Титан замість Марса: чому супутник Сатурна може бути кращим місцем для життя, ніж Червона планета

​Людство давно одержиме ідеєю підкорення Червоної планети. Проте Марс – це холодна і радіоактивна пустеля без нормальної атмосфери. Сайт Blik.ua розібрався, чому астрофізики все частіше дивляться в бік газового гіганта Сатурна та його найбільшого супутника. Виявляється, саме там є умови, які роблять виживання людей набагато реалістичнішим і безпечнішим.

​Щільна атмосфера Титана як надійний захист від радіації

​Головна проблема Марса – практично повна відсутність атмосфери та магнітного поля, через що космічна радіація прошиває планету наскрізь. Натомість Титан має густу газову оболонку, яка навіть на 50% щільніша за земну. Вона складається переважно з азоту і працює як потужний щит від смертоносного сонячного випромінювання. Колоністам не доведеться ховатися глибоко під землею чи в лавових трубках – вони зможуть спокійно пересуватися поверхнею.

​Невичерпні запаси палива та вуглеводневі озера

​Титан – єдине космічне тіло в нашій системі, окрім Землі, де на поверхні є стабільні рідини. Щоправда, це не вода, а рідкі метан та етан. Для майбутньої колонії ці вуглеводневі моря стануть гігантською безкоштовною бензоколонкою. З них можна безперебійно виробляти енергію, ракетне паливо, пластик та матеріали для будівництва куполів. Замість того, щоб везти кожну деталь із Землі, люди зможуть побудувати автономну промисловість прямо на місці.

​Гравітація та польоти людини як у фантастичних фільмах

​Сила тяжіння на супутнику Сатурна становить лише 14% від земної, що навіть менше, ніж на нашому Місяці. Але в комбінації з надзвичайно щільною атмосферою це створює унікальний фізичний феномен. Якби людина одягла спеціальний костюм із крилами-вітрилами, вона змогла б літати в небі Титана, просто махаючи руками. Крім того, низька гравітація значно полегшить і здешевить зліт важких космічних кораблів.

​Титан. Фото: NASA

Вода з підземного океану для життя колоністів

​Хоча на поверхні хлюпає рідкий метан, Титан не обділений звичною нам водою. Планетологи впевнені, що глибоко під товстою крижаною корою супутника ховається глобальний океан з рідкої води. Пробуривши свердловини, колоністи отримають доступ до чистої питної води та кисню, який можна видобувати за допомогою звичайного електролізу. Саме цей теплий підземний океан робить супутник головною мішенню для пошуку позаземного життя.

​Головні труднощі перельоту до системи Сатурна

​Попри всі казкові переваги, цей світ має два суттєві недоліки. Перший – екстремальний холод. Температура на поверхні стабільно тримається на позначці мінус 180 градусів за Цельсієм, тому колоністам знадобляться дуже надійні скафандри з потужним підігрівом. Друга проблема – колосальна відстань. Якщо до Марса летіти близько семи місяців, то подорож до Сатурна за сучасних космічних технологій займе сім років. Проте з розвитком плазмових або ядерних двигунів цей час стрімко скоротиться.

​Читайте також:

• Смертельна радіація та дефіцит кисню: з якими головними викликами зіткнуться перші поселенці Марса
• Сонце «вибухне» суперспалахом: що станеться з електронікою, якщо повториться подія Керрінгтона
• Квінтильйони доларів у космосі: як астероїди можуть змінити майбутнє Землі