Вода та зоряний пил: телескоп Вебба зробив дивовижне відкриття в центрі нашої галактики

Що саме вдалося розгледіти телескопу в екстремальній зоні космосу?

Міжнародна група астрофізиків зробила вражаюче відкриття під час дослідження глибин Чумацького Шляху за допомогою орбітальної обсерваторії Джеймса Вебба. У самому серці нашої галактики, на відстані всього 0,55 світлового року від гігантської чорної діри Sagittarius A*, вчені зафіксували щільні скупчення зоряного пилу та водяної пари.

Як повідомляє наукове видання ScienceAlert, це відкриття кардинально змінює уявлення астрономів про можливість збереження складної матерії в зонах із надзвичайною гравітацією та нищівним радіаційним випромінюванням.

  Вмираюча зоря. Фото: ESA

Головним об'єктом спостережень стала стара зоря IRS 3, яка перебуває на фінальному етапі свого життєвого циклу. Попри сусідство з гравітаційним монстром, маса якого перевищує сонячну в 4 мільйони разів, небесне світило продовжує активно викидати речовину у відкритий космос, формуючи будівельні блоки для майбутніх космічних систем.

Чим унікальна помираюча зоря-гігант IRS 3?

Завдяки спектральному інструменту MIRI дослідники з'ясували, що вік світила сягає приблизно 72 мільйонів років, а його маса в шість разів перевищує масу нашого Сонця. Хоча температура поверхні гіганта становить відносно скромні 2500 градусів, його сумарна яскравість перевищує сонячну у 60 000 разів.

Навколо зорі виявили велетенську багатошарову пилову структуру радіусом 10 000 астрономічних одиниць. Зоряні вітри розганяють викинуту речовину до швидкості 15 кілометрів на секунду, утворюючи складну форму, що нагадує матрьошку.

«Виявлення води є особливо захопливим відкриттям, оскільки воно показує, що молекулярний матеріал цілком здатний виживати в екстремальному середовищі з інтенсивним руйнівним випромінюванням», — наголосила науковиця Європейського космічного агентства Макарена Гарсія Марін.

Як це відкриття пояснює парадокси зоряної еволюції?

Результати дослідження, опубліковані в авторитетному виданні Astronomy & Astrophysics, допомогли науковцям наблизитися до розгадки давнього парадоксу відсутності червоних гігантів у галактичних ядрах.

Зоряний пил. Фото: ESA

З'ясувалося, що колосальний темп втрати маси та потужний зустрічний тиск зоряного вітру дозволяють зірці IRS 3 ефективно чинити опір гравітаційному тяжінню Sagittarius A*. Менш активні світила просто втрачають свої зовнішні оболонки під впливом чорної діри, тоді як унікальні гіганти зберігають здатність збагачувати міжзоряне середовище силікатами та водою навіть у найнебезпечніших куточках Всесвіту.

Читайте по темі

•  Скарб зі срібних монет віком 2400 років: у Туреччині розкопали гробницю античного борця.
•  Якою буде зима 2026–2027: синоптики попередили про арктичні морози через Ель-Ніньйо.
•  Сліди льодовикового періоду: прикордонник знайшов у річці на Львівщині гігантський зуб мамонта