постановки часів Студвесни у Київському авіаційному інституті 2015 року. З того часу минуло вже більше десяти років. Історія пережила за цей тривалий період чимало змін. Та й сам її автор докорінно змінився.
Про те, як еволюціонувала стрічка за 10 років виробничого циклу, що було найскладнішим у зйомках та який прибуток принесе фільм, Павло Остріков говорить у розмові з сайтом BLIK.ua.
«Основними бенефіціарами фінансової вигоди є кінопродюсери» - про прибуток від кіно
– Вже минуло 3 місяці з моменту виходу фільму «Ти – Космос» на широкі екрани в Україні й за кордоном. Скільки загалом принесла прибутку стрічка?
– Загалом це питання більше до продюсерів. Монетизація кінопроцесу працює так, що основними бенефіціарами фінансової вигоди є кінопродюсери. Так влаштовано не тільки в Україні, а й загалом у світі. Можу сказати лише приблизні цифри. В Україні прокат досі продовжується. Ще буквально декілька кінотеатрів показують стрічку. Найвідоміший з них – це «Жовтень» у Києві. Там і досі можна піти на показ фільму. Тож наразі оголошувати остаточні цифри ще рано. Але на цей момент зібрано 60 мільйонів 800 тисяч гривень.
– Дуже гарна цифра…
– Так. Але потрібно розуміти, що це не чистий прибуток. Половина з цих коштів іде кінотеатрам. Ще 10-30% забирають дистрибутори. Мінус вартість промо, і 10 мільйонів маємо повернути Держкіно.
– Держкіно хоче відсоток від прибутку?
– Так. Це згідно домовленості. За таким принципом це і працює з кінотворцями. Держкіно вкладається у певні проєкти і якщо ці фільми успішні в прокаті, треба повернути половину вкладених державою коштів. По світу ми продали кінострічку на різні країни: Франція, Польща, Бразилія, Індонезія, Північна Америка, Чехія, Словаччина. Скоро буде звіт і стане більш зрозуміло.
Не вдалось завантажити відео.
«До матеріалу я жорстокий» - про вирізану сцену з фільму
– Ви розповідали, що найважчою сценою фільму була сцена в туалеті, яка так і не потрапила в підсумковий хронометраж. Розкажіть, що то була за сцена, котру ви вирішили вирізати?
– Це була спроба трішки погратися в жанр Sci-Fi. Перша сцена – це був проліт камери по космосу. І ця камера залетіла в один з ілюмінаторів корабля. Камера зафіксувала якусь трагедію в кадрі: все було розкидано, тривожна музика. Бачимо, як робот виїздить зі своєї ніші та їде прямо по кожній кімнаті корабля. Ми побудували тунель з різними кімнатами і камера дивилася б у спину цьому роботу. Ми б ніби їхали разом з ним. З кожної кімнати могли б чути все чіткіше якісь діалог двох чоловіків.
Один з них каже: я гнався по всій галактиці за тобою, Хронос. Ти вбив мою сім’ю і спаплюжив моє життя. Тепер розплата прийшла. Інший чоловік благав: будь ласка, я знайду тобі гроші, я виправлюсь.
Ворог Хроноса: ні, вже запізно (пафосним, епічним голосом)
Ось цей весь діалог чуємо до моменту, коли робот Максим доїжджає до однієї з кабінок, натискає кнопку і ми бачимо, що всередині Андрій Мельник (головний герой) грається двома фігурками, зробленими власноруч і просто озвучує цей діалог.
Мені здавалося це кумедним. Та коли ми почали знімати, воно вийшло більш інфантильно і ситкомно, ніж я очікував. В підсумку ми це прибрали. На майданчику був перший тривожний дзвіночок, що підказував так вчинити. Ми довго шукали, перезнімали. Намагалися знайти ось цей тон фільму. Врешті на монтажі стало ясно, що це не працює. І це нормально. Далі історія розвивається в більш драматичному ключі. Навіть гумор, який там є, він все одно не такий ситкомний.
– Просто далі у мене питання, чи буде умовний Director`s Cut із туалетною сценою? Типу, ось вам, розширене видання. Купуйте на дисках.
