Наука

Вчені знайшли відмінності у мозку самців і самок мух: дослідження пояснило механізми агресії та залицяння

Артем Жилінський
79
Фото ілюстративне. Джерело: unsplash.com
Британські дослідники створили тривимірні карти мозку плодових мушок і порівняли самців та самок. Вони з'ясували, які нейронні ланцюги можуть впливати на поведінку.

Що дослідили вчені у мух?

Британські вчені вперше змогли детально зіставити роботу мозку самця та самки плодової мушки та з'ясувати, які особливості нервової системи лежать в основі відмінностей у поведінці. 

Важливо! Дослідження може допомогти краще зрозуміти механізми агресії, залицяння та шлюбних сигналів, повідомляє ВВС.

Фахівці з Кембриджського університету створили докладну тривимірну карту мозку самця, простеживши близько 124 мільйонів нервових сполук. Аналогічну роботу з самкою дослідники провели на два роки раніше, що дозволило вперше порівняти обидві нейронні системи.

Фото ілюстративне. Джерело: unsplash.com

Які результати дослідження?

Виявилося, що приблизно 95% нервових клітин у самців та самок практично однакові. Однак 5%, що залишилися, утворюють окремі ланцюги, які і можуть визначати помітні відмінності в поведінці.

Під час залицяння самець постійно відстежує рухи самки. Вчені виявили у нього спеціальні нейронні структури, що посилюють обробку зорової інформації. Найбільш розвинені й нервові шляхи, пов'язані з агресивними реакціями, що відповідає найчастішій участі самців у бійках.

Ще одна особливість пов'язана зі шлюбною поведінкою. Самці приваблюють партнерку характерними звуками, створюваними вібрацією крил. Для цього в їх мозку існує окремий нейронний ланцюг, якого немає у самок.

Дослідникам вдалося встановити, що за формування трьох ключових ланцюгів відповідають два основні гени. Раніше фахівці знали про їхню роль, але не могли детально побачити проміжний етап — конкретні нейронні сполуки, що формуються під впливом цих генів.

Фото ілюстративне. Джерело: unsplash.com

Чи можна переносити результати експерименту на людину?

Наразі вчені отримали можливість простежити шлях від генетичної програми до конкретної поведінки. На їхню думку, такий підхід допоможе глибше вивчити принципи роботи нервових мереж та зрозуміти, як спадкові особливості впливають на поведінку.

При цьому фахівці попереджають, що результати експерименту не можна безпосередньо переносити на людину: людський мозок та поведінка значно складніша. Однак такі дослідження можуть дати корисні орієнтири для вивчення станів, що мають генетичну складову, у тому числі розладів аутистичного спектру та шизофренії.

Читайте по темі