Понад мільярд років зник з історії Землі: вчені знайшли пояснення загадкової прогалини
Куди зник понад мільярд років історії Землі?
Учені запропонували нове пояснення Великої незгідності - масштабної прогалини в геологічному літописі Землі. Комп’ютерне моделювання показало, як рух мантії міг спричинити підняття континентів, ерозію давніх порід і подальше накопичення нових шарів, повідомляє видання ScienceDaily.
Важливо! Один із найвідоміших прикладів Великої незгідності можна побачити у Великому каньйоні в США, де молодші породи лежать безпосередньо на значно давніших.
Зміни планети Земля. Фото: NASA
Дослідження опубліковане в науковому журналі Nature. Його автори припускають, що величезні ділянки континентів протягом сотень мільйонів років поступово підіймалися та опускалися через процеси, які відбувалися глибоко всередині планети.
Унаслідок цих змін поверхневі породи руйнувалися під дією води, вітру та інших природних чинників. Частина геологічних шарів зникла через ерозію, а згодом на їхньому місці почали накопичуватися нові осадові відкладення.
Так учені намагаються пояснити, чому в різних частинах світу між дуже давніми кристалічними породами та значно молодшими осадовими шарами бракує величезних проміжків часу. Йдеться не про те, що сама історія планети фізично зникла, а про втрату її геологічних свідчень.
Як рух мантії міг стерти давні породи Землі?
Дослідники змоделювали рух земної мантії протягом сотень мільйонів років. Результати вказали на послідовність процесів: спочатку давні континентальні масиви підіймалися, потім зазнавали інтенсивної ерозії, а згодом опускалися, створюючи умови для накопичення нових осадів.
Головний автор роботи - аспірант Університету Вуллонгонга Сантос Дхунгана. Разом із науковим керівником, доцентом Ніколасом Фламаном, він досліджував, чи могли повільні процеси всередині планети пояснити появу цієї геологічної загадки.
Мантія - це потужний шар гарячих гірських порід під земною корою. Хоча в масштабах людського життя вона здається нерухомою, протягом геологічних періодів її речовина повільно переміщується та деформується.
Цей процес називається мантійною конвекцією. Тепло всередині Землі спричиняє рух речовини, який може поступово підіймати великі ділянки поверхні або, навпаки, опускати їх.
Коли континентальна територія підіймається, її поверхня стає вразливішою до ерозії. Вода, вітер та інші природні сили поступово руйнують гірські породи, а їхні залишки переносяться в інші місця.
Після подальшого опускання території можуть опинитися під водою. На поверхні давніх порід починають накопичуватися нові осади, які з часом перетворюються на гірські породи та зберігають межу між старими й молодими шарами.
Комп’ютерні моделі показали подібну закономірність для трьох давніх континентальних регіонів: Лаврентії, Балтики та Північного Китаю. Лаврентія охоплювала територію, на якій нині розташована значна частина Північної Америки, а Балтика відповідала частині сучасної Північної Європи.
За розрахунками науковців, у неопротерозойську еру, приблизно від одного мільярда до 540 мільйонів років тому, центральні частини цих давніх континентів зазнавали тривалого підняття. Це могло спричинити масштабне руйнування порід і втрату значної частини геологічного літопису.
Розкол Африки. Фото: NASA
Згодом, протягом фанерозойського еону, який розпочався приблизно 540 мільйонів років тому, відбулося опускання континентальних масивів. Території поступово затоплювалися морями, а на поверхні давніх порід накопичувалися нові відкладення.
Саме така послідовність - підняття, ерозія, опускання та накопичення осадів - могла сформувати Велику незгідність. Важливим аргументом на користь цієї версії стало те, що моделювання відтворило географічне поширення геологічної прогалини в Північній Америці, Північній Європі та Північному Китаї.
Дослідники також нагадують, що тривалість цієї прогалини неоднакова в різних місцевостях. В одних регіонах бракує свідчень приблизно 200 мільйонів років, тоді як в інших відсутній геологічний запис, що охоплює понад мільярд років.
«Іноді те, чого бракує, може розповісти про історію Землі більше, ніж те, що ми бачимо. Один тривалий період підняття, за яким настав такий самий тривалий період опускання, створив би ідеальні умови для видалення гірських порід і збереження еродованої поверхні», - пояснив Ніколас Фламан.
На думку авторів роботи, отримані результати допомагають розглядати Велику незгідність не як сукупність окремих локальних явищ, а як наслідок масштабних процесів у надрах Землі. Водночас дослідження пропонує модель формування цієї межі, а не твердження, що всі геологічні прогалини планети мають однакове походження.
Читайте по темі:
- На Місяці накопичилося 187 тонн сміття: як залишене обладнання хочуть використати повторно.
- США відправили на орбіту 480 мільйонів мідних голок: частина космічного експерименту досі в космосі.
- На Марсі знайшли ознаки води: що приховують багаторічні дані марсохода Curiosity.