- Мені, як автору, як режисеру, не шкода вирізати якісь сцени, якщо вони не працюють на історію. В цьому плані я до матеріалу жорстокий. Забуваю, як воно довго і важко знімалося. Якоїсь прив’язаності до конкретних сцен у мене немає. Тому ця версія, яку всі бачили, і є режисерською. Єдине, що я би хотів змінити – це, напевно, замість озвучки пустити субтитрування. Не секрет, що у нашому фільмі є французька мова. І більшість українців побачила в прокаті саме версію з українською озвучкою поверх французької мови. В ідеалі я би хотів, щоб французька мова була без дубляжу. Лише із українськими субтитрами.
«Це одвічна боротьба з вітряками» - про піратство та публікацію фільму онлайн
– Коли готувався до інтерв’ю, то хотів переглянути стрічку. Але вона сьогодні є ексклюзивом для Sweet TV. Каюсь, грішний, не пішов свого часу в кінотеатр. То коли фільм вийде на Netflix або на якихось інших платформах? Чи ця ексклюзивність вже назавжди?
– Я тільки знаю, що це обов’язково відбудеться. Причому найближчим часом. Ширший онлайн реліз буде. Тому, власники акаунтів на інших платформах, якщо ще не дивилися – можете дочекатися. Думаю, на головних платформах, які представлені в Україні, ви його побачите.
– Не боїтеся, що коли фільм вийде в онлайн доступ, його можуть спіратити і в результаті прибуток від переглядів буде не таким, як очікується?
– Не боюсь. Рідко буває, що фільм, представлений онлайн, не піратять. Тому це така одвічна боротьба з вітряками. Ти можеш закрити це посилання на трьох-чотирьох ресурсах, але на інших фільм все одно з’явиться. Ставлюся до цього більш філософськи. Але закликаю всіх не споживати піратський контент. Особливо, якщо це український контент. У нас не так багато фільмів. Платячи за продукт, ви підтримуєте авторів та індустрію. Не хочеться, щоб у якийсь момент ви запитали, чому немає українського кіно. Одна з причин – це не приносить коштів.
– В якій країні глядач найтепліше прийняв вашу стрічку, якщо вести мову про закордонну аудиторію?
– Важко так відзначити. Хай це буде Канада, Греція, чи Німеччина. Можу також відмітити перший показ, який був у Канаді. Перед ним ми взагалі не знали, якою буде реакція. Забути це дуже важко тепер. Був такий дуже приємний вечір. Відгуки від канадців були супер приємні. Іноземці, як не дивно, все розуміють.
– Продовжимо тоді американську тему. В попередніх інтерв’ю ви казали, що американці хотіли перехопити історію «Ти-Космос» і адаптувати на свій лад із Джейком Джилленхолом замість Володимира Кравчука. Крім того, бюджет виробництва стрічки мав зрости. Яким мав би бути бюджет після американських грошових вливань?
– Це все цифри з повітря. То була взагалі зустріч на копродакшн маркеті. Ми тільки починали свій шлях та шукали партнерів. Діло було ще до приходу Володимира Кравчука у проєкт. Американська студія пропонувала повністю змінити курс історії. Але ми відмовили. Я ж початківець, який до цього не знімав повного метру. Відразу пробувати себе на іншу аудиторією, іноземною мовою…Я не знаю, що у голові в американського далекобійника, яка у нього рутина. Можу розказати лише про українців.
«Мій улюблений режисер — це Томас Андерсон» - про можливість американського рімейку
– Припустимо, що за якийсь час до вас приходять американці з пропозицією зробити рімейк оригінального фільму у своїй обгортці. Ви допускаєте такий сценарій?
– В цьому випадку мене можуть і не питати. Права на фільм, включно зі сценарієм, належать не мені, а продюсерам. Якщо казати свою власну думку – я не проти. Це круто навіть для оригіналу. Той, хто побачить американську версію, захоче переглянути й оригінал. Щоби порівняти, як це було в оригінальній частині. Загалом це тільки win-win situation. Був би не проти зануритися знову в цю історію, до слова, в ролі режисера.
– Якого актора хотіли б узяти на відповідника Кравчукові в цьому рімейку?
– До речі, Джилленхол – це була моя пропозиція. Мене запитали, кого я бачу в такій ролі. Акторів, які могли б зіграти ось такий типаж, багато. Тут дійсно може бути велика зірка або ж хтось новий.
– Якому б режисеру довірили знімати це кіно у американському варіанті, якщо не зайняли б режисерське крісло самі?
– Якщо говорити прагматично – це був би не дуже відомий режисер чи режисерка. Рімейки ніколи не знімають імениті представники режисерського цеху у світовому кіно. Просто між іншим, мій улюблений режисер – це Томас Андерсон
– Ви казали в одному з попередніх інтерв’ю, що першою, хто стикається з вашими ідеями, є ваша дружина Євгенія Бабенко. Як вона зреагувала на такий оглушливий успіх вашого дебюту в повному метрі?
– Ми обоє раділи і видихнули з полегшенням. До цього часу це був день за днем у прийнятті якихось рішень. Це також впливало і на неї. Я людина, яка хоче озвучити свої проблеми, думки, дилеми. Добре, що це врешті закінчилося.
«Це було несподівано» - про відгуки іменитих глядачів
– Про відгуки. Володимир Кравчук в інтерв’ю сказав, що для нього найдорожчий серцю був від Оксани Забужко. Вона написала, що ця історія дуже духопідйомна. А для вас який відгук був найбільш пам’ятний?
– Погоджуюсь з Володимиром Кравчуком. Це було несподівано почути від Оксани Забужко. Ніби знаєш, що живеш із нею в одному світі. Та все рівно ось такі зв’язки шокують. Це був приємний шок. Загалом я дуже люблю історії коли люди старшого віку, які з певних причин рідше дивляться кіно, ідуть на такі фільми. Мені здається, не потрібно себе обмежувати в задоволенні піти в кіно, якщо є можливість і кошти для цього. Кіно створене для перегляду в кінотеатрах. Дуже радію за такі відгуки.
– Якщо ми вже зачепили тему відвідування людьми кінотеатрів, то питання ось таке. Ми зараз бачимо загальносвітову тенденцію, яка каже, що похід у кіно поступається за симпатіями перед переглядом фільмів удома за допомогою того ж Netflix чи інших стрімінгових сервісів. На вашу думку, така тенденція є серйозною загрозою для кінотеатрального бізнесу? Чи це радше короткотривале явище без серйозної шкоди?
– Не знаю, насправді, чи люди повернуться в кінотеатри в тій кількості, як це було раніше. Але кіно точно буде жити. Не вірю, що ми відмовимось від досвіду перегляду кіно в кінотеатрах. Можливо, хтось у майбутньому вигадає технологію, яка змусить людей знову ходити в кінотеатри. І це явно буде не 3D. Будемо чекати. Нині ми в такому перехідному періоді. Свято вірю в те, що кіно буде жити.
– Ви казали, що ніколи точно не підраховували, скільки нагород здобув «Ти – Космос». Називали лише приблизні цифри: 20+ чи то 30+ відзнак. Досі ще не знаєте їх точної кількості?
– Ні, і не знаю, як це обчислити. Досі це робив тільки я. На якомусь етапі дав слабинку і перестав лічити якусь певну кількість.
– У вашій команді немає окремої людини, яка б вела цей облік?
– Ні. Та я думав, що має бути. Тому й розслабився і цього не робив. А виявилось, що цим ніхто не займався, крім мене. Це можна зробити. Але це треба сісти перечитати всі імейли, звірити всі дати. Щоб не пропустити якийсь фестиваль. Не тому, що нагород тисячі (посміхається). А щоб просто не пропустити щось.
«В мене немає мети щось комусь доводити» - про кіно премії та нагороди
– А що дають оці всі нагороди режисеру чи самому фільму з практичної точки зору? Ви казали, що як людині, яка дуже комфортно себе почуває в шкільній системі, вам дуже важливо, щоб вашу роботу оцінили належним чином.
– Не знаю (сміється). Є нагороди, які можуть змінити життя. Як то Оскар чи золота Пальмова Гілка. А є нагороди, які працюють в кількості. Для когось важливо, скільки нагород виборов той чи інший фільм.
В мене немає мети, щось комусь тут доводити. Конвертувати ці нагороди в щось. Сприймаю це, як продовження показів фільму. Інколи ці фільми відзначають, тобі дають статуетку, а інколи ні. Все це просто якийсь фідбек на твою роботу.
– Ну, в принципі, воно ж так чи інакше буде відображено у вашому портфоліо. Типу, дивіться, це Павло Остріков. Він має стільки нагород. Візьміть його у свою команду при зйомці якогось наступного фільму…
– В цьому плані, якщо що, я вже відійшов від школи. Тобто мені не так важливо отримати якусь нагороду чи нагороди, як впевнитися, що зробив максимум того, що хотів на початку. Ось це для мене важливіше, напевне.
– Володимир Кравчук розповідав, що після виходу «Ти – Космос» до нього на вулиці почали підходити люди обійматися. А до вас підходять? Можливо, просять автографів?
– Такі історії є, але рідко. З того, що я пам’ятаю, це як ми з батьками приїхали у Хмельницький. Це було на Різдво. Попросили одну дівчину нас сфотографувати. Впізнала мене по голосу. Не знаю, як. Може, дивилася якесь інтерв’ю. Це приємно. Я був разом з батьками. І їм було навіть приємніше, ніж мені. Тому мені було приємно через те, що батькам приємно.
– Відчуваєте себе зіркою після того, що вам вдалося? Зіркова хвороба є?
– Ніякої зіркової хвороби немає. Та й це питання має бути не до мене. Бо людина хвора на зіркову хворобу сама ніколи цього за собою не помітить. Врешті я ж просто зняв кіно. Зробив те, до чого йшов стільки років. Я просто радий, що це таки відбулось, а не тому, скільки людей його подивилися, чи як це було прийнято. Шлях не закінчився провалом і це приємно. Заповнив ту порожнечу, яка була під час знімального процесу. Тепер хочеться рухатися до наступних проєктів.
«Найскладніше було з роботом Максимом» - про знімальний процес
– Якраз про знімальний процес. У 2024 році осінню мені в інтерв’ю Володимир Кравчук сказав, що найважчим моментом зйомок для нього було, коли восени 2022 року він на знімальному майданчику висів на підвісах, і в той час стався блекаут. А що для вас було найскладніше?
– Напевно, підготовка до зйомок.
– Поясніть.
– Ну це момент, коли ви робите вже щось конкретне і немає права на помилку. Будуєте декорації, які будуть саме ось такими. Всі твої рішення матимуть якийсь результат. Ти маєш обрати, наскільки просторою буде ця кімната, якого кольору, якою буде текстура буде у подушки, одягу, використовувати перуки чи ні. Всі ці рішення були розраховані на короткий період часу. Тобто по всім департаментам треба було швидко все вирішувати. Це додавало стресу та відповідальності.
Звичайно, як це завжди буває, щось не готове, потрібно щось міняти, шукати компроміси. І це перший раз, коли ти відчуваєш, що твоє кіно буде не таким, яким ти його задумав на початку. Тут треба проявляти гнучкість.
– Ви сказали про побудову декорацій. Яку декорацію чи який її елемент було найскладніше створити? Ви ж побудували цілий космічний корабель із кількох модулів…
– Напевно, найскладніше було з роботом Максимом. Бо це аніматронік. Треба було знайти спеціалістів, які би зробили його начиння. Ми задумали його рухомим. Щоб він виконував команди, рухався в кадрі. Всі ці задачі були складними для художнього департаменту. Та вони впоралися і дуже класно все зробили.
«Це була спроба трішки погратися в жанр Sci-Fi» - про історію фільму
– Про різницю в баченні фільму. Ви розповідали, що спершу головний герой мав бути віком під 50 років. Чим первинний сценарій відрізнявся від цього, що ліг в основу кінцевого варіанту фільму?
– Якщо коротко, то він був просто гірший. Був менш пропрацьований. Більш такий інфантильний. Написаний студентом, який не дуже розуміється в астрофізиці. Я склав його з певних кліше, які побачив у інших фільмах. Бракувало якогось досвіду у всіх аспектах.
Час, який минув, дозволив ці прогалини трошки залатати. В цьому і краса кіно. Воно показує тебе зсередини. Тобто я бачу цей шлях, який я пройшов з цим фільмом.
– Чи є якась сцена, на яку ви дивитесь і кажете собі: ну оце я б точно по інакшому зняв би?
– Таких, які б зняв по інакшому, немає. Є певні моменти зі спец-ефектами, які можна дороблювати нескінченно. От їх я б ще довго робив, якби від цього щось залежало. Але в певний момент все одно доводиться відпускати історію. Треба тримати баланс.
– Чи хотіли б ви зняти альтернативну кінцівку для свого фільму? Наприклад про те, як Земля не вибухає, а Андрій Мельник після довгої подорожі в космосі повертається додому?
– Точно не хотів би змінювати фінал чи шукати альтернативну кінцівку. Що можна зробити в цьому всесвіті, так це показати історію з перспективи француженки Катрін. Розповісти, як їй жилось. Бо ж багато фрагментів з її життя ми не бачили. Але це вже інша історія.
«Я пізнав столицю завдяки навчанню на юриста» - про те, як у кіно індустрії допомагає юридичний досвід
– Взагалі, ви – юрист за освітою. Чим і як допомагає це вам у кіносправі?
– Раніше мені здавалося, що юридична освіта допомагала краще розбиратися в договорах. Дивитися, що ти підписуєш. Проте зараз у цьому вже не впевнений.
– Чому?
– Можливо цей фльор юриспруденції повністю з мене вивітрився. Або ті договори, в яких ти намагаєшся щось змінити, не даються до змін. Мовляв, це типові угоди для кіноіндустрії. І немає причин в них порпатися. Але якщо говорити в цілому, то вона дала мені багато друзів, знайомств. Я пізнав столицю завдяки навчанню на юриста. Тут я полюбив мистецтво. І загалом дізнався, яким є студентське життя.
– Ви казали, що хочете здобути кіноосвіту. Ви вже над цим працюєте, чи тільки розмірковуєте над тим, щоб почати здобувати профільну освіту?
– Якихось конкретних кроків у цьому напрямку я не роблю. Тому що в деяких сферах життя я дуже трудоголік, а в деяких я дуже лінивий. З кіноосвітою я розумію, що якщо йти вчитися, то на це підуть роки. І не знаю, як це впхнути в життя.
– Тобто у вас настільки напружений графік, що немає місця для освіти в ньому?
– Я б сказав, що кіноосвіта – це щоденні завдання з дипломними і курсовими, якщо ми говоримо про денне навчання. Не знаю, як вийде це поєднати з тими роботами та проєктами, які вже є в моєму житті. Але й досі хочу вивчитися. Просто зараз це здається такою мрією утопічною.
– Мрія, яка має здійснитися обов’язково, чи ні?
– Не сказав би, що обов’язково. «Ти – Космос» ми вже зняли. Можна і далі так знімати. Але просто хочеться для себе знати, що ти нічого не пропустив важливого. Можливо, я повчусь і зрозумію, що все основне й потрібне мені вже відомо. Та цього не дізнатися, доки не навчишся.
«Боротьба богів на тлі історії маленької людини» - про новий кіно проєкт
– Павле, ви говорили, що хочете зняти в українському сетингу фентезі про боротьбу між богами – язичницький бог проти християнського. Зйомки плануєте почати вже в наступному році. То що це буде за фільм? І коли його чекати на великих екранах?
– Боюсь загадувати наперед, бо воно точно не зійдеться з реальністю. Наша мета – зробити все максимально якісно і швидко. Щодо жанру, то це точно не буде епічне фентезі. Скоріше фантастика. Але не епічна. Вся боротьба богів буде на тлі історії маленької людини, яка переживає свою драму.
Чоловік, який втратив дружину і не може ніяк з цим змиритися. В кіно має відбутися фільм, який терапевтично говорить на тему втрати. І хочеться поговорити на цю важку тему. Це будуть важкі питання у простішій обгортці. Сетинг повернення грецьких богів дозволяє створити дистанцію з реальністю. Надіюсь, це допоможе розповісти ось ці меседжі без болю.
– Скільки часу виношуєте цю ідею?
- Ідея з’явилася давненько. Не пам’ятаю точно, коли саме. Десь 2020-го року або раніше.
Читайте також:
- Приречений на смерть летів: рецензія на перший український sci-fi «Ти – космос» Павла Острікова.
- Зірка фільму «Ти – космос» отримав звання Заслуженого артиста України: що відомо про актора-воїна ЗСУ.
- «Ти космос!» підкорив «Чорний лотос»: фільм Острікова переміг одразу в трьох номінаціях